Цензура, гроші і міжнародний провал. Що не так з УПЛ ТБ

Два роки тому в Українській Прем'єр-лізі створили телеканал УПЛ ТБ, щоб допомогти клубам заробляти. Утім, реальних змін досі немає. Спортивний журналіст Данило Вереітін в авторській колонці для РБК-Україна ділиться поглядом на стару проблему українського футболу.

УПЛ ТБ, а звітність де?

Головна проблема УПЛ, як і всього українського футболу – відсутність прозорості. За два роки роботи УПЛ ТБ ми не бачимо жодних відкритих фінансових звітів. А як колись сказав Рінат Ахметов: "Маленька неправда породжує велику недовіру".

Чому я використав слово "неправда"? Бо здавалося, що коли запускався проєкт УПЛ ТБ, ми нарешті побачимо весь фінансовий хребет спортивного телебачення якщо не під мікроскопом, то бодай на рентгені.

Але очікування не виправдалися: за два роки нам показували лише цифри якихось рейтингів, згідно з якими гігантам національного телебачення варто було напружитися. Виявляється, футбол в країні дивляться ого-го як!

А от витрати і доходи залишалися не публічними. Сусідня "Екстракляса" постійно декларує комерційні успіхи від продажу телеправ, клуби рахують прибутки і планують подальшу життєдіяльність. Що вже говорити про топ-чемпіонати, Лігу чемпіонів або ж чемпіонат світу, де цифри відкриті, їх не приховують.

І це точно дозволяє стверджувати: чи ефективно працює менеджмент, чи виконує він оснвне завдання заробітку коштів для клубів чи ні? У нас же це таємниця під сімома замками, Face ID та CVV-кодом.

Клуби заробляють чи втрачають?

Цього тижня інсайдер Ігор Бурбас поділився інформацією щодо фінансової діяльності УПЛ ТБ. Як виявилося, продукт – дуже дорогий у виробництві, а кожен клуб від багатостраждального єдиного пулу заробив аж… 82 тисячі гривень. Ні, це не жарт!

Інші цікаві цифри: прибутки УПЛ ТБ становили 210 млн грн, а видатки – 211! Але, щоб врятувати обличчя, керівники проєкту віднайшли ще 2,5 млн грн з минулого сезону і показали неймовірний комерційний успіх – 1,5 млн грн на 16 клубів! Це "надприбуток" аж у 93 750 грн кожному. Як тобі таке, АПЛ?

Найбільше вражає зарплатний фонд: 22 млн грн на рік. Тобто десь майже два мільйони на місяць. А так званий "мотиваційний фонд" збільшують з одного мільйону гривень до двох мільйонів. Ноу коментс.

Взагалі ж, здоровий глузд підказує, що стільки людей проєкту не потрібно: для чого всі ці студії по 6-8 годин в матчеві дні? Або травоїдна підсумкова програма, в якій не можна нікого критикувати, бо клуби образяться і буде скандал?

Пригадуєте часи "Профутболу" та "Великого футболу", де реально була критика, суб'єктивний погляд і високий рівень журналістської майстерності? Можна самим собі дати відповідь на запитання, наскільки "Футбол 360" за цими критеріями наблизився до тих проєктів...

До речі, вже не секрет, що деякі керівники клубів мали прохання не ставити на їхні матчі тих чи інших коментаторів. Разом із студійною обережністю в критичних висловлюваннях, можемо констатувати, що це і є цензура. "Нам не подобається "коментатор Х", тому можна поставити на наш матч когось іншого"... Ну як це можливо взагалі?!

УПЛ може бути цікавою за межами України?

Їдемо далі. Як стверджує пан Бурбас, на продажу прав на показ УПЛ за кордон Ліга заробила 1 мільйон 321 тисячу гривень. Тобто, приблизно 30 тисяч доларів. На кожен клуб – по 82 тис. гривень. Нонсенс!

Звісно, в УПЛ могли б сказати, що наведена інформація — це фейк. Але минуло кілька днів, а Ліга мовчить. Жодної заяви, жодного коментаря по цій темі. Ну і якщо б це була б неправда, тоді логічно було б опублікувати свої цифри: скільки витратили, скільки заробили? А якщо ж оприлюднені цифри блогеру дійсно передали представники одного з клубів? Незручно б вийшло, правда?

Особисто я не вірю, що український чемпіонат неможливо продати в інших країнах. Особливо в тих, звідки сюди приїздить найбільша кількість легіонерів. Адже згадайте логіку менеджерів спортивного телебачення в Україні: вони завжди прагнули купувати права на трансляцію закордонних чемпіонатів, якщо там грають українці. Навіть якщо це чемпіонат Шотландії і там є лише Марʼян Швед в "Селтіку" (давно це було, але запамʼяталося).

Я не телепродюсер і в тонкощах реалізації телевізійних прав не розбираюсь. Віктор Вацко взагалі для таких ситуацій вигадав зручне і універсальне формулювання: "Я простий вболівальник". От і я порефлексую вголос. Впевнений, в УПЛ назвуть цей текст графоманією або дилетантством, але якщо він спонукатиме до активних дій чи змін на краще, то теж має право на життя.

Очевидно, що щоб заробляти кошти від продажу прав на показ УПЛ за кордон, потрібно змінити сам підхід до цього процесу. Моя пропозиція дуже проста: прорахувати та розробити експортні пакети на реалізацію прав за кордоном. Сегментація кожного з них має бути регіональною. Станом на зараз, бачу такі варіанти:

• Східний пакет (Азербайджан, Грузія, Вірменія, Казахстан, Узбекистан);
• Балтійський пакет (Латвія, Литва, Естонія)
• Балканський пакет (Албанія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Косово, Північна Македонія).
• Південно-американський пакет (Бразилія, Аргентина та інші країни Південної Америки).

Впевнений, що знайти локального дистрибʼютора або маркетингову компанію, яка спеціалізується на реалізації таких прав у кожному регіоні, не буде проблемою.

Ясна річ, що в Польщі, Чехії, Словаччині чи Угорщині поки що УПЛ не дуже цікаво дивитися, бо їхні домашні чемпіонати навряд сильно поступаються нашому за рівнем. Але УПЛ точно не слабша за балтійські або балканські ліги.

Звичайно, можна дискутувати і піддавати сумніву цю пропозицію, особливо що стосується чемпіонату Бразилії. Але наявність донецького "Шахтаря" та його реноме трампліну бразильських гравців до топ-ліг Європи – це прекрасний хук, який можна використовувати при перемовинах.

Ну і головне: гроші. Мені здається, навіть якщо кожен із чотирьох запропонованих пакетів продати не дешевше, ніж 500 тис. доларів (як нижній поріг), то реалізація прав за кордоном принесе клубам два мільйони доларів за сезон. Тобто, в 66 разів більше ніж зараз. І замість 2 000 у. о., кожен клуб отримає 125 000. Дрібʼязок на фоні навіть доходів польських клубів. Але це вже якісь відчутні кошти.

Звісно, все це досить суб'єктивно, але це бодай вже якась пропозиція. І зрештою, клубам пора визначитись, що їм принесе позитивні емоції: гарні студії та лоск в екранах чи приємний дзвін сповіщення про зарахування коштів на банківський рахунок?