Директор Міжнародного центру перспективних досліджень Віктор Чумак:
"Неоднозначна ситуація, пов'язана з відсутністю закону, який би дозволяв проведення військових навчань “Сі Бриз–2006", стала приводом, навколо якого розгорнулася широкомасштабна публічна кампанія, спрямована проти вступу України до НАТО. І хоча НАТО до цих навчань не має прямого відношення, а українська сторона діє відповідно до чинного законодавства, уряд вкотре не зміг донести свою позицію до громадськості та пояснити суть подій, що відбуваються.
Навчання “Сі Бриз" не є натовськими. Це – спільні українсько-американські навчання, в яких беруть участь і члени Північноатлантичного альянсу, і країни, які не входять до НАТО. Навчання “Сі Бриз" проводять з 1997 року. З першого року їх проведення Росія бере в них участь як спостерігач. Спекуляції таких партій як ПСПУ та КПУ на темі НАТО у зв'язку з проведенням цих навчань безпідставні з правового погляду та мають суто політичне підґрунтя. На жаль, ні ЗМІ, ні уряд не змогли об'єктивно показати ситуацію та мотиви організаторів протестів. У громадській свідомості ці навчання почали чітко асоціюватися з НАТО.
Український уряд діє відповідно до чинного законодавства. Ухвалення Верховною Радою відповідного законопроекту потрібне тільки для проведення міжнародних навчань, а не підготовчої роботи. Сподіваючись, що парламент таки ухвалить відповідний закон, Міністерство оборони спільно з міжнародними партнерами розпочало підготовку до навчань, у межах якої, зокрема, американський комерційний транспортний корабель Advantage перевозив військове та цивільне майно для їх проведення. Корабель супроводжували представники Міністерства оборони США.
Згідно із Законом “Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України" згода Верховної Ради потрібна лише у разі допуску на територію України підрозділу збройних сил іншої держави. Оскільки представники Міноборони США аж ніяк не є “військовим підрозділом", вантаж – амуніцією цього підрозділу, а корабель не був військовим, Прикордонна служба, згідно з попередніми домовленостями, мала всі підстави допускати цей корабель в Україну без згоди Верховної Ради. Однак уряд і Міністерство оборони недооцінили важливість надання громадськості повної інформації з цього питання. Їхнє мовчання ЗМІ сприймали як сумніви у легальності власних кроків.
Цей скандал призвів до загострення неконструктивної політичної конкуренції. Чимало ЗМІ, не розібравшись у ситуації, часто передавали суперечливу та неправдиву інформацію. Опозиційно налаштовані до уряду фракції, зокрема Партія реґіонів і КПУ, використали скандал для досягнення внутрішньополітичних цілей і демонстрації неефективності влади. Партія реґіонів продемонструвала Президенту важливість своєї присутності у владі для вирішення реґіональних проблем. Комуністична партія вкотре висловила свою послідовну антинатовську позицію. Уряд показав свою повну нездатність ефективно співпрацювати з громадськістю та доносити до неї свою позицію. Учасники потенційної “помаранчевої" коаліції не змогли вчасно забезпечити потрібне рішення парламенту. Це дає підстави сумніватися у її подальшій ефективності щодо вирішення зовнішньополітичних питань.
Ці події продемонстрували повну безпорадність уряду у втіленні кампанії з популяризації НАТО серед населення. Щt більше цією ситуацією повною мірою скористалися українські політичні сили, які виступають проти інтеґрації України в НАТО, та Росія. Головними наслідками цього скандалу стали погіршення міжнародного іміджу України та зменшення віри закордонних партнерів у спроможність українського уряду ефективно продовжувати політику євроатлантичної інтеґрації. Внаслідок скандалу знизився також і так невисокий рівень громадської підтримки вступу України до НАТО. Беручи до уваги ймовірне проведення референдуму щодо вступу країни до Північноатлантичного альянсу, українська влада зазнала відчутного удару".