Верховна Рада України (ВР) сьогодні під час пленарного засідання прийняла у другому читанні та в цілому проект закону № 8678 від 15 червня 2011 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків) ініційований народними депутатами. За прийняття відповідного закону проголосували 268 депутата.
Законопроект розроблений з метою удосконалення законодавчого врегулювання неузгоджених діючими законодавчими актами питань забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.
Законопроектом передбачається уточнити, що приватизація житла в гуртожитках здійснюється його жителями, які потребують соціального захисту, не мають іншого житла, законно проживають у гуртожитку на підставах визначених цим Законом більше п'яти років;
- уточнити, що приватизація житла в гуртожитках стосується всіх житлових приміщень - житлових кімнат, житлових блоків, секцій житлових;
- Доповнити перелік гуртожитків, на які не поширюється дія цього Закону - гуртожитки інших військових формувань (крім визначених зазначеним Законом), утворених відповідно до законодавства, та державних навчальних закладів;
- збільшити передбачений Законом № 500 термін передачі гуртожитків у комунальну власність з трьох до шести років;
- уточнити, що передача гуртожитків у комунальну власність повинна здійснюватися відповідно до Державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад (затвердженої Верховною Радою України);
- продовжити термін дії мораторію введеного пунктом 3 перехідних положень закону № 500 - до шести років (тобто - до 31.12.2014 р.) - на виселення мешканців гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону та на відчуження (крім передачі у власність територіальних громад ) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, або були включені до статутних фондів організацій створених в процесі приватизації.
Також пропонується встановити, що фінансування виплат, зазначених у цьому Законі, будуть здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України (50%) і коштів місцевих бюджетів (50%).