Євгену Кошовому – 37: іменинник розповів про сюрпризи дружині і бажання знову відростити волосся
Євген Кошовий (фото: прес-служба)
7 квітня актор і нинішній художній керівник студії «Квартал 95» святкує 37-річчя
У актера студії «Квартал 95» Євгенія Кошового сьогодні 7 квітня, день народження. За традицією студії напередодні свята іменинник відповідає на кілька запитань про свої «перші» і «останні» рази»...
Перший раз Євген Кошовий...
Поїхав в тур з «Кварталом». «Думаю, це був кінець 2005 року. Найбільше з тих перших гастролей я запам'ятав зал в Кам'янці-Подільському, на жаль, в дуже занедбаному стані, і театр Музкомедії в Одесі. На той момент в «Кварталі» я ще був менше року. Особливо ще не встиг скучити за студентством».
Побував на футбольному матчі. «Мені було років 7-8, коли батя вперше мене повів в Алчевську на стадіон «Сталь . До цього ми дивилися футбол тільки по телевізору. А тут - справжній матч, місцева Ліга. Звичайно, сподобалося дуже. З тих пір по можливості особливо важливі матчі нашої збірної намагаюся не пропускати. Був з друзями і на іграх Ліги Чемпіонів, і на Євро-2012».
Сходив на батьківські збори. «Коли старша дочка Варя вчилася в четвертому класі. Батьки знали, чия дитина вчитися з їхніми дітьми. Тому особливого ажіотажу своєю появою я там не викликав».
Приготував борщ. «Ніколи в житті не готував цю страву сам. Допомагав не раз. Я можу накупити всі інгредієнти до борщу, тільки потрібно, щоб їх хтось зварив».
Приніс додому першу зарплату. «Батькам міцно я почав допомагати, коли переїхав до Києва. До цього з дрібних якихось підробітків відкладати не вдавалося. На них можна було хіба що один день гульнути».
Зіграв на саксофоні. «Мене віддали в музичну школу, і в дев'ять років я вже міг грати якісь прості мелодії. Одним з перших, здається, був твір з репертуару Хачатуряна».
З'їздив за кордон. «Це була Франція, містечко Ля-Рошель. Нас запросили на зйомки проекту «Форт Боярд». Тоді вперше, правда, здалеку, я побачив Ейфелеву вежу. Це була дуже кльова поїздка».
Злякався за доньку. «Коли Варі було від сили років п'ять, вона впустила на себе у ванній незакріплений пенал з усім вмістом. Була секундна тиша, за час якої я б точно посивів, якби у мене було волосся. Пам'ятаю, що серце калатало так, як ніколи ще в житті».
Останній раз Євген Кошовий...
Відривався наповну. «25 січня. Привід потрібно уточнювати? (Сміється). Скажу тоді так: відзначали Тетянин день».
Влаштовував сюрприз дружині. «Якщо поміняти квиток на літак замість поїзда, і повернутися раніше на день додому, вважається сюрпризом, то це було на початку лютого».
Отримував пораду від Володимира Зеленського. «Коли ми з ним зідзвонюємося, він завжди мені щось радить, якщо я в нього запитую. В основному, це стосується творчих процесів або людей. Наприклад, на що, не варто звертати увагу, чи як себе краще вести з тими чи іншими людьми. Крайній раз Вова радив мені не нервувати так сильно через концерти (це ще було напередодні зйомок минулого «Вечірнього Кварталу»). А я ж переживаю за кожен концерт. Адже раніше, багато років все було на ньому, а тепер все змінилося...».
Був у рідному Луганську. «Це була середина квітня 2014 року. Всі події тільки починалися... Це був і останній раз, коли я бачив свого батька... ».
Танцював перед дзеркалом. «Я ніколи не танцював перед дзеркалом. Що я там не бачив? (сміється)».
Був з шевелюрою на голові. «Це було 25 травня 2001 року... Чесно кажучи, я подумував знову спробувати собі відростити шевелюру. Час же якраз є до кінця карантину. Але потім бажання збрити волосся переважило бажання їх відростити».
Не міг заснути через серіал. «Зараз на карантині це практично кожен день відбувається. З останнього, що подивився і мені сподобалося, це серіал «Добрий лікар». Ще з Ксюшею дивимося американську «Батьківщину» і «Світ Дикого Заходу».
Вступав в дискусію з хейтерами. «Я намагаюся цього не робити. Нехай хлопці самостверджуються таким чином. Нехай вчаться на своїх помилках самі. Я навчився не влазити в полеміку з людьми, які вважають себе розумнішими за тебе в різних аспектах саме в твоєму житті».
Почував себе зніяковіло. «Складно пригадати, але, напевно, це було, коли хтось говорив дуже розумні речі, а я просто кивав головою і робив вигляд, що все розумію».
