Війна в Лівії може на довгі роки відсунути строки реалізації проектів російських нафтових компаній у цій країні. "Татнафта" за шість років розробки лівійських родовищ вклала в них 43 млн дол. ВАТ "Газпром" домовився про викуп частки італійської Eni в нафтовому проекті Elephant за 163 млн дол., але не встиг одержати схвалення місцевої влади. Компанії мають всі шанси розділити долю ВАТ "Лукойл", яке свого часу постраждало від зміни політичного режиму в Іраку. У проект "Західна Курна-2" він у результаті зміг повернутися, але на набагато менш вигідних умовах, ніж ті, які він отримав від Саддама Хусейна, передає РБК daily.
Військова операція в Лівії може призвести до призупинення багатьох нафтогазових проектів на тривалий термін і величезних збитків для іноземних компаній. Зараз у країні працює дві російські великі нафтогазові компанії - "Татнафта" і ВАТ "Газпром". З початку заворушень вони були змушені евакуювати своїх співробітників, заморозивши діяльність в країні.
У 2007 р. в результаті обміну активами з компанією BASF ВАТ "Газпром" отримав 49% в нафтових концесіях С96 і С97. У квітні 2008 р. монополія підписала меморандум про співпрацю з Національною нафтовою корпорацією Лівії (NOC), що дозволило їй брати участь у тендерах на розробку родовищ. У результаті ВАТ "Газпром" отримав право на проведення геологорозвідувальних робіт на ліцензійних ділянках № 19 і № 64.
У середині лютого ВАТ "Газпром" оголосив про успіхи у переговорах з італійською Eni про купівлю в неї частки в лівійському нафтовому проекті Elephant (16,5%) за 163 млн дол. Сторони домовлялися про угоду три роки, і тепер вона відкладена на невизначений термін . Підписаний контракт повинен отримати схвалення лівійської сторони.
Найбільш постраждалою стороною від громадянської війни в Лівії може стати "Татнафта", яка працює в країні протягом шести років. У жовтні 2005 р. вона отримала концесію на розробку нафтового блоку в районі Гадаміс (блок 82-4), а в грудні 2006 р. виграла права на три нафтових блоки в басейнах Гадаміс і Сирт. Російська компанія розробляє ці проекти на умовах УРП з NOC. У 2011 р. вони планували почати промислову розробку родовищ. Відповідно до звітності "Татнафти", в 2009 р. вона інвестувала у лівійські проекти 43,8 млн дол.
Для будь-якої компанії, що працює за кордоном, зміна політичної влади несе в собі додаткові ризики, адже вони для розробників проектів виступають більше як партнери. Так ВАТ "Лукойл" в 1997 р. в консорціумі з "Зарубіжнафтою" і "Машиноімпортом" отримав контракт на розробку іракського проекту "Західна Курна-2". В кінці 2002 р. після введення ООН санкцій проти режиму Саддама Хусейна влада Іраку оголосила про розірвання договору. У 2007 р. ВАТ "Лукойл" скасував всі роботи і на найбільшому іранському родовищі Анаран. Причиною цьому послужила дія міжнародних санкцій відносно Тегерана у зв'язку з ядерною програмою. За підсумками 2009 р. компанії довелося списати 63 млн дол. збитків за цим проектом. "Західну Курну" ВАТ "Лукойл" собі повернув, взявши участь у новому тендері на розробку, але вже на інших, значно менш вигідних умовах. Також постраждала діяльність компанії в Єгипті, де нещодавно також відбулася зміна політичного режиму.