Яке озброєння необхідне Україні для того, щоби переломити хід війни

Ми також бачимо, наскільки ефективно продемонструвала свою здатність ліквідовувати ворогів, в тому числі тилові об'єкти, склади з боєприпасами, місця розміщення особового складу та ворожої техніки реактивні системи залпового вогню класу HIMARS або їх аналоги MLRS. Звичайно, нам такі речі потрібні. Ці РСЗВ дозволяють буквально нищити ворожі артилерійські системи, артилерійські батареї і в такий спосіб забезпечувати безпеку дій українських військ як в обороні, так і в контрнаступі.

Протяжність російсько-українського фронту складає приблизно 1200 кілометрів. Звичайно, що для такої території десятка HIMARS замало. Зараз щонайменше на трьох напрямках українські війська проводять контрнаступальні заходи. За оцінкою деяких фахівців, Україні було б достатньо 40 одиниць HIMARS і відповідних ракет до цих систем, щоби кардинально змінити ситуацію на полі бою.

РСЗВ HIMARS мають на своєму озброєнні ще ракети з дальністю роботи до 300 кілометрів. Наші західні партнери поки що такі ракети нам не передають. Тому зараз ми працюємо з ракетами дальністю до 80 кілометрів. Я абсолютно переконаний, що в української армії є такі цілі, що знаходяться на відстані від наших позицій до 300 кілометрів, по яких було б дуже корисно поцілити.

Звичайно, для того, щоби ми були максимально ефективні, нам потрібні системи протиповітряної оборони, а ще краще - протиракетної оборони. Адже ми бачимо, наскільки росіяни використовують саме ракети, в тому числі застарілі, 70-х ракет випуску. У них бойова частина настільки велика, що вони несуть потужні руйнування, загибель і травмування мирних людей нашої країни.

Потім також можна вести мову про речі, які дозволяють нам мати абсолютну ситуаційну обізнаність. Це безпілотні літальні апарати на кшталт "Байрактара" чи менших моделей за розміром та тактико-технічними характеристиками. Будь-який БПЛА дозволяє нашим військовослужбовцям розуміти, що робить ворог, які в нього плани, куди він рухається, звідки стріляє.

Їхні похідні - дрони-камікадзе, які працюють за принципом: побачив ціль - уразив її. Switchblade 600, Switchblade 300 ми вже отримуємо. Перші - більш потужні, спроможні навіть знищити бронетехніку ворога. Другі - менші за своїми можливостями, але вони більш влучні і здатні влетіти навіть у хвіртку та знищити ворога.

Крім того, для посилення обороноспроможності української армії на південному напрямку, зокрема на узбережжі Чорного моря нам потрібні потужні протикорабельні ракетні комплекси класу Harpoon. Ми маємо такі ракети, які працюють на відстань до 80 кілометрів. Хоча на озброєнні цього протикорабельного комплексу є ракети, які здатні працювати на відстані і до 300 кілометрів.

Це означає, що всі кораблі чорноморського флоту РФ будуть змушені базуватися в бухтах на території тимчасово окупованого Криму або тікати до Новоросійська, адже бойова робота "Гарпунів" уже продемонструвала свою ефективність. Востаннє ми знищили буксир окупантів "Василій Бех", який рухався для забезпечення потреб росіян на українському острові Зміїний.

З огляду на те, що так звана Холодна війна закінчилася 30 років тому, з тих пір колективний Захід наполегливо нищив власні оборонні спроможності. Перепродавались або перероблялися танки, бойові машини, ракетні системи та інші складові сил оборони. Нищилися логістичні шляхи, які дозволяли в найкоротші терміни відновити виробництво продукції оборонно-промислового комплексу цих країн. Зараз вони змушені все це відновлювати - і логістичні шляхи, і виробничі потужності, адже відбувалася демілітаризація колективного заходу.

Концепція останніх років Заходу була спрямована на те, що основну загрозу для них складають лише терористичні загрози. А про континентальну війну такого рівня та масштабу, яка зараз відбувається між Росією та Україною, взагалі не йшлося.

Тому чи мають на озброєнні наші західні партнери таку зброю та техніку, яку потребує українська армія? Так, мають. Чи віддадуть вони всю цю зброю? Ні, адже вони не можуть критично понизити рівень власної бойової спроможності. Саме тому і так повільно відбуваються поставки, тому що чимало з того, що потребує українська армія слід виготовити з нуля. А для цього потрібно або відновити певні виробничі процеси, або шукати десь на складах, арсеналах і пропускати цю техніку через ремонтні-відновлювальні процедури. Тобто все це час, за який українська армія, на жаль, платить життям та здоров'ям військовослужбовцям.

Тенденція, яку ми спостерігали три десятиліття - сила права домінувала. Весь світ орієнтувався на відповідні домовленості та правила, що були встановлені за підсумками Другої світової війни. Фактично зараз сила права підміняється правом сили. Тобто той, хто має більш потужну армію, ядерну зброю, як Російська Федерація, намагається диктувати умови поведінки для всіх інших учасників світової спільноти.

Звичайно, в цьому контексті починає працювати оборонна промисловість усіх країн колективного Заходу, адже той, хто має потужну армію, може абсолютно впевнено себе почувати або адекватно реагувати на будь-які ризики країни-агресора.

За цих умов перехід України на західні стандарти - абсолютно стала та логічна процедура, оскільки старого радянського озброєння озброєння, боєприпасів до нього в української армії майже не залишилося. Для того, щоби вести оборонні дії та проводити контрнаступальні дії Україна повільно, але впевнено переходить на озброєння західних зразків.

Ба більше, з 1 жовтня запускається так звана програма ленд-лізу. І є сподівання, що в рамках цієї програми українська армія зможе переозброїтися за сучасними нормами та стандартами, які прийняті в країнах Заходу і блоку НАТО. Усі ці процеси, що пов'язані з російською агресією, підштовхують нас у досить короткі терміни перейти на стандарти забезпечення зброєю та боєприпасами за "натівськими" та європейськими зразками.