Існує три найбільш імовірних варіанти розвитку подій в зоні євро, пише РБК daily з посиланням на Handelsblatt.
Перший - «Крах валютного союзу». З політичної точки зору зараз майже неможливо уявити, що валютний союз розпадеться. Проте деякі достатньо поважані експерти такий сценарій не виключають. Цілком можна припустити і те, що подібне радикальне рішення підтримали б і багато політиків, і частина населення. В усякому разі в індустріально сильніших країнах.
На користь цього варіанту говорить, наприклад, те, що будь-які інші сценарії не можуть вирішити проблему недостатньої конкурентоспроможності слабких країн зони євро. Відродження ж національних валют полегшило б завдання боротьби з цією проблемою: зважаючи на інфляцію валют експортні товари ставали б дешевшими.
Крім того, національні центробанки могли б в міру необхідності підтримувати фінансові інститути своїх країн. Якщо говорити прямим текстом, то вони могли б до певного ступеня стабілізувати свої фінансові системи і держбюджет без допомоги з-за кордону - шляхом простого друкування грошей. Звучить це, звичайно, непристойно, проте, врешті-решт, США саме цим і займаються.
Другий - «Великий союз». Його прийняття ще менш ймовірне, проте прихильників у даного сценарію цілком достатньо. Причому саме банкіри були б ради рішенню, яке дійсно заспокоїло б ринки і гарантувало подальше існування єдиної європейської валюти. Головний елемент тут - ухвалення загальної відповідальності щодо боргів зони євро. В результаті в обігу залишаться тільки так звані євроборги, які ніхто більше реструктурувати не буде.
У перспективі - поява узгоджених механізмів, з допомогою яких сильніші держави зможуть протягом тривалого періоду підтримувати тих, хто слабкіший. Логічно для цієї схеми було б і створення в зоні євро якогось єдиного уряду.
Проти іморівності створення такого «великого союзу» говорить те, що провідні країни Європи, велика частина їх парламентаріїв і населення, наприклад в Німеччині, цю ідею не схвалюють. Суть побоювань в тому, що виникнуть настільки потужні фінансові структури, які вийдуть з-під контролю політиків.
Третій - «Середній шлях». Цей сценарій є найбільш вірогідним: єдина європейська валюта продовжить своє існування, передові держави зони євро підсилять підтримку проблемних країн за допомогою нових кредитів, а в осяжній перспективі в деяких з них (починаючи з Греції) буде проведена реструктуризація боргів.
Найреальнішим такий шлях видається з двох причин. По-перше, з політичної точки зору це крок, що не вимагає особливої сміливості. По-друге, всі концепції, що обговорюються зараз, передбачають в тій чи іншій мірі рух саме в цьому напрямі: введення євробондів, додаткові кредити Афінам для викупу власних облігацій, покупка держбондів проблемних країн створеним недавно європейським Фондом фінансової стабільності або ж державне «страхування» бондів. У результаті мова йде про одне і те ж: сильні держави зони євро повинні виділити більше ресурсів для підтримки слабких.
Правда, слід врахувати, що і цей сценарій може привести до катастрофічних наслідків. У будь-якому випадку ситуація залишиться на тривалий період нестабільною.