"Лайфові" договори, укладені до 1 квітня 2011 р., відповідають вимогам закону про оподаткування прибутку підприємств, - ЛСОУ

На договори довгострокового страхування життя, укладені до 1 квітня поточного року, поширюються вимоги закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до закінчення терміну їх дії, повідомляє прес-служба Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) з посиланням на надані їй роз'яснення Державної податкової служби України ( ДПСУ).
У той же час зміни, внесені до таких договорів, повинні відповідати вимогам Податкового кодексу, який набрав чинності 1 січня 2011 р.
На договори, укладені після 1 квітня, поширюються правила оподаткування операцій з довгострокового страхування життя, передбачені Податковим кодексом.
Згідно з роз'ясненням ДПСУ, відповідно до п.1.37 ст.1 закону про оподаткування прибутку підприємств договір довгострокового страхування життя з метою оподаткування укладаэться строком на 10 років і більше і містить умову про сплату страхових внесків протягом не менше 5 років. Крім того, виплата за таким договором здійснюється у разі дожиття застрахованого до закінчення його дії або події, передбаченого договором.
"Договір довгострокового страхування життя не передбачає часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, які пов'язані зі смертю застрахованої особи", - йдеться у роз'ясненнях ДПСУ.
При цьому податкова служба нагадує, що 1 квітня 2011 р. Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає силу, одночасно з набранням чинності розділу III Податкового кодексу "Податок на прибуток підприємства".
Договір довгострокового страхування життя, згідно зі ст. 14 кодексу, укладається строком на 5 років і більше, передбачаючи страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету. У листі ДПСУ вказується, що виплата страхового відшкодування здійснюється у разі дожиття застрахованого до закінчення дії договору або події, зазначеної в договорі. Крім того, такий договір не передбачає часткових виплат протягом перших п'яти років його дії. Виключеннями є страхові події, пов'язані зі смертю чи хворобою застрахованої особи. Нещасний випадок, наслідком якого стане інвалідність I або II групи застрахованої особи, також є приводом для здійснення страхової виплати. Встановлення інвалідності особи, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, також передбачає страхове відшкодування. При цьому платник податку - роботодавець, пояснює ДПСУ, за такими договорами вигодонабувачем виступати не може.