10 українських традицій, сенс яких ми давно забули і виконуємо "на автоматі"
Які старовинні обряди ми виконуємо, але не пам'ятаємо їхній сенс (фото: Freepik)
Ми запалюємо свічки, сиплемо зерно, стукаємо по дереву, перев’язуємо рушники й кажемо "так робиться". Проблема не в тому, що ми забули слова з підручників, а в тому, що втратили розуміння - навіщо це робили наші предки і який сенс у це вкладали.
Які українські традиції ми виконуємо автоматично, не знаючи справжнього сенсу, розповідає РБК-Україна.
Стукати по дереву "щоб не наврочити"
Сьогодні це вже автоматичний жест і часто ми робимо так, бо так робили наші батьки, бабусі-дідусі. У традиції дерево вважалося живим носієм сили роду та захисту. Стук - це не щоб "відігнати біду", а звернення по підтримку.
Не передавати речі через поріг
Тепер це дивна заборона, а раніше поріг був сакральною межею дому, місцем концентрації родової енергії. Передача через нього означала порушення захисту оселі.
Сидіти кілька хвилин перед далекою дорогою
Сьогодні сидять перед дорогою "щоб дорога була легкою". У старовинних традиціях це був спосіб синхронізувати думки, заспокоїти дух і "не тягнути" за собою домашню енергію в дорогу.
Не свистіти в хаті
Пояснення про гроші з'явилося значно пізніше самої традиції. Первісно свист асоціювався з хаосом і силами, які могли "виманити" добробут та спокій з дому.
Хліб на столі - завжди накритий
Так робили наші бабусі, потім мами, а тепер й ми. І ми не замислювалися, для чого це робиться. Раніше хліб був сакральним знаком життя й достатку. Залишати його відкритим означало знецінювати добробут родини.
Сідати на край стола
Сучасну заборону сідати на край столу переважно й не пояснюють. Наші бабусі казали, що це може притягнути самотність (заміж не вийдеш, три роки не оженишся). У традиціях край стола - "неповне місце", зона нестабільності. Там не сиділи, щоб не притягнути життєву невлаштованість.
Вимітати сміття тільки вдень
А ви чули, що після заходу сонця замітати не можна? Колись вважалося, що ввечері з дому можна "вимести" удачу, здоров’я або захист родини.
Не залишати ніж лезом догори
Більшість думає, що це питання безпеки. А у старовинних українських традиціях ніж був символом сили й агресії. Лезо догори означало конфлікт, напругу або сварки в домі.
Садити дерева при народженні дитини
Тепер ця традиція перетворилася на романтичну ідею, зміст якої мало хто знає. У давнину це був обряд на продовження роду. Дерево "росло разом з людиною" і символізувало її життєву силу.
Мовчати під час певних хатніх робіт
Зараз - це вже забутий принцип. А наші предки дотримувалися тиші під час прядіння, замішування тіста чи шиття, і це вважалось способом "не зіпсувати" результат зайвим словом.
Вас також може зацікавити:
- Які річниці весілля краще не святкувати
- Чому не можна дарувати речі до народження дитини
- Чому за прикметами падає ніж в домі
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: О. Воропай, етнографічний нарис "Звичаї нашого народу", Енциклопедія українознавства.
