Однією з ключових вимог до банків у Канаді є вміст 75% їх основного капіталу першого рівня в акціях. Про це напередодні відкриття в Торонто G 20 в інтерв'ю РБК daily розповіла суперінтендант фінансових інститутів Канади Джулії Діксон.
«Адже тільки задумайтеся: в деяких місцях в розпал кризи капітал першого рівня лише на 2% був у звичайних акціях. Хочеться запитати: «Як ви взагалі до такого докотилися?», - підкреслила Д.Діксон.
Серед інструментів, які дозволили утримати канадську банківську систему, суперінтендент також особливо виділила: велика увага до внутрішніх банківських процедур оцінки достатності капіталу; визначення обсягу капіталу для ризику; жорсткість правил щодо левереджа. «Момент з жорсткістю левереджа ми б хотіли підкреслити на міжнародній арені. Зручною виявилася і сама структура банківської системи. У Канаді всього шість великих банків, так що для регулятора простіше тримати руку на пульсі й вникати у всі процеси». - зазначила Д.Діксон.
Зараз суперінтендант має намір приділяти більше уваги «прижиттєвим заповітам» банків. «Це така трендова річ, яку фінансисти зараз обговорюють по всьому світу. До речі, інша тема, яку всі регулятори зараз обговорюють, це те, що потрібно більше працювати з радами директорів. Дивитися, наскільки вони віддають собі звіт в тих ризиках, яким піддається банк, чи беруть участь особисто у визначенні стратегії і обмеження ризиків. У світі на цей рахунок існують різні підходи. В Британії, наприклад, люди проходять спеціальне інтерв'ю, щоб їм дозволили хоча б посидіти за столом на раді директорів. В Австрії такі ж процеси зараз відбуваються. Ми в Канаді завжди приділяли цьому достатню увагу, регулярно спілкувалися з радами директорів, відкрито говорили їм про свою заклопотаність. Загалом, багато речей, які зараз обговорюють у світі, ми вже робимо», - сказала суперінтендант Канади.
При цьому вона вказала на те, що її повноваження дещо більші, ніж у багатьох регуляторів у Старому Світі. «У деяких країнах регулятори навіть у разі серйозних побоювань не можуть рекомендувати банку сповільнити зростання в певному секторі свого бізнесу, тому що за місцевими правилами у них просто немає таких повноважень. А в Канаді ми можемо сказати: «Знаєте, нас напружує, що у вас така концентрація ризиків на цьому напрямку, а ви його все розвиваєте, але при цьому ніяк не підсилюєте контроль за можливими збоями. Тому ми хочемо, щоб ви зупинилися». У канадському фінансовому регулюванні у підсумку суперінтендент вирішує, скільки кому достатньо капіталу і яку активність банк повинен заморозити, якщо нам вона здається нерозсудливою», - пояснила Д.Діксон.
Офіс суперінтендента фінансових інститутів (OSFI) - головний канадський регулятор і контролюючий орган для банків, страхових компаній і федеральних пенсійних фондів.