Партія "Основа", яку розкручує її "духовний лідер", бізнесмен Сергій Тарута, продовжує свою рекламну кампанію. При цьому риторика Тарути і його соратників зосереджена, як правило, на критиці економічного блоку уряду. Наприклад, формальний лідер партії Андрій Ніколаєнко нещодавно поскаржився, що ніхто системно не займається залученням інвестицій в країну. Про те, які структури бізнесу Тарути мали відношення до бізнесу "Сім'ї" Януковича - далі в матеріалі.
Враховуючи те, що основний кістяк команди партії "Основа", включаючи самого Ніколаєнка, складають топ-менеджери режиму екс-президента Віктора Януковича, такі заяви виглядають досить цікаво. Коли представники партії "Основа" були частиною влади, бізнес-клімат в Україні був досить специфічним.
Більше того, детальне вивчення непублічної сторони бізнесу Тарути показало, що структури з його орбіти мали безпосереднє відношення до бізнесу "Сім'ї" Януковича. А точніше, вугільної імперії, яку пов'язували зі старшим сином екс-президента Олександром Януковичем, до якої, до речі сказати, відносили і так звані "копанки" – нелегальні шахти з рабськими умовами праці.
Йдеться про викуп державних пакетів акцій гірничо-збагачувальних фабрик, мажоритарним акціонером яких були структури "Сім'ї", у 2013-му році.
Як ми вже писали, найбільший актив у фінансовому секторі, у якого простежуються прямі зв'язки з Сергієм Тарутою – страхова компанія "Кремінь". Зараз 99% її акцій записані на ряд фондів, якими, зокрема, управляє група "Альтера".
Але ще в 2016-му році ці 99% СК "Кремінь" належали товариству ТСК "Іншуранс Груп". Остання, у свою чергу, належала КУА "Альтера Ессет Менеджмент" (52%) і компанії "Регіон" (25%). "Регіоном" володіла компанія "Азовімпекс", співзасновником якої є брати Сергій і Олександр Тарути.
Ця компанія збирає більше всіх платежів на профільному ринку, страхуючи майно компаній. При цьому "Кремінь", згідно зі статистикою, абсолютний аутсайдер по виплатах – компанія лише збирає гроші, але практично ніколи нічого не виплачує. Її діяльність привернула увагу правоохоронців, які розкрили епізоди перестрахування у маловідомих структур. Як стверджують експерти ринку, схема перестрахування часто використовується для виводу грошей фінансово-промислових груп.
Але, крім цікавих для Державної фіскальної служби нюансів роботи цієї страхової компанії, звертають на себе увагу і інші акціонери СК "Кремінь", де опосередкованим власником був особисто Тарута.
Його партнерів у цьому бізнесі – фінансову групу "Альтера" – багато років відносили до так званої "орбіти Індустріального союзу Донбасу". Ця група обслуговувала основні і публічні бізнеси Тарути.
Акціонерами "Альтери" є невідомі широкій громадськості, представники менеджменту СК "Кремінь" – Олег Федін і Сергій Гарагуля. А значить люди, які ведуть бізнес, раніше безпосередньо пов'язаний з Тарутою. Також раніше акціонером цієї компанії був Олександр Назарчук. Як писав Forbes, це родич Михайла Назарчука, який за часів президентства Януковича був призначений заступником глави Нацкомісії з цінних паперів.
В кінці травня 2013-го року близька до Тарути група стала відома всій країні. Тоді "Альтера" придбала державні пакети акцій (20-25%) чотирьох гірничо-збагачувальних фабрик Донбасу – "Узловської", "Червоної зірки", "Росія" і "Україна". Після цього конкурсу, який пройшов за безальтернативним сценарієм, держава остаточно вийшла зі складу власників цих фабрик.
Але цікаво те, що основні частки акцій цих фабрик належали ТОВ "ДРФЦ" – однієї з центральних ланок вугільної імперії "Сім'ї" колишнього президента Януковича.
Фабрики багато років були в оренді у цієї структури, яку пов'язували з діяльністю старшого сина екс-президента Олександра Януковича. Там збагачувалось вугілля, видобуте на державних шахтах. Також численні джерела на ринку в ті роки припускали, що через ці фабрики йшло вугілля з так званих "копанок" – нелегальних шахт, які також відносили до сфери впливу "Сім'ї".
Фірми, близькі до екс-президенту та його оточення, із завидною регулярністю виграють тендери держпідприємств на поставку вугілля. Наприклад, видання "Наші гроші" порахувало, що в 2012-му році структури Януковича виграли вугільних тендерів на 7 мільярдів гривень. Це в часи "долара по 8".
В ті роки гірничо-збагачувальні фабрики були дивним чином акціоновані. З урахуванням нібито вкладень, зроблених орендарем підприємств, "ДРФЦ" дісталися основні пакети акцій. Державі ж дісталися частки, згодом продані "Альтері". Міністерство енергетики навіть судилося, стверджуючи, що частка держави в капіталі фабрик була необґрунтовано занижена. Але очікувано зазнало поразки.
Згодом, як писала "Економічна правда", пакети акцій, що дісталися "Альтері", були продані ще й вдвічі дешевше від їх оціночної вартості, зазначеної у позовах Міненерго. Тоді ж видання, посилаючись на джерела в інвестиційних фондах, зазначало, що пакети акцій гірничо-збагачувальних фабрик група "Альтера" купувала не для себе, а в чиїхось інтересах. А от у чиїх саме – встановити журналістам не вдалося.
Згідно з інформацією, опублікованою в системі SMIDA, придбані за дивною ціною пакети акцій вугільних фабрик "Сім'ї", були записані на фонд "Кремінь-Інвест", яким управляє "Альтера". Хто є інвестором цього фонду – точно не відомо. Але він регулярно був у партнерстві зі структурами Тарути. Наприклад, фірмам бізнесмена і фонду належали акції підприємств "Словважмаш" і "Керамет".
Яка доля цих пакетів зараз? Наприклад, пакет "Кремінь-Інвест" у фабриці "Україна" на початку цього року був проданий ТОВ "Укрдонінвест", засновником і директором якої був бізнесмен Віталій Кропачов. ЗМІ пов'язують його з оточенням близького соратника президента Ігоря Кононенка. Взагалі, як писала "Економічна правда", під контролем Кропачева нібито опинилися всі фабрики "Сім'ї" Януковича, що залишилися на підконтрольній території Україні Донбасу.
Примітний ще один факт.
Як згадувалося вище, Міненерго в часи описуваних подій судилося з приводу несправедливої, на його думку, оцінки майна гірничозбагачувальних фабрик. Відбувалося це в той час, коли відомство очолював видатний представник президентської "Сім'ї" Едуард Ставицький. Юристи відзначали, що це могло бути так зване "судова відмивання" – навмисний програш в суді, для того щоб повністю легалізувати схему виведення майна з держвласності.
Вотчиною Ставицького вважалася Кіровоградська область, яку в ті ж часи очолював Андрій Ніколаєнко, нинішній формальний лідер партії "Основа". Який після Майдану опинився в команді призначеного тоді главою Донецької області Сергія Тарути.
Але це вже подробиці. Набагато цікавіше, що описана вище угода не стала предметом розгляду для правоохоронних органів. Можливо, відповідь криється в подальшому продажу акцій підприємства потрібним людям з влади, яку, в той же час, представники "Основи" нещадно критикують.