Сьогодні в Сінгапурі відбувається саміт президента США Дональда Трампа і лідера Північної Кореї Кім Чен Ина. Що потрібно знати про це саміті в матеріалі РБК-Україна.
Дональда Трампа деталі не цікавлять. Він мислить категоріями історичного масштабу. І вранці 12 червня він увійшов в історію як перший президент США, який зустрівся з правителем КНДР. Але про історичне досягнення говорити можна буде лише у разі, якщо саміт між Трампом і Кім Чен Ином в Сінгапурі покладе початок вирішення проблеми Північної Кореї.
Ідеальним результатом зустрічі могло б стати підписання мирного договору, який формально покладе кінець Корейської війни 1950-53 років. При цьому практичне врегулювання складалося б у відмову КНДР від ядерної зброї і ракетної програми. Натомість Північна Корея могла б отримати гарантії безпеки, скасування санкцій, а також допомогу в розвитку економіки. Послідовність поступок і стане головним предметом переговорів. Але деталі обидва лідера у вівторок зможуть лише почати обговорювати.
Втім, коли мова заходить про Трампа, то слід очікувати, що статися може що завгодно. Завданням-мінімум саміту Трамп вважає налагодження діалогу і відносин з Кімом. І це може спрацювати.
У Сінгапурі проходить саміт між лідерами США та Північної Кореї. Особиста зустріч Трампа та Кіма у форматі тет-а-тет вже завершилася, і обговорення перейшло в розширений формат. Обидва вже встигли позитивно оцінити її результати, не вдаючись у подробиці. Американський президент назвав проведені 45 хвилин з північнокорейським лідером "дуже хорошими", а його візаві висловив надію на співпрацю з Трампом.
Ця зустріч стала можливою завдяки маловероятному збігом обставин. Перше - імпічмент попереднього президента Південної Кореї Пак Кин Хе. Вона займала жорстку позицію щодо північного сусіда і мала правити до лютого цього року. Після її відставки у травні минулого року президентом став Мун Чже Ін. Свою кампанію він, зокрема, будував на намір поліпшити відносини з КНДР.
Друге - президентство Трампа. Ще в травні 2017 року він заявив, що "вважав би за честь" зустрітися з Кімом. Тоді багато посміялися над цими словами, списавши їх на властиве Трампу хвастощі. Адже про яку зустріч могла йти мова тоді? В той час ситуація у відносинах США і КНДР вже була вкрай напруженою, але конфлікт все ж не досяг піку.
У минулому році Дональд Трамп уточнив, що зустріч з лідером Північної Кореї можлива лише за "правильних обставин". Вірив він, що такі умови складуться або керувався бажанням стати приводом для гучних заголовків у ЗМІ, сказавши, що більшість політиків ніколи не сказали б"? Швидше за все, вірно і те, і інше.
Але, ще рік тому, незважаючи на бажання Муна про потепління у стосунках і відвертість Трампа для вчинків, на які б інші американські президенти не були готові піти, все це було приречене на провал. Якби Кім Чен Ин пішов тоді на зближення, це б виглядало заслугою нових президентів Південної Кореї та Сполучених Штатів.
Справа в тому, що мова йде про Східної Азії, де зовнішній вигляд часто має більше значення, ніж зміст. Ця риса явно простежувалася під час саміту лідерів двох Корей в кінці квітня. Та зустріч була розіграна як спектакль, де все повинно було виглядати ідеально. І Кім показав себе людиною, для якого видимість і символіка жестів вкрай важлива. Адже, ставши першим керівником КНДР, який ступив на територію Південної Кореї, він не пішов запрошення Муна йти далі. Замість цього він запропонував Муну, взявшись за руки, переступити кордон з Північчю, і потім повернуться на Південь. І лише після цього вони пройшли далі.
І це лише один з багатьох моментів, коли Кім показував, що саме він контролює ситуацію. Рік тому у відповідь на відкритість до переговорів Кім пішов на ескалацію, випробувавши в липні свою першу міжконтинентальну балістичну ракету. Піку напруженість досягла на початку вересня, після шостого, самого потужного ядерного тесту КНДР. За твердженням Пхеньяну, це була воднева бомба.
У відповідь Рада безпеки ООН тричі вводив санкції. Серед найбільш чутливих заходів - заборона купувати у КНДР вугілля, а також обмеження на продаж їй нафти і нафтопродуктів. Зрозуміло, що Кім Чен Ин не міг собі дозволити показати, що піддався. І він використав чи не єдиний привід, який ніхто інший не зможе приписати собі. А саме -Олімпійські ігри в Південній Кореї. Там збірні обох країн вийшли на церемонію відкриття під єдиним прапором. Делегацію КНДР очолювала Кім Е Джон - сестра верховного лідера країни. Крім того, що вона представляє правлячу династію Кімів, вважається, що вона відіграє важливу роль у політичному житті країни. І вже на початку березня представники Сеула США передали запрошення зустрітися Кіма.
Як би Кім намагався представити свою роль в переговорах, саме Пхеньян довів ситуацію до того, що в минулому році ймовірність війни між КНДР і США багатьом здавалася цілком вірогідною. До того ж світ побоювався і очікував не просто війни, а ядерної війни. Трамп критикував своїх попередників за нездатність вирішити північнокорейську проблему. І тепер, коли шанси на прогрес високі як ніколи, Трампу слід не забувати і про здобутий американськими президентами гіркому досвіді: Пхеньян не раз порушував домовленості. З іншого боку, виникає питання, наскільки цю зустріч можна вважати заслугою Трампа?
Більш жорсткі санкції були введені в першу чергу завдяки зусиллям адміністрації Трампа та американських дипоматов. Але і сам президент США осторонь не стояв. У своїх відносинах з головою Китаю Сі Цзіньпіном він зробив Північну Корею одним з пріоритетів. І регулярно переконував Пекін вплинути на Пхеньян. Китай залишався єдиною країною, що має хоч якийсь вплив на КНДР.
Обіцянку Трампа в серпні минулого року відреагувати на загрози КНДР "вогнем і люттю, яких світ не бачив" можна було сприймати як просто загрозу у відповідь. Але Трамп ще в перші місяці свого президентства з допомогою ефектних авіаударів в Сирії і Афганістані показало, що готовий вдаватися до військової сили. Додавши до цього непередбачуваність і імпульсивність Трампа, Кім Чен Ин не міг не розуміти, що США дійсно можуть піти на війну з його режимом. Війну, в якій у КНДР шансів немає.
Важливою була і готовність зустрітися з главою Північної Кореї, яку до Трампа ніхто не поспішав озвучувати. І навіть заочні образи на адресу один одного, якими регулярно публічно обмінювалися американський і північнокорейський лідери, ймовірно зіграли свою роль. У вересні Трамп у зверненні до ООН назвав лідера КНДР "ракетним чоловічком", що йде самовбивчим шляхом. А Кім у відповідь обізвав Трампа "розумово відсталим маразматиком з США". Як не дивно, але навіть такий "обмін люб'язностями" міг обом дати зрозуміти, що вони потенційно краще зрозуміють один одного, ніж, наприклад, Трамп і канцлер Німеччини Ангела Меркель.
Мотиви Мун Чже Іна зрозуміти нескладно - усунути загрозу для своєї країни з Півночі і, в кінцевому підсумку, возз'єднати дві Кореї. Чого хоче Трамп, теж досить ясно. Для безпеки США КНДР також представляє загрозу, особливо коли у неї є ядерна зброя і (можливо навіть функціонуючий) спосіб доставити його на територію Сполучених Штатів. Не менш важливим для Трампа було б увійти в історію і вирішити проблему, яка виявилася не по зубах його трьом попередникам, особливо Бараку Обамі.
Набагато складніше ситуація з молодим володарем Північної Кореї. У пресі не раз писали, що Кім - раціональний. Але це ще не дає відповідь на питання про цілі, які він переслідує. І тут можна лише припустити кілька з найбільш можливих варіантів.
У ЗМІ існує думка, що ядерну зброю режиму в Пхеньяні потрібно для власного виживання. У разі спроби його усунути - в першу чергу з боку США, КНДР зможе завдати удару по Південній Кореї, Японії і навіть Сполученим Штатам. При цьому не слід забувати про інший чинник стримування, існуючому вже давно. КНДР тримає на своїй південній межі потужну угруповання військ. Можливо тисячі артилерійських установок націлені на Сеул, який знаходиться в 40 кілометрах від кордону. Якась частина боєголовок, ймовірно, оснащена хімічною і бактеріологічною зброєю. І до того моменту, коли вдасться придушити всі ці установки, в столиці Південної Кореї можуть загинути тисячі людей.
З одного боку, ядерну зброю збільшує ціну атаки на КНДР. З іншого, - потенційна можливість Пхеньяну завдати ядерного удару по території США необов'язково грає роль стримування. Випробування в минулому році Північною Кореєю міжконтинентальних балістичних ракет стали в США приводом для дискусії про превентивний удар. Адже для Америки безпечніше знищити ці технології в КНДР, поки вони на ранньому етапі розвитку.
З усього цього випливає і друга можливість для Пхеньяна - посилення своєї переговорної позиції. Одна справа - досить слабкі атомні боєголовки і ракети, які, може бути, долетять до Японії. Інша справа - потужні ядерні або водневі заряди, а також міжконтинентальні ракети. Маючи такі козирі на руках, Пхеньян може виторгувати набагато більше.
На першому місці для режиму Кіма - домогтися гарантій своєї безпеки. В ідеалі він, звичайно ж, хотів би припинення спільних навчань американців зі збройними силами Півдня і, більш того, виведення американських військ з території Корейського півострова. Цього б дуже хотів і Китай, а також, ймовірно, Росія. І це додаткова причина, чому Вашингтон на це не піде. Головне питання - які інші гарантії Пхеньян вважатиме достатніми.
Друга мета - послаблення або зняття санкцій. Наскільки Кім зацікавлений в цьому - ще одне питання. Добробут свого народу режим у Пхеньяні ніколи особливо не турбувало. Хоча є моменти, які вказують на те, що нинішній глава КНДР приділяє набагато більше уваги стану економіки, ніж його батько. У той же час, роль грає і те, що санкційний режим забороняє ввезення в Північну Корею предметів розкоші. Відповідно, такі санкції безпосередньо зачіпають добробут вищого керівництва ізольованої країни.
Крім санкцій, Південна Корея, Китай і Японія вже висловили готовність допомагати розвивати економіку КНДР, зокрема, відбудовувати інфраструктуру.
Хоча маневри основних учасників залишили Китай трохи в стороні, він, на відміну від Росії, продовжує відігравати важливу роль. Чого ж хоче Пекін? Для нього цікаво економічну співпрацю з КНДР. Напевно, ще більш цікаво для нього повернути вплив на Північну Корею, втрачений після приходу до влади Кім Чен Ина (перший і другий свої візити в КНР лідер КНДР скоїв тільки в цьому році). Можливо, що питання безпеки грають для Китаю не меншу роль. Останнє, чого б хотів Пекін - це війни між США та Північною Кореєю з застосуванням зброї масового ураження у себе під боком.
За словами міністра оборони США Джеймса Мэттиса, Пхеньян може очікувати пом'якшення санкцій "лише коли продемонструє необоротні кроки до денуклеаризації, які можна буде перевірити". Так що Киму доведеться першого продемонструвати конкретні дії. Але і без поступок у відповідь він не віддасть свій ядерний і ракетний арсенал.
Серйозність своїх намірів Кім вже спробував показати наочно. КНДР звільнила трьох американських ув'язнених, а також знищила ядерний полігон, де вона провела всі шість атомних тестів. Втім, це ще не означає справжності намірів Кіма врегулювати конфлікт. Адже для керівника країни-ізгоя зустріч з президентом США сама по собі є величезним досягненням. А ось для лідера Сполучених Штатів нерезультативный саміт стане репутаційною втратою.
Втім, більш імовірно, що Кім Чен Ин дійсно готовий піти на денуклеаризацію. Таким чином, він зможе увійти в історію як людина, що поклав початок об'єднанню Кореї. А оскільки підготовка Півночі до цього може зайняти десятиліття, то у нього буде можливість залишатися при владі в тоталітарній країні до старості.
Для президента Трампа рішення північнокорейської проблеми може стати найголовнішим його досягненням. Адже у вирішенні інших проблем історичного масштабу, наприклад, палестино-ізраїльському конфлікті, підхід Трампа поки лише віддалив шанс на врегулювання.