Чи можна приборкати корупцію в Україні за допомогою антикорупційних органів?

На пафосних форумах звіти про боротьбу з корупцією звучать так, наче ми вже в Норвегії, але 70% українців досі чудово знають прайси на хабарі в ТЦК та судах. 

Скільки ще мільярдів платників податків ми витратимо на каральні органи, перш ніж зрозуміємо: щоб знищити хабарництво, треба просто забрати чиновника з економіки – читайте в колонці Володимира Куренного, заступника генерального директора медіа-холдингу РБК-Україна.

30 червня в Києві проходив Форум єдності, який був організований Громадсько-військовим рухом. Зібралось дуже багато людей. Єдність в суспільстві та в державі сьогодні актуальна як ніколи. Не радянська єдність, коли всі або хвалять владу, або мовчать чи потрапляють до ГУЛАГів. А справжня громадянська згуртованість навколо найважливішої мети – відбити напад ворога.

Серед спікерів першої панелі, яка називалась "Демократична, не корупційна Україна" були відомі люди: ректор Могилянки Сергій Квіт, парламентар, голова комітету Верховної Ради зі свободи слова Ярослав Юрчишин, колишній міністр Ігор Жданов. І говорили вони звісно про корупцію та стан боротьби з нею. Говорили позитивно, вказуючи на успіхи цієї боротьби та діяльності антикорупційних органів. Іноді навіть так позитивно, що мені здавалось, що мова про Данію чи Норвегію…

Але мова не про це. Я запитав спікерів, на мій погляд, головне питання сутності боротьби з цим лихом. А саме: чи вважають вони, що корупцію можна побороти виключно за допомогою інституцій та інституційних реформ? Просто кажучи, чи приборкаємо ми корупцію виключно за допомогою створення антикорупційних органів – НАБУ, САП, ВАКС, БЕБ та можливо ще якихось.

Теоретично органів держава може створити багато і наділити їх сильними повноваженнями та витратити на це немалі кошти платників податків. Але чи спрацює це?

Досягнення цих органів, будемо чесними, досить скромні. Вирок голові Верховного Суду – так, це успішний кейс. Ну є ще пара-трійка вироків. Справа Міндича? Вироку немає, а коли буде – ніхто не знає. Що ще? Корупція зникла? Суспільство само дає відповідь – 70% громадян вважає її ключовою проблемою.

Сьогодні пересічний громадянин знає скільки коштує, наприклад, звільнення з ТЦК, незаконний перетин кордону, скільки треба дати "на лапу" за рішення деяких судових спорів. Я вже не кажу про державні закупівлі в центрі і на місцях. Не кажу про корупцію. Не білих, а золотих комірців.

На всіх них одних НАБУ та САП не вистачить. Вони як кульбаби на газоні: ти в одному місці їх викорчував, пройшовся газонокосаркою, а вони поряд на другий день виросли в три рази більші. А чому? А тому, що їх треба виривати з корінням.

Отже щоби побороти корупцію мати газонокосарку недостатньо. Треба прибирати коріння. А де коріння у корупції? Звісно у втручанні і впливі держави (читай – чиновника) на економіку, на економічні і господарські процеси. Там де чиновник – там корупція.

Ліцензії, дозволи, волюнтаристські одноосібні рішення в економічній сфері – все це благодатний ґрунт для корупції. Приберіть державу звідси і не буде корупції. Нехай в економіці все вирішує не Іван Петрович чи Василь Миколайович, а Його Величність – вільний ринок!

Тому ключове завдання зменшити рівень втручання держави в економіку. Сьогодні до 70% ВВП країни перерозподіляється через державний бюджет. В Ірландії – європейському економічному драконі – 23%, в Естонії – 25%, в Швейцарії – 33%, в США – 36%. І навпаки, "лідерами" одержавлення є наступні країни – Науру – 132%, Тувалу – 114%, Лівія – 89% і так далі…. Красномовна статистика.

Мені скажуть: в нас такий відсоток високий, бо йде війна. Згоден – вплив війни є. Але ми і до війни перерозподіляли через держбюджет 50-55%. Отже війна в даному випадку не виключення. Та й давайте відверто скажемо: вплив приватного бізнес-сектору у військовій сфері зростає неймовірно. Приватний сектор у ВПК – це флагман. І так не тільки в Україні.

Наступне. В Україні 3000 державних підприємств. Якщо не більше. Це мінімум три тисячі осередків потенційної корупції. Чому б їх не продати приватному власнику? Викорчувати коріння корупції та й ще на приватизації заробити в бюджет.

Цього не хочуть тільки ті, хто харчується з цих державних підприємств, які насправді квазі-державні, а де-факто належать керуючим чиновникам, які нібито представляють інтереси держави.

Я можу продовжити. Прикладів сотні. Участь державного апарату, держави в українській економіці дуже вагома та я би сказав нав’язлива. Практично у всіх галузях. І тому ми маємо з одного боку неефективну економіку, а з іншого – корупцію.

Тому вихід один і головний спосіб приборкати корупцію один – викорчувати коріння цього бур’яна з нашого економічного газону. Радикально зменшити вплив держави на економіку, провести рішучу дерегуляцію та лібералізацію, приватизувати 95% державного сектору. І тоді зникнуть головні причини – фундамент корупції. А все інше дороблять антикорупційні органи.

Інакше – діла не буде!