Підтримуючи необхідність збільшення надходжень до Державного бюджету України, категорично не погоджуємось із механізмами та методами, які використовує влада для виконання цього завдання. Кроком, який поліпшить інвестиційний та підприємницький клімат в аграрному секторі Україні, має бути відміна експортних мит на зерно, - вважають експерти української зернової асоціації.
«Переконані, єдиною умовою збільшення дохідної частини бюджету є зростання економіки України, збільшення інвестування, виробництва та споживання товарів і послуг підприємствами та населенням.
Влада ж використовує хибний шлях додаткового оподаткування національних виробників - і це під гаслами зниження податкового тягаря на економіку України.
Філософія застосування експортного мита в «нормальних» економічних і політичних умовах передбачає стягнення його з кінцевого покупця продукції - тобто з її імпортера. За такої філософії вплив на вітчизняного виробника відсутній, оскільки він отримує ту ж ціну, яку отримав би і без дії мит. Натомість імпортер вимушений крім ціни виробнику оплачувати й додатковий податок, яким виступає експортне мито.
Світова практика доводить - зазначений механізм є сенс використовувати в умовах, коли країна, яка запровадила експортне мито, є одним з ключових гравців на світовому ринку даного товару, або коли більша частка виробленої в країні продукції, відносно якої запровадили експортне мито, спрямовується за межі країни.
В українських реаліях експортне мито на пшеницю, ячмінь та кукурудзу вимушені сплачувати сільськогосподарські виробники, оскільки частка України в світовому експорті пшениці не перевищує 6%, кукурудзи - 3%, ячменю - 21%. За таких умов світовий ринок, а відповідно і світова ціна, не зазнають змін при наявності чи відсутності експортного мита.
Таким чином, українські виробники, які не мають достатньо коштів для закупівлі техніки, будівництва елеваторів, сьогодні втрачають 200-250 гривень на тонні збіжжя внаслідок запровадження експортного мита.
Запровадивши експортне мито до стратегічних продуктів влада прирівняла вітчизняний зерновий комплекс до аграрного комплексу Зімбабве, Гватемали, Уганди, Колумбії, Коста Ріки, Малайзії, Індонезії, Фіджі, Індії.
Зазначені країни активно використовують експортні мита на певні види продукції сільського господарства. Зокрема, Фіджі використовує експортне мито на цукор (який практично весь експортується з країни), Гватемала, Уганда та Колумбія - на каву, Коста Ріка - на банани, Зімбабве - на тютюн.
Малайзія та Індонезія застосовують експортне мито на пальмову олію, оскільки їх частка на світовому ринку даного товару становить 90%.
Аргентина використовує експортне мито на соєву олію, оскільки 85-95% її виробництва експортується.
Бразилія відмовилась від використання експортних мит ще в середині 1990-х років. Як результат, за останні 20 років країна збільшила експорт цукру в 13 разів, птиці - в 11 разів, яловичини - в 10 разів, кукурудзи - в 7 разів, сої - в 6 разів.
Україна йде іншим шляхом. Динаміка експорту зернових у липні-серпні яскраво підтверджує хибність цього шляху - обсяги експорту втричі нижчі, ніж за попередні роки та ніж у головного конкурента - Росії.
Враховуючи, що рентабельність зернових культур минулого року - найнижча у рослинництві, наступний результат дії експортних мит - зменшення виробництва пшениці, ячменю та кукурудзи.
Ці обставини дають підстави давати невтішні прогнози розвитку сільського господарства без зміни відношення влади до зернового комплексу. Рішучим кроком, який поліпшить інвестиційний та підприємницький клімат в аграрному секторі Україні, має бути відміна експортних мит на зерно», - наголошують в УЗА.
Відзначимо, з 1 липня 2011 року в Україні діє експортне мито на пшеницю і суміш пшениці та жита в розмірі 9%, але не менше 17 євро за тонну, на ячмінь - 14%, але не менш 23 євро / тонну, на кукурудзу - 12%, але не менше 20 євро / тонну.
За інформацією влади такий захід запроваджено з метою наповнення Державного бюджету України.