Траншейна стопа як наслідок війни: що це за хвороба і як її лікують

Причини виникнення траншейної стопи

Розвивається такий стан внаслідок тривалої експозиції до холоду, вологості або тривалого занурення стоп при температурі до 17 °C протягом більше 12 годин. Менша тривалість занурення при температурі 0 °C призводить до аналогічного ураження. Розвивається при температурі 0-12°C.

Мікросудинний спазм з ішемією тканин є очевидною етіологією "траншейної стопи".

Існують 3 стадії такого стану

Прегіперемічна. Стопи виглядають блідими, набряклими і можуть мати везикулобульозні ураження. Стопи можуть виглядати плямистими або фіолетовими, що вказує на загрозливу гангрену.

Хворий спочатку помічає відчуття холоду, яке змінюється онімінням, іноді описуючи ноги або руки як брусок дерева. При тривалому впливі виникає повна анестезія від дотику, болю та температури.

Гіперемічна. Виникає через кілька годин після зняття взуття та зігрівання кінцівки. Відчуття спочатку у вигляді поколювання, яке швидко прогресує до надзвичайного пекучого, пульсуючого болю.

Ноги швидко набрякають і стають теплими, сухими і еритематозними, із крововиливами.

Більш легкі випадки траншейної стопи повільно минають протягом 1-4 тижнів і часто супроводжуються відлущуванням уражених ділянок та рубцюванням. Більш важкі випадки переходять у постгіперемічну стадію.

Постгіперемічна або післязапальна стадія затяжна. Стопа стає прохолодною, вологою, плямистою або повністю ціанотичною. Більшість пацієнтів мають хронічний біль, як правило, у відповідь на холод. Анестезія, зберігається місяцями або роками.

Одужання триває довго, і може бути потрібна евакуація, оскільки можливий наслідок "траншейної стопи" - тижні або й місяці болю та інвалідності.

Віддалені наслідки трапляються дуже часто, і ними є чутливість до холоду (вторинний феномен Рейно), хронічний біль, неврологічне ушкодження, гіпергідроз, атрофію шкіри та м’язів, деформаційні зміни.

Як лікувати трофейну стопу

• Уникайте подальшого впливу холоду та вологи.
• Не масажуйте, не натирайте снігом уражені кінцівки - це збільшує травму тканин.
• Обсушіть кінцівку, зігрійте тулуб і дайте змогу пасивно розігрітися стопам, зберігаючи уражені кінцівки прохолодними (за можливості під холодним потоком повітря, наприклад, вентилятора). Ніколи не занурюйте стопи в теплу або гарячу воду.
• Підніміть стопу.
• Рання мобілізація дуже важлива для запобігання тривалій нерухомості.
• Уникайте травми.
• Знеболювання: єдиний ефективний препарат - амітриптилін у дозі 50-150 мг на ніч. Інші знеболювальні або зовсім неефективні, або не полегшують болю.
• Пухирці треба залишити цілими. Розірвані пухирці потребують ретельної обробки після їх розкриття.
• Системні антибіотики і профілактика правцю показані в разі наявності нежиттєздатних тканин, як це роблять при будь-яких брудних ранах або в разі появи інфекції.
• При траншейній стопі може бути показане висічення некротичних тканин.
• Мацерована або ушкоджена шкіра потребує топічних антибактеріальних заходів.

Профілактика

• Уникайте холодних / вологих умов. Якщо неможливо уникнути, максимально обмежте вплив.
• Вдягайте одяг, який забезпечує термозахист, але не стискає. Носіть водонепроникне взуття, яке не тисне. Регулярно міняйте шкарпетки. Ноги мають бути максимально сухими.
• Залишайтеся активними. Рухи важливі для підтримки адекватного кровообігу в кінцівках.
• Уникайте недоїдання, зневоднення та втоми.