Євросоюз твердо обрав курс на форсований розвиток альтернативної енергетики. Однак попит на російські нафту та газ ще довго буде дуже високим, особливо в Азії, переконаний колишній віце-голова Єврокомісії Гюнтер Ферхойген, повідомляє Deutsche Welle.
У Росії мають усвідомити, що в Європейському Союзі остаточно утвердилася політична установка на форсований розвиток альтернативної енергетики, і що відмови від цієї політики вже не буде. ЄС має намір послідовно зменшувати частку нафти, газу й вугілля в структурі свого енергоспоживання, проте сумарний попит на енергію в перспективі істотно зросте. Тому сформульована в Брюсселі довгострокова енергетична політика не приховує в собі ризиків і тим паче загроз для Росії. До того ж стратегічне партнерство між ЄС і Росією зовсім не вичерпується постачанням сировини та обов'язково має охопити промислову сферу.
Така точка зору Гюнтера Ферхойгена, який до початку 2010 року обіймав пости віце-голови Європейської Комісії (іншими словами, заступника голови "європейського уряду") і комісара (міністра) з промисловості.
Ферхойген зазначає, що роль енергетики в ЄС стрімко зросла. Тепер енергетична політика дедалі менше має національний характер і дедалі частіше формується на загальноєвропейському рівні. У Лісабонській угоді, що набрала чинності від 1 грудня 2009 року та становить нині правову основу ЄС, ясно заначено, що енергетична політика - це компетенція Євросоюзу. "Тому нашим партнерам слід звикнути до того, що надалі їм доведеться обговорювати та вирішувати енергетичні питання не лише і навіть не стільки в столицях окремих країн, як у Брюсселі",- наголошує колишній комісар ЄС.
За словами Ферхойгена, зовсім не випадково, що уряд Німеччини, обговорюючи питання про його наступника в Європейській Комісії, ухвалив обрати вже не комісара з промисловості, а комісара з енергетики. Ним став Гюнтер Еттінгер.
За пропозицією Г.Еттінгера в Брюсселі на початку листопада було схвалено стратегію розвитку енергетики ЄС до 2020 року. У цьому документі сформульовано п'ять пріоритетів європейської енергетичної політики. Це підвищення енергоефективності, створення інтегрованого загальноєвропейського ринку енергії, посилення ролі споживачів, зокрема забезпечення максимальної надійності при постачанні енергії та безпеки під час її виробництва, а також утвердження лідерства ЄС у царині енерготехнологій та енергетичних інновацій.
"...П'ятий пріоритетний напрямок безпосередньо стосується до Росії, хоча й не лише до неї. Це посилення міжнародного характеру європейської енергетики",- додає Г.Ферхойген. За його словами, основні положення майбутньої "зовнішньої політики ЄС в області енергетики" буде сформульовано 2011 року. "Тут і питання надійності постачання енергії, які особливо важливі у взаєминах ЄС і Росії, і міжнародні транспортні системи, і, наприклад, безпека глобальної атомної енергетики".