Що зараз відбувається у Львові, як місто насправді приймає переселенців, чи є там житло та робота, яка допомога потрібна від друзів та союзників України і чому країни Заходу починають розуміти, що ця війна їх не омине – в бліц-інтерв'ю РБК-Україна розповів львівський міський голова Андрій Садовий.
Від початку війни Росії проти України сотні тисяч людей були вимушені їхати на Захід, намагаючись покинути зону бойових дій. Одним із ключових пунктів на їхньому шляху став Львів. Звідси переселенці або їдуть далі за кордон, або їм допомагають знайти прихисток в місті чи довкола нього. У зворотному напрямку через Львів їдуть сотні тон гуманітарної та військової допомоги для всієї країни.
Тут вистачає ліків і їжі та відносно безпечно, ситуацію на землі контролюють ЗСУ та місцева тероборона. Однак вранці окупанти нанесли авіаудар по Яворівському полігону, внаслідок чого загинуло щонайменше 35 людей. Вибухи пролунали за 20 кілометрів від кордону з Євросоюзом та НАТО, і їх набагато краще було чутно в польських містах, аніж у Львові. Відтак наші західні сусіди та партнери пересвідчилися, що війна куди ближча до них, аніж могло би здаватися, каже мер Львова Андрій Садовий.
– Яка наразі ситуація у Львові в загальному?
– Львів і всі українські міста сьогодні в однаковій ситуації. Ви бачите, що в кожному місті сигнали тривоги, обстрілюють міста, обстрілюють всі території. Як ви знаєте сьогодні був обстріляний Миротворчий центр у Яворові, це 20 кілометрів до кордону з Європейським Союзом і 40 кілометрів до Львова.
Перший раз взагалі Львівську область обстрілювали 24 лютого, сьогодні це вже другий раз. І це викликало шок у поляків, я вранці говорив з польськими політиками, мерами, вони просто не можуть собі уявити, що війна фактично за 20 кілометрів від їхнього кордону. У Львові вранці було чути вибухи, але більше їх було чутно зі сторони Польщі. Це велика трагедія, тому що загинули сьогодні ні в чому не винні люди, багато є поранених, ми надаємо їм всіляку допомогу, боремося за життя кожного.
У Львові сьогодні надзвичайно багато людей, які приїхали з різних регіонів, їх вже більше ніж 200 тисяч і вони кожного дня приїжджають. Зараз я проходив по центру міста, дуже багато людей, багато з них вперше потрапили до Львова, ходять, оглядають історичні пам'ятки. Милуються кожним днем, коли можна дихати вільним повітрям, і я їх прекрасно розумію, тому що той, хто приїхав сюди, будучи перед тим днями під обстрілами та бомбардуваннями, вони зовсім по-іншому починають цінувати можливість просто пройтися мирним містом.
– До війни у Львові проживало трохи більше 700 тисяч людей. Скільки зараз орієнтовно із урахуванням вимушених переселенців?
– До війни, звичайно, було більше, тому що останній перепис відбувався давно. Однак сьогодні у Львові проживає спільно з людьми, які приїхали, набагато більше мільйона людей. Це надзвичайно велике навантаження на місто, але ми готувалися до екстранеординарних ситуацій. Ми перепрофілювали приблизно 500 установ культури та освіти, вони сьогодні працюють як центри, які приймають тимчасово переміщених осіб, приблизно 100 релігійних організацій віддали свої приміщення.
Це такий великий вулик, але який живе, який чітко організований і працює досить системно. Львів'яни сьогодні віддають останнє для тих, хто виїхав від обстрілів і бомбардувань. Такий наш сьогодні обов'язок, така наша місія.
– Кажуть, що дуже сильно підвищилися ціни на оренду квартир у Львові. Мовляв, квартиру, яка раніше коштувала умовно 400 доларів на місяць, тепер здають за дві, а то й чотири тисячі. Чи вдалося владнати цю ситуацію?
– Зараз фактично немає вільних квартир, однак кожний такий сигнал ми перевіряємо. На сьогодні ми маємо десять випадків, коли дійсно люди вчиняють негідно. Ми їх називаємо мародерами, сьогодні цю інформацію зробимо публічною, і будемо вчиняти так, як потрібно в умовах воєнного часу.
Але 99,9% львів'ян показують свою жертовність, багато людей селять безоплатно у себе вдома, і годують, допомагають чим можуть. Ви собі не уявляєте, скільки принесли речей, щоби люди, які приїжджають, були у безпеці і відчували себе бодай у мінімальному комфорті.
– Також є досить неоднозначної інформації, що з одного боку львів'яни не завжди демонструють лояльність до переселенців, вимагаючи, наприклад, від чоловіків повертатися на Схід та воювати. І з іншого, що приїжджі не завжди поводяться гідно до містян, які їм допомагають. Чи є такі факти?
– Від самого початку ми ввели чітке правило, що ми реєструємо всіх, хто приїжджає. Якщо чоловіки призовного віку, то вони йдуть і реєструються у військоматі. У нас не було якихось відмов, все працює достатньо якісно. Дуже багато людей, які приїхали з Києва та інших міст, записалися в територіальну оборону і зараз проходять вишкіл.
Тим, хто не може служити, або, наприклад, жінкам, які мають хороші спеціальності, ми пропонуємо працевлаштування на наших підприємствах. Для перемоги нам потрібно переорієнтувати всю нашу промисловість і робити все необхідне для фронту, щоби країна могла якісно функціонувати. Це дуже складний процес, тому що багато виробництв та підприємств переїхало до Львова.
– Зафіксуємо щодо чоловіків. Вони йдуть до центрів комплектування і там їх одразу направляють на вишкіл?
– Ні, їх беруть на облік і по черзі викликають. Сьогодні бажаючих піти у військо набагато більше, ніж фізична спроможність їх оформити і підготувати. Це все йде етапами, але всі реєструються і тут жодних проблем немає. Тих, хто сачкує, я не бачив.
– Уточню також з приводу робочих місць. Чи є зараз можливість у вимушених переселенців працювати у Львові і допомагати обороні країни в тилу?
– На сьогодні ми інвентаризуємо всі потреби по наших підприємствах. Коли люди зголошуються, то ми фіксуємо їхні спеціальності. Зараз буде наступна хвиля, щоби з'єднувати всіх між собою: підприємства і людей, які потребують роботи. Люди з радістю відгукуються, я не бачу якогось небажання.
Є частина людей, яка хоче їхати в Польщу чи в інші країни, а є велика частина тих, хто хоче залишитися тут в Україні. Приїхали люди, які хочуть працювати на землі, зараз ми зв'язуємо їх із районами, головами ОТГ, щоби розміщувати їх там і вони могли приступати до роботи: треба садити, на осінь потрібний урожай, треба годувати всіх.
– Яка в загальному зараз ситуація в місті з продовольством і медикаментами?
– Стосовно медикаментів все окей, є достатня кількість. Був трошки ажіотаж минулого тижня, коли пішли чутки, що будуть хімічні чи ще якісь атаки, – те, що стосується щитовидної залози, багато чого повикупляли. Але я думаю, що за наступні дні ми це все поповнимо.
Стосовно продуктів харчування. Продукти є в магазинах, але може не в такому великому асортименті, як це було раніше, тому що логістичні зв'язки порушені. Але зараз ми намагаємося перемкнутися на поставки з країн ЄС і переорієнтувати багато наших підприємств, щоби самим випускати все, що можливо.
– За аналогією з іншими містами також запитаю, яка зараз ситуація зі злочинністю і чи є мародери у Львові?
– Класична злочинність опустилася до нуля. В перші дні окупації взагалі не було випадків, потім були поодинокі. Але щоби ви розуміли, у нас сформовано 66 добровольчих сотень – це львів'яни, які заступають на чергування. У Львові є світло, все видно, тому люди одразу телефонують поліції і є моментальна реакція. Так що злочинність зникла. Мародерами ми називаємо тих, хто завищує ціни, такі випадки одиничні і ми робимо публічною інформацію про них.
– Також бачимо на рівні якихось переказів, що значна частина допомоги, яка їде з-за кордону, осідає у Львові. Чуток і фейків зараз багато, спростуйте і ці, будь ласка.
– Ця інформація не відповідає дійсності. Всією мілітарною допомогою, яка йде на Україну, займається Міністерство оборони. А ті ж бронежилети, які ми отримуємо, ми передаємо на передову. Все сьогодні має бути там, де воно найбільше потрібно.
З гуманітарною допомогою є свої нюанси. Наприклад, вчора прийшло десять фур, 85% відсотків це вживаний одяг. Якщо говорити про медикаменти, то це мінімальна кількість ліків, а все інше – це медичні халати і маски. Сьогодні всім, хто хоче надавати допомогу з інших країн, ми говоримо: дякуємо, нам одяг та маски сьогодні не потрібні, нам потрібні продукти довготривалого зберігання, медикаменти, бронежилети і каски. Це в першу чергу, все інше, будь ласка, не везіть.
І в принципі зараз люди переорієнтовуються. Тому що в перші дні віддавали все, що вважали за потрібне, але воно не зовсім потрібне тут в нас. Дякувати потрібно всім, хто допомагає, але зараз ми конкретизуємо. Все, що приходить до Львова, ми відправляємо в Київ, Харків, Миколаїв та інші міста. Собі з гуманітарної допомоги ми фактично нічого не залишаємо. Те, що в нас є, ми купляємо за гроші.
– Були логістичні проблеми через надвелику кількість блокпостів на трасах та на в'їзді до міста. Через це в один бік гальмувалася евакуація, а в інший – доставка допомоги до інших регіонів. Чи вже вирішене це питання?
– На сьогодні всі блокпости затверджені розпорядженням голови військової адміністрації. Так, спочатку вони були спонтанними, зараз вони вже відповідають планам оборони і міста, і області. Достатньо швидко проходить трафік, я не бачу якихось серйозних проблем.
– Якщо дозволите, тоді останнє питання. Ви сказали, що спілкувалися зі своїми закордонними колегами і вони були в шоці від того, що сьогодні відбулося буквально за 20 кілометрів від кордонів ЄС. Що ще має трапитися, аби Євросоюз та НАТО зрозуміли, що це не тільки наша війна, і більш активно підтримали Україну в протистоянні з Росією?
– Я це питання поставив колегам з Європейського Союзу. Якщо ця ракета, не дай Боже, впаде на вашій території, як ви будете діяти? Будете вступати в війну? Чи ви сьогодні будете мати розум передати нам достатню кількість озброєння, протиракетні системи, щоби ми могли ці ракети перехоплювати. Бо коли вона впаде на вашій території – ви не будете знати, що робити. До них це починає доходити. Дуже часто вони думають, що війна десь там далеко-далеко, ось вона, будь ласка, на кордоні.
До них це дійде, це 100%. Проте я їм говорю: друзі мої, кожна година ваших роздумів і ваших дискусій – це сотня ні в чому не винних людей, яких вбивають. І це потім вас буде мучити совість, чому ви не прийняли рішення оперативно і швидко. Сьогодні всі мають подвоїти свої зусилля, щоби Захід зрозумів: чим швидше ми видавимо ворога з нашої землі, тим скоріше буде мир. Ми їх рятуємо, сьогодні ми боремося за свободу всіх людей, які хочуть бути вільними і незалежними.