Голова штабу "Голосу" Юлія Клименко: Ми забираємо голоси у Порошенка, Зеленського, Гриценка, та трохи в "Самопомочі"

Розкажіть, як ви познайомилися зі Святославом Вакарчуком, як він запропонував вам увійти в його команду?

У нас зі Святославом багато спільних друзів. Ми самі ніколи не дружили, але періодично десь перетиналися. Коли він вирішив йти в парламент, ми поговорили про це, я запропонувала йому свою організаційну допомогу, і він її прийняв. Це було взимку наприкінці минулого року. Тоді ще не було розуміння, хто керівник і хто підлеглий, це просто був проект походу в політику.

Перед кожними парламентськими виборами в Україні створюється маса проектів за типовою схемою: береться партія, яка номінально була зареєстрована, але не вела реальної діяльності, перейменовується й перереєстровується, на чолі з'являється яскравий лідер, за спиною якого збираються не настільки відомі громадськості люди. "Голос" де-факто пішов на вибори за тією ж схемою (Партія "Голос" виникла на основі партії "Платформа ініціатив", зареєстрованої у 2015 році Юлією Клименко, у травні цього року партія була перереєстрована й перейменована в "Голос", – ред.). Чим тоді ви відрізняєтеся від інших сил, які застосовують такі старі підходи?

Це не старий підхід. В Україні 350 з гаком партій, хоч якусь діяльність ведуть приблизно 10%. З цих відсотків тільки кілька партій у різних комбінаціях існували 28 років, то змінивши бренд, то змінивши хедлайнера, то команду, мімікрують у політичному просторі. Тобто за всі ці роки нових політсил у нас не виникало, як і нових облич, нових лідерів.

Але якщо ви поглянете на наш список і на наших штабістів, то тут фактично немає людей, які були в політиці. Основна ідея цього політичного руху – дати можливість молоді зайти в політику. Це єдиний механізм зміни політичної еліти.

Я кожен раз приходжу на вибори, і в мене одне й те саме меню в бюлетені, у різному порядку, з різними брендами, але люди одні й ті ж, і за списками, і на мажоритарному окрузі. Це демотивує молодь йти голосувати. Саме тому люди так активно проголосували за Зеленського. Тому що для них це була абсолютна зміна всієї політичної парадигми, яка була до цього.

Коли стало ясно, що Зеленський ще до 21 квітня показує як мінімум дуже потужний результат, чи підштовхнуло це вас із паном Вакарчуком різко активізувати створення політсили?

Ні, це був паралельний процес. Ми бачили соціологію 2018 року, там було очевидно, що мінімум 70% виборців хотіли змін. Питання в тому, що вони побачили цю зміну в панові Зеленському. Був би це хтось інший — можливо, вони би побачили це в комусь іншому. Було би декілька людей, то, можливо, голоси би поділилися.

Наступне питання, яке задають: чому Вакарчук не пішов і не став Зеленським? Не факт, що він би став Зеленським. Зеленський і Вакарчук могли би поділити між собою голоси цього електорату, який хоче змін, і, можливо, до влади знову прийшли би старі політики. Абсолютно не факт, що Вакарчук переміг би на президентських виборах.

Минулого тижня міський голова Львова Андрій Садовий припустив, що "Самопоміч" може домовитися з партіями "Голос" і "Сила людей", щоби вони висунули єдиних кандидатів на мажоритарних округах. Чи будете ви погоджувати "мажоритарників", з огляду на те, що "Голос" у суботу висунув кандидатів лише в 72 округах, а згодом двох із них відкликав?

Ми ведемо переговори не тільки із Садовим і "Силою людей", але і з дуже багатьма демократичними рухами й партіями. Ви побачили в нашому списку “Українську галицьку партію”. Вони зробили перший крок: вийшли зі своєї партії та долучилися до нашої для того, щоби піти разом у парламент. “Самопоміч” і “Сила людей” не такі мобільні як “УГП”, у них є свій електорат.

Немає юридичного механізму для об’єднання. У законодавстві прописано, що одна партія не може долучитися до іншої або зблокуватися. Фактично потрібно розпускати одну партію й долучатися до іншої. Або робити це в індивідуальному порядку.

Ми провели переговори із 13 групами. З “Люди важливі” ми розмовляли — вони не оформлені як політична партія, і з паном Садовим, і з “Силою людей”, і з “УГП”, і ще з багатьма різними силами, з якими в нас однакові цінності. Хтось долучився, як “Українська галицька партія”, хтось подумав, що краще йти на вибори окремо. Наприклад, пан Садовий сказав, що він йде на вибори окремо.

Що стосується мажоритарних округів: ми маємо тільки 70 із 199, тому що часу було обмаль. Ми могли би зібрати й на 199, але таких, у кому ми більш-менш впевнені й розуміємо, що ці люди не мають репутаційних ризиків і не будуть працювати проти партії, ми знайшли 70.

Ми, безумовно, ведемо постійні переговори про координацію з іншими політичними партіями. Чи це буде погоджена позиція, чи хтось зніметься на користь іншого, усе це буде після того, як кожен затвердить свій список. Ми ще не бачили мажоритарних списків “Сили людей”, “Самопомочі” та інших.

Ніхто не буде рвати поле на частини, щоби демократичні сили не пройшли, а пройшли, як завжди, “гаманці” та “гречкосії”. Ми свідомі того, що нам потрібно в певних округах, на певних ділянках об’єднуватися і йти однією силою.

Повністю інформацією ми ще не володіємо, тим паче, що Конституційний суд почав розгляд президентського указу про розпуск парламенту. Якщо його скасують, то вибори відбудуться восени й політичний ландшафт знову зміниться.

Юлія Клименко: "Ми, безумовно, ведемо постійні переговори про координацію з іншими політичними партіями" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Вам би це було вигідно?

У нас було би більше часу для стандартних партійних процедур. Якщо часу буде більше, то ми, звичайно, встигнемо регіонально розбудуватися, але ми встигаємо й на ці вибори. Ми все зробили і вже навіть морально хочемо, щоби вибори відбулися 21.07 для того, щоби не розтягувати цей процес. Це пов’язано із бюджетами, медіа, рекламою на телебаченні, зовнішньою рекламою й таке інше.

Чи велися перемовини із “Громадянською позицією” про об’єднання?

Святослав зустрічався із паном Гриценком. Вони багато разів говорили й під час президентських виборів, і під час парламентської кампанії. Щодо погодження кандидатів ми поки не прийшли на даний момент ні до якого рішення.

У чому проблема —  партійні квоти в списку, якісь персональні конфлікти?

Ні. Проблема в тому, що людям потрібно пожертвувати своєю партією заради того, щоби влитися в якийсь новий проект. Люди не завжди готові на це.

За нашою інформацією, також велися перемовини між лідером УДАР Віталієм Кличком і Святославом Вакарчуком.

Вони розмовляли. Це було дуже давно. Перемовини були загальні і про жодний предметний похід на парламентські вибори так і не було вирішено. Ми зустрічалися кілька разів, але це нічим не закінчилося. Віталій, як я розумію, тоді шукав собі партнерів. УДАР має регіональні осередки, штаби, у них розгортання набагато швидше відбувається, тому вони знають собі ціну, умовно кажучи.

Доводилося також чути інформацію від наших джерел, що були пропозиції про об’єднання зусиль і про входження в список представників "Національного корпусу". Чи відповідає ця інформація дійсності?

Ні. Ми не вели перемовини ні зі "Свободою", ні з "Національним корпусом". У нас трохи інші ідеологічні засади. Наша партія центристсько-ліберальна й ми не хотіли би бути так вузько ідеологічно сегментовані, як націоналістичні партії.

Хоча Андрій Шараскін, колишній член "Правого сектору", у вас є.

З ним вели перемовини із людиною, а не представником "Свободи" чи "Правого сектору". Крім того, що він був у “Правому секторі”, він ще був у Донецькому аеропорту. Він достатньо відома людина, “кіборг”.

Раніше Святослав Вакарчук казав, що фінансування партії надходить від приблизно десяти заможних людей. Хто ці люди?

Зараз у нас вже є внески від двадцяти шести заможних людей. І це тільки початок, бо ми не встигаємо все опрацьовувати. Зробити внесок на партію — це складна процедура, потрібно піти в банк, заповнити великі документи.

Днями ми презентуємо першого з цих двадцяти шести людей. Ми вирішили зробити це як подяку. Тих людей, які нам перераховували кошти, ми будемо публічно представляти, буде фотографія зі Святославом і подяка за те, що вони зробили внески. Тобто ви побачите дуже багатьох людей.

Який найбільший внесок?

Найбільший внесок обмежений законодавством. Це для фізичних осіб — 1,6 мільйона гривень на рік, для юридичних осіб — 3,8 мільйона гривень.

Хтось вибрав цей максимум?

Так.

У нас є ще різні донори, які допомагають нам, скажімо, “товаром”, наприклад, автомобілями чи автобусами.

За усталеною в українській політиці традицією, у більшості політичних сил мажоритарник бере на себе фінансування всієї кампанії. У вас як? 

Ми платимо внесок у ЦВК за свій кошт —  40 тисяч гривень за одного мажоритарника й далі ми даємо нашу агітаційну продукцію, макети, логобук, експертну підтримку — допомагаємо робити їм програму, зустрічі з цікавими людьми.

Гроші ми не даємо нашим мажоритарникам, бо в нас просто їх у такій кількості не буде для семидесяти кандидатів. Вони йдуть із нашим брендом.

Тоді можна припустити, що більшість ваших мажоритарників — достатньо заможні люди, оскільки витрати на кампанію в окрузі можуть складати в середньому кілька сотень тисяч доларів.

Я б сказала, що це все середній клас. Я б не сказала, що це люди, які живуть від зарплати до зарплати в десять тисяч гривень. Це, безумовно, люди, які вже реалізували себе або в бізнесі, або в політиці, або в громадянському суспільстві.

Сказати, що це потребує великих коштів, якщо не роздавати хабарі і гречку — ні. Насправді, якісь певні кошти потрібні, але не такі значні. Наприклад, чинні народні депутати, які вже балотувалися на тих чи інших округах — вони вже відомі люди, виборці вже їх знають. До того ж тим народним депутатам, які протягом своєї п'ятирічної кар'єри працювали в округах, взагалі не потрібно нічого "засівати", люди їх знають.

Чи має якийсь зв'язок із партією Віктор Пінчук, з огляду на те, що двоє чинних народних депутатів, які балотуються від партії "Голос" у мажоритарних округах, уже роками в ЗМІ пов'язують із Пінчуком?

А це хто?

У ЗМІ називають імена Павла Різаненка і Вікторії Войціцької.

ЗМІ дуже люблять усе пов'язувати. Вони вже навіть згадують Сороса. Мені невідомі будь-які зв'язки пана Різаненка. Пана Різаненка я бачила в парламенті, бачила на мажоритарному окрузі, бачила, як він працює. Не думаю, якщо б він був людиною Пінчука, то йому потрібно було б докладати стільки зусиль, щоби ногами виходити свої села на окрузі. Мені здається, він доволі самодостатня людина, щоби бути незалежним від будь-якого олігарха.

Що стосується Вікторії Войціцької — аналогічно. Я її знаю з парламенту вже кілька років і жодного разу я не бачила, щоби вона просувала порядок денний пана Пінчука. Можливо, я помиляюсь, але я цього не бачила.

А загалом якась підтримка з боку пана Пінчука є?

Грошової підтримки немає. Можливо, моральна є, я не знаю, він нам про це не казав. Думаю, це питання треба адресувати пану Пінчуку, щоби повністю його зняти .

Чи відомо вам щось про особисті стосунки Пінчука і Вакарчука?

Святослав знайомий з усіма олігархами з огляду на свою діяльність. Він уже двадцять років є публічною й медійною персоною. Так само і олігархи, які впродовж цього часу ставали на ноги.

Я не думаю, що взагалі може йти мова про будь-яку підтримку з боку цих олігархів. Ми на телебаченні купуємо рекламу в пана Пінчука, у пана Ахметова, у пана Коломойського. Ми як і всі партії на рівних правах купуємо медіаресурс, тому що ми вимушені це робити.

Якщо б у нас були незалежні телебачення й медіа — ми б із задоволенням пішли й купили в незалежних. Але всі великі за охопленням медіа належать олігархам. І це якраз питання до того, що в нас ці п'ять років робилося із Суспільним, чому в нас немає незалежного телебачення, куди ми всі можемо прийти й купити рекламу, щоби потім нас не пов'язували ні з ким. Тобто зараз у нас вийде реклама на ТРК "Україна", потім на "1+1", і всі будуть казати, що нас фінансує Коломойський і Ахметов.

Аналогічне питання щодо контактів із Михайлом Фрідманом — чи є якась підтримка й особисті стосунки?

Це вже давно відомо, що Слава був активним учасником Джаз Фесту, який уже багато років Фрідман організовує у Львові. Фрідман є львівянином. Думаю, на цьому їхні стосунки закінчуються. Пан Фрідман проживає в іншій сусідній державі (в Росії, — ред.), яка точно не ставиться до нас добре.

Юлія Клименко: "Я не думаю, що взагалі може йти мова про будь-яку підтримку з боку цих олігархів" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Яке завдання-максимум ви ставите для "Голосу" на цих виборах, у числовому вимірі?

За соціологією ми бачимо, що можемо набрати 20%. Якщо ми беремо наші п'ять-шість відсотків, згідно з останньою соціологією, то є потенціал росту ще на п'ятнадцять відсотків — до 20-21%, якщо ми будемо активно робити агітаційну кампанію й підемо в поля до людей, будемо доносити їм свої ідеї.

З урахуванням мажоритарних кандидатів, яка мета щодо загальної чисельності фракції?

Там трохи складніша математика, тому що піде розподіл голосів тих, хто не пройшов. Але якщо взяти просту математику —  20% від 225 — це 45 людей. Ми розраховуємо, що 5-10 сильних мажоритарників точно буде. Тобто орієнтовно в результаті це може бути 50-60 людей.

Яким буде формат вашої кампанії — це буде інноваційно-прогресивна з акцентом на діджитал чи це буде комбінація зі стандартною зовнішньою рекламою, телебаченням, листівками, газетами, зустрічами з виборцями тощо?

Думаю, що в Україні на такі короткі кампанії буде працювати тільки телебачення, діджитал і агітація в полях. У нас є агітаційний тур, який ми вже частково запустили. Він уже був у Вінниці, сьогодні (11 червня, — ред.) — Хмельницький і далі за маршрутом.

Я не вірю в те, що зовнішня реклама в Україні може спрацювати на такій короткій кампанії, навіть з огляду на літо.

Що стосується соціальних мереж — це велика частина нашої кампанії. Але соціальні мережі теж потребують "пробігу", їх не можна створити за одну ніч і вони одразу ж будуть працювати. Для двох місяців це досить складне завдання.

Усі кажуть, що Зеленський виграв за допомогою діджитал. Але я не вірю, що це основний компонент перемоги Зеленського. Це важливий складник, бо він орієнтований на молодь, і Зеленському вдалося привести їх на дільниці.

Але якби не серіал "Слуга народу" й не "1+1", то результати були б, мабуть, не такими високими, якими вони були по факту. І це неможливо замінити ніякими аутдор-кампаніями й діджитал-кампаніями.

Під час туру будуть і музичні концерти Вакарчука?

По-перше, Святослав Вакарчук із концертами їздив уже останні два чи три місяці, не готуючиь до парламентської кампанії. Але агітаційні автобуси й агітаційні тури, які стосуються нашої кампанії, вони мають трохи інший маршрут. Вони здебільшого їдуть у маленькі містечка. Наприклад, у нас зараз розписаний тур на 300 містечок. Агітація йде більше в поля.

Але концерти — вони платні чи безкоштовні?

У Вінниці вони були безкоштовні, у Хмельницькому теж. Але агітація агітацією, а концерти концертами.

Технічно неможливо зупинити концерти, які були обіцяні. Упевнена, така ж була ситуація в Зеленського, коли він мав певні контракти. Ви не можете розривати контракти тільки тому, що ви вирішили піти в парламент. До того ж великі донори і благодійники, які спонсорують контракт, зазвичай мають дуже великі штрафи, якщо шоумени відмовляються від своїх зобов'язань. А ви знаєте, що концерти розписані мінімум на 12, а то й на 24 місяці. У нас концерти розписані до жовтня. Є також і безкоштовні концерти, є концерти навіть за кордоном.

Зеленському під час його президентської кампанії за безкоштовні концерти дорікали тим, що це може трактуватись як непрямий підкуп виборців.

Можливо, хтось так і думає. Але на даний момент немає позову й немає рішення суду. Тут дуже тонка грань, яка більше лежить юридичній площині.

Так само можна сказати: якщо Святослав дає інтерв'ю якомусь каналу - то це теж промо. Нам якраз закидають, що нас транслювали на ТРК "Україна". А що ж нам тоді робити? Не ходити туди? Який інший варіант донести свої ідеї?

Телебачення однаково залишається й поле теж залишається. Люди люблять, коли до них приїжджають і з ними спілкуються.

Якщо партія "Голос" проходить до парламенту, чи буде вона входити до коаліцї та за яких умов?

Безперечно, ми будемо входити в коаліцію тільки з проукраїнськими силами з проукраїнським порядком денним. У жодну іншу коаліцію ми входити не будемо.

Усі сили і проукраїнські, і проросійські, мають свої назви.

Я точно не готова відповідати на це питання, і поясню чому. Думаю, за ці сорок днів, які в нас залишились до кінця кампанії, ситуація буде змінюватися. Ми з вами бачимо перші п’ятірки партій, які є на даний момент. Не факт, що це та перша п’ятірка, яка буде через десять чи через двадцять днів. Тому говорити — з цими ми будемо входити, а з тими не будемо — це насправді маніпуляції, оскільки ми не знаємо, який буде політичний ландшафт рівно через двадцять днів.

Якщо Конституційний суд визнає указ про розпуск парламенту неконституційним, це взагалі цей ландшафт дуже змінить. Тоді, найімовірніше, долучиться "Народний фронт" і багато інших партій, які встигнуть піти на вибори. І Саакашвілі, я впевнена, буде встигати на чергові парламентські вибори.

Ми знаємо свій порядок денний. І ми готові абсолютно конструктивно працювати або в опозиції, або у владі. Питання вже в тому, які саме партії і скільки людей від них пройде. Але ми точно не будемо деструкторами в парламенті.

Давайте тоді накреслимо орієнтовні червоні лінії. Очевидно, з будь-якими проектами, що виникли на базі Партії регіонів, коаліції не може бути?

Ми точно з ними не готові ні про що говорити. Тому що це червона лінія, за яку ми не переходимо. У людей порядок денний, який точно не збігається з нашим. У нас партія, яка сповідує європейські цінності і євроатлантичний курс.

І зрозуміло, що це точно не наш електорат. Що би ми не робили, ми однаково не зможемо ті 10-12% на свою сторону залучити.

А хто є ваш електорат? У кого "їсть" голоси Вакарчук?

Ми б сказали, що ми забираємо електорат потрохи у всіх. Не можна сказати, що ми "з'їдаємо" або Зеленського, або Порошенка, або Тимошенко. Наш електорат - це ті люди, які до цього вимушено голосували за інші політичні сили, тому що не було в меню того, за кого б вони хотіли проголосувати. Адже останні вибори — це було здебільшого протестне голосування. І це, на жаль, підриває легітимність усього процесу. Тому що протестний електорат ніколи не буває довгим. І серед тих 73% є багато протестного електорату.

Переважно ми забираємо голоси у Порошенка, Зеленського, Гриценка, думаю, трохи в "Самопомочі". Я днями бачила представників "Батьківщини" на економічній конференції, вони сказали, що вони поміряли, й ми теж трохи "під'їдаємо" їхній молодший електорат.

Юлія Клименко: "Безперечно, ми будемо входити в коаліцію тільки з проукраїнськими силами" (Віталій Носач, РБК-Україна)

Ви кажете, що невідомо, яким буде політичний ландшафт. Але у багатьох політичних сил є вже сформоване обличчя. Ми розуміємо, що таке партія "Батьківщина" і хто є Юлія Володимирівна, ми розуміємо, яким політиком є Петро Порошенко і хто його команда й таке інше. Ми вже визначили, що ви не підете в коаліцію з колишніми "регіоналами". Але з ким із інших політичних сил ви можете так чи інакше піти в коаліцію?

Безумовно, лідери незмінні, але обличчя змінилися. Я не бачила повних списків партій до кінця. Крім нас ніхто не відкрив повністю свої списки. І ми будемо це обговорювати цього тижня, коли ми побачимо повні списки, якщо вони будуть відкриті, хоча б перші п'ятдесят людей, так само як і списки по мажоритарці. І з огляду на те, які будуть люди всередині, ми зможемо для себе визначити — з цими людьми ми зможемо говорити про зовнішню політику, з цими — зможемо мати щось спільне, коли ми говоримо про економіку.

Питання вашого входження чи невходження в коаліцію теж буде залежати від персонального складу фракції?

Думаю, це залежатиме від того, хто пройде в парламент і від порядку денного, який буде заявлений конкретною партією. Ми поки що не бачимо таких порядків денних. Ми свою програму опублікували, де в нас чітко написано по пунктах, за що ми. Якщо ми знайдемо людей, які так само сходяться з нами в цінностях, принципах і програмі, ми готові сідати й робити коаліційну угоду.

До того ж, хочу сказати, що коаліційна угода від 2014 року залишається наполовину невиконаною. Можливо, варто її переглянути й напрацювати нову угоду на її базі. Для того, щоби не приходили нові люди й не починали все з нуля. Наприклад, освітня реформа вже на певній стадії, не треба викидати те, що було зроблено. Потрібно просто почати добудовувати зверху більш швидкими темпами.

У соцмережах лунають заклики до формування умовної коаліції "Голос народу". Мовляв, у вас нові люди, і в "Слузі народу" нові люди, то давайте об'єднуйтесь і вже зараз заявлюйте про перспективи співпраці.

А в чому сенс зараз говорити про співпрацю, якщо ми не знаємо, яке буде політичне меню до кінця кампанії. Ми ще не до кінця не бачили їхнього списку кандидатів. До перших двадцяти людей, здається, особливих питань не було. Далі — там уже є деякі питання.

У будь-якому випадку, хороші продержавницькі і проукраїнські ідеї ми будемо своїми голосами підтримувати чи в коаліції, чи поза нею.

Деякі політсили, які серйозно налаштовані на входження до парламенту, уже оголосили своїх кандидатів на посаду прем'єр-міністра. Як правило, це лідери цих партій. У вас хто?

Пан Вакарчук сказав - і ми можемо всі підтвердити: якщо потрібно буде зайняти прем'єрське крісло, то як Святослав Вакарчук, так і будь-хто з нашої команди готовий це зробити. У нас багато достойних людей, які можуть йти у виконавчу владу, чи то мова йде про посаду прем'єра (хоча я вважаю, що це більше політична посада) чи про очільників міністерств, чи про заступників міністрів, чи про директорів департаментів.

У нас є excel-таблиця, яка налічує дві тисячі людей. Це наш кадровий резерв, де вказано, яка людина готова й може зайняти певну посаду. Якщо ми будемо мати якийсь вплив у виконавчій владі, ми будемо готові запропонувати гідних і конструктивних людей.

Чи є серед чинних членів Кабміну ті, кого б "Голос" хотів бачити й  у наступному складі уряду?

У нас є низка достойних, з досвідом, міністрів або виконувачів обов'язків міністрів, заступників міністрів, які можуть продовжувати працювати. Ми також вважаємо, що повинні продовжуватися такі реформи, як охорони здоров'я. Чи це буде робити Уляна Супрун, чи хтось інший — це вже питання паралельне.

У нас немає претензій до міністра фінансів Оксани Маркарової, яка, мені здається, зайняла свою посаду у важкий час і виконує функцію підтримки стабільності в державі, зокрема макроекономічної стабільності.

Адже від макроекономічної й політичної стабільності залежить наша можливість розвиватися наступні три-чотири роки. І зовсім інша річ, коли ми будемо казати про дефолт. Учора (10 червня, — ред.) на конференції приблизно з десяток представників бізнесу в мене запитували, навіщо й що це було. Кажуть: ми вже маємо плани інвестування в Україну на 2020-2025 роки й тут ми чуємо заяви від пана Коломойського, який близький до пана Зеленського, що в Україні може бути дефолт; ми зупинили всі наші дії доти, поки не буде сформований парламент і уряд для того, щоби ми пересвідчилися, що там будуть притомні люди, які не мають таких грандіозних ідей.

Не знаю, наскільки це було санкціоновано паном Зеленським, але, вважаю, що такі меседжі не повинні звучати.

В інтерв’ю РБК-Україна представник Зеленського в парламенті Руслан Стефанчук заявив, що питання входження України в НАТО і ЄС треба виносити на референдум. Як вам така ідея?

Вони апелюють до того, що,можливо, варто провести референдум, якщо українці будуть готові. Не знаю, як це буде визначатись — готові українці чи ні. Але в нас є чітка соціологія, яка показує, що більшість українців точно хочуть у Європу й точно прагнуть до НАТО як військового альянсу.

Не знаю, для чого розхитувати ситуацію референдумом. Ми вже маємо приклад Брекзіту, коли все вирішив один відсоток і фактично розділили країну навпіл, 50% “за” і 50% “проти”. Тепер три роки не знають, що з цим робити.

В Україні достатньо факторів, що розхитують ситуацію. У нас війна, й нам точно не до того, щоби займатися референдумами, які, до того ж, дорогі.

Щодо війни - яким є ваше бачення? Схематично — це Мінський процес, це так званий будапештський формат, це нормандський формат чи щось взагалі інше? Вакарчук казав, що Україні потрібно досягнути максимального успіху, і тоді люди на непідконтрольних територіях самі захочуть повернутися. Вам не здається, що це так не працює? По-перше, люди, які живуть в ОРДЛО, не є суб'єктами вирішення власної долі, бо таким суб'єктом є Кремль. По-друге, є історичний приклад Кореї: один народ із багатостолітньою історією був розділений кілька десятиліть тому, рівень життя на Півночі і Півдні тотально відрізняється, і при цьому сторони зовсім не наблизились до об'єднання.  

Ви правильно згадали про Корею. Але є й інший дуже влучний приклад Східної й Західної Німеччини. Берлінська стіна, яка впала після того, як люди побачили, що “там” живуть набагато краще, ніж “тут”. Конрадом Аденауером було прийнято рішення, що Західна Німеччина буде вступати до НАТО, буде розвиватися, буде квітучою. І це була стратегія — показати приклад іншій частині Німеччини. Це неможливо було вирішити за кілька років, але це був абсолютно мирний нормальний шлях об'єднання.

Але воно стало можливим лише тоді, коли ослабла Москва.

Абсолютно правильно. Ми можемо сидіти на переговорах із Росією скільки завгодно — результат цих переговорів ми з вами бачимо. Але мінські домовленості — це той базовий документ, який був підписаний і який дозволяє нам створити міжнародну коаліцію проти Росії. І на його базі Порошенко фактично створив прозахідну коаліцію проти Росії. Якщо в нас не буде міжнародної підтримки, підтримки наших західних сусідів та партнерів, своїми силами ми не зможемо змусити Москву залишити нас у спокої.

Так само з Кримом, де відремонтовані всі дороги, інфраструктура. Немає демократії, зате дороги є. І люди бачать ці зміни. Наскільки вистачить ресурсів для того, щоби дотувати Крим, так само, як і вести війну, залежить від того, якою буде економіка в Росії. Для того, щоби вона не була настільки потужною, нам треба коаліція, яка б могла впливати на Росію економічно, санкціями, політично.

Усі, хто розповідає про "два місяці для закінчення війни", про референдуми, який можуть вирішити "все одразу" — це популісти й не сильно чесні люди. Немає простого і швидкого рішення для Донбасу і для Криму.

Зараз актуалізувалося питання блокади ОРДЛО, ви підтримуєте її зняття?

Немає однозначної відповіді — чи знімати, чи не знімати. Ми повинні не співпрацювати економічно з Росією, але ми не повинні залишити українських громадян на окупованих територіях без допомоги України. Це якраз те, що нам закидають міжнародні партнери. Це питання треба сідати, обговорювати і знаходити "соломонове  рішення".

Потрібно розробляти цілу державну політику, як ми працюємо з окупованими територіями. Там мешкає багато наших людей. Якщо ми не запропонуємо якийсь порядок денний, то, звісно, вони повернуться в іншу сторону.

Досі незрозумілі позиції вашої партії щодо ряду чутливих питань, які можуть бути своєрідним ідеологічним маркером. Приміром, як партія "Голос" ставиться до легалізації одностатевих шлюбів та легких наркотиків?

Наша стратегія й наші принципи такі — максимально й конструктивно зібрати все, у чому нас є спільні погляди з іншими демократичними силами. Тому все, у чому у суспільстві немає чіткого розуміння, що це треба чи не треба, ми виносимо за дужки.

Ми точно знаємо, що треба суспільству зараз. Це, насамперед, стабільність економічна, це справедливість у судах і всюди, це чіткий євроатлантичний курс. Ці три базових стовпи — це наше. Усі наші зусилля ми маємо направити на фундамент.

Ставлення до зброї, до ЛГБТ, до марихуани тощо — це все ми виносимо за дужки.

У нас в партії немає однозначного ставлення до цього. З усіх вищезгаданих питань половина нашої команди може бути за, половина — проти. Кожен із наших депутатів буде голосувати на свій власний розсуд, якщо вони підніматимуться.

Це дещо нагадує підхід, який під час кампанії застосовував тоді ще кандидат Зеленський. З його персоною люди пов’язували дуже різні сподівання, кожен своє. І для того, щоби не відсікти якоюсь однозначною заявою частину електорату, все намагалися звести до красиво оформленої концепції "за все хороше проти всього поганого".  

Ні, це не нагадує те, про що ви кажете. На даний момент, на відміну від президентської кампанії пана Зеленського, а також багатьох інших політичних сил, у нас опублікована чітка програма. Там усі наші позиції, наші основні принципи і програмні дії.

До того ж зараз під кожен із цих блоків розробляються політики й законопроекти. Тобто до моменту, коли ми ввійдемо у Верховну раду, вони уже у нас будуть. І в нас є чіткий план на сто днів, на відміну від усіх інших, хто йде в політику.

Я досі не побачила план на сто днів, які нам обіцяв пан Данилюк в Адміністрації президента.

В інтерв'ю РБК-Україна Руслан Стефанчук сказав, що в них є цей план, але кожен день приносить несподіванки, і план доводиться корегувати.  

План — це план. А адаптація плану — це вже питання пріоритетів. Інституції складаються з двох частин: ті, хто працюють стабільно і розуміють свій порядок денний на багато років уперед або хоча б на рік уперед. І ті, хто в цих інституціях реагує на виклики — аварії, форс-мажори.

Не можна жити в постійній ситуації виклику. Інакше у вас немає можливості впроваджувати реформи. Якщо ти постійно не займаєшся тим, що ти працюєш на майбутнє, а гасиш сьогоднішні пожежі, то це абсолютно програшний варіант.

Частина прихильників Порошенка одразу після вашого з’їзду почала активно критикувати "Голос" і конкретних кандидатів.  Ви готові до того, що з боку команди екс-президента, прямо чи непрямо,  на вас буде поширюватись компромат?

Ми абсолютно до цього готові. У нас є відділ антикризового піару. Ми готові реагувати, але якщо ми бачимо, що це дійсно загроза, а не якась мильна бульбашка.

Уже минуло більше трьох тижнів президентства Зеленського. Яке ваше ставлення до його перших кроків?

Нам не подобається те, що немає чіткої стратегії і плану дій. Ми б хотіли на них подивитися. Ми не судимо людей ні за їхніми обличчями, ні за їхніми рейтингами. Ми судимо за справами.

Якщо вони покажуть конкретний план дій, тоді ми зможемо оцінити, чи є відповідність між тим, що було задекларовано й що було зроблено, чи це не є просто, як ви сказали, “за все хороше”. Президентська вертикаль має достатньо повноважень, щоб ініціювати й законопроекти, і зміни голів облдержадміністрацій, і кадрові зміни на місцям, і багато кроків у зовнішній політиці, і багато змін в армії. Це все можна робити прямо сьогодні, для цього не потрібно нічого чекати.

Якщо б був чіткий план дій і ми б побачили, що це буде зроблено через місяць, це буде зроблено через два, а те — через три, ми могли б уже якось коментувати. Поки ми не знаємо, чого очікувати.