Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що: геніальні цитати Ліни Костенко

Які слова Ліни Костенко торкнулися сердець мільйонів

• Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
• Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
• Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
• А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
• Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
• У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
• Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що.
• Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.
• Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
• Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо.
• До всіх перинатальних хвороб державності ще й така халепа – виросли покоління, яким усе пофіґ.
• Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.
• Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум.
• Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Ліну Костенко висунуто на присудження Нобелівської премії

17 березня 2021 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав ініціативу номінувати Ліну Костенко на Нобелівську премію з літератури у 2022 році. Про це повідомила заступниця голови Комітету гуманітарної та інформполітики, народна депутатка від "Слуги народу" Євгенія Кравчук у Facebook.

"Підтримаємо для номінації на присудження Нобелівської премії з літератури у 2022 році кандидатуру української поетки та письменниці Ліни Костенко", – написала вона.

Що ще потрібно знати про Ліну Костенко

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржіщеві, Києвська область. З молодості брала активну участь у дисидентському русі. Вона відома як людина з беззаперечним моральним авторитетом та борець за правду.

Вона підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті "Літературна Україна" й робила безліч інших учинків, які засвідчували її активну громадянську позицію.

Ліна Костенко – лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994), нагороджена медаллю Святого Володимира, Почесною відзнакою Президента України (2000). У 2000 році стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги і нагороджена Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО". Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.