ТОП-новинки податкового законодавства в 2013 році
Що день прийдешній нам готує? Актуальне в будь-які часи питання класика як не можна краще характеризує очікування підприємців відносно 1 січня кожного наступного року. Адже саме з цією датою законодавець пов'язує вступ у силу змін до настільки ж важливе для вітчизняного бізнесу наскільки і динамічне податкове законодавство. Звичайно ж, не став винятком і насувається рік 2013-й.
Данило Гетманцев, почесний президент юридичної компанії Jurimex
Отже, які зміни слід чекати підприємцям з початку наступного року, і які дії слід зробити для того, щоб нові зміни були сприйняті бізнесом максимально безболісно? З 1 січня 2013 року набирає чинності понад півсотні норм Податкового кодексу. І якщо залишити за дужками зміни щодо сплати податків, не стосуються основної маси платників (акцизи, технічні норми, зміни, пов'язані зі вступом в силу нового Кримінально-процесуального кодексу), ми можемо констатувати, що основні найбільш суттєві нововведення стосуються податку на прибуток підприємств. На їх характеристиці ми і спробуємо зосередити свою увагу.
Почнемо з приємного. З 1 січня 2013 року ставка податку на прибуток підприємств становитиме 19%. Зниження ставки здійснюється відповідно до п. 10 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу в рамках пониження ставки податку з 23 (у 2011 році) до 16 (з 2014 року) відсотків.
Також з 1 січня набуває чинності пільгова система оподаткування, передбачена строком на 10 років для суб'єктів індустрії програмної продукції, що передбачає сплату податку на прибуток за ставкою 5%, а також звільнення від ПДВ операцій з постачання програмної продукції.
Підприємцям, які розраховують отримати пільгу з нового року вже давно пора задуматися над відповідністю їх діяльності вимогам закону.
Однак на місці так званих суб'єктів індустрії програмної продукції ми б не стали наперед підраховувати зекономлені від отриманої пільги грошові кошти, адже нова пільгова система містить в собі величезну кількість ризиків, обумовлених термінологічним недосконалістю норм її регулюють. Виписуючи пункт 15 підрозділу 10 перехідних положень ПК, законодавець за старою традицією заощадив на залученні юристів, що спеціалізуються на праві інтелектуальної власності, обійшовшись своїми силами, що спричинило за собою повну невідповідність термінологічної бази Цивільного кодексу, Закону "Про авторське право і суміжні права" та інших нормативних актів, що регулюють відносини у цій сфері з положеннями Податкового кодексу. На практиці це потягне за собою значне ускладнення податкової кваліфікації операцій, що підлягають пільгування, як, втім, і визначення права платника на отримання статусу " суб'єкта індустрії програмної продукції.
Наприклад, що слід розуміти під поставкою результату комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, комп'ютерної програми, інтернет-сайту, онлайн сервісу (п. 26 підрозділу 2 Перехідних положень звільняє такі операції від сплати ПДВ)? Адже щодо об'єктів інтелектуальної власності (авторського права) діють абсолютно інші правомочності, ніж щодо об'єктів права власності, а тому понятійний апарат речового права не застосуємо до таких відносин. У комп'ютерному програмуванні ми не можемо поставити програмне забезпечення, але можемо передати виключні або не виключні майнові права на нього, платіж за це носить назву роялті не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з п. 196.1.6 ПК.
Зазначимо, що пунктом 14.1.225 з-під поняття роялті виводяться платежі за майнові права, що передбачають право на розпорядження об'єктом права інтелектуальної власності, що відносить відповідні операції до об'єктів оподаткування ПДВ. Можливо, автори пункту 26 мали метою пільгувати саме ці операції, однак за своєю природою вони також є операціями по передачі прав, а не "постачанням результату комп'ютерного програмування", що ще більше заплутує як наміри законодавців, так і сформульовані ними в результаті реалізації своїх намірів норми. Але родзинкою пункту 26 все ж є досі не відомий податкового права термін "онлайн сервіс", яким автори, очевидно будучи послідовними прихильниками філософії ірраціоналізму додали свій, тільки їм відомий сенс, надавши читачам можливість більш ніж вільного трактування змісту поняття. І це тільки один з прикладів двозначності і суперечливості правових норм, що регулюють пільгування діяльності суб'єктів індустрії програмної продукції, якими невелике за своїм обсягом правовий інститут забезпечений вельми щедро.
Ще однією новацією, що вводиться з 1 січня наступного року, є облік у звітності платників податку на прибуток підприємств податкових різниць, тобто різниць, що виникають між оцінкою і критеріями визначення доходів, витрат, активів і зобов'язань за правилами бухгалтерського та податкового обліку. Нововведення є ще одним кроком на шляху до реалізації нездійсненної мрії українського платника податків - уніфікації податкового і бухгалтерського обліку.
З 1 січня 2013 року вводиться пільга з податку на прибуток (сплата податку за ставкою 0%) відповідно до Закону "Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки України". Стимулююча пільга є досить привабливою для організацій, які планують реконструкцію або модернізацію виробництва на суму від 0,5 до 3 млн. євро. При цьому умови, а також при досягненні двох інших встановлених законом критеріїв - нові робочі місця в кількості від 25 до 150, середній розмір зарплати у 2,5 рази перевищує встановлений мінімальний, підприємець цілком може бути звільнений від сплати податку на прибуток до 2017 року, а також отримати право на застосування методу прискореної амортизації основних засобів, що також важливо. При цьому, сума пільги не може перевищувати суму інвестиції підприємця. Облік пільгованої діяльності ведеться окремо.
Без всякого перебільшення топ-новиною наступаючого року стане авансовий порядок сплати податку на прибуток підприємств. Платники податку (крім новостворених, неприбуткових організацій, сільськогосподарських товаровиробників, а також осіб з доходами за попередній рік в обсязі до 10 млн. грн.) щомісяця сплачують авансовий внесок податку в сумі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній рік. При цьому, податкова декларація подається за річний звітний період. Новостворені підприємства, неприбуткові організації, і організації з доходами за попередній рік в обсязі до 10 млн. грн. звільняються від сплати авансових внесків.
Якщо платник за результатами першого кварталу звітного податкового року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. В такому разі він звільняється від сплати авансових платежів до кінця року, а податкові зобов'язання визначає в звичайному порядку.
Наскільки позитивним буде вплив нової системи сплати податку на прибуток на податкові правовідносини, покаже практика, проте, вже зараз можна вказати на деякі неузгодженості нової моделі. Щодо строків сплати авансових платежів. Відповідно до п. 57.1 авансові платежі сплачуються в порядку і строки, передбачені для місячного податкового періоду. Згідно цієї статті платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації (для місячного звітного періоду - 20 днів за останній днем звітного місяця - п. 49.18.1). Таким чином, якщо йти за логікою законодавця - строк сплати становить 20 днів + 10 днів = 30 днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Але ж, згідно з абзацом четвертим п. 57.1 НК авансовий платіж податку на прибуток здійснюється взагалі без подання декларації! В якій же строк він повинен вноситися в бюджет? Ще нюанс: за п. 57.1 НК визначений платником у розрахунку, що додається до річної декларації сума авансового внеску є узгодженою сумою грошових зобов'язань. Тоді чому в п. 126.1 цей внесок прямо розмежовується з грошовим зобов'язанням, згадуючи в тексті нарівні з ним?
Дуже хотілося б, щоб авансові внески стали ще одним кроком до цивілізованих механізмів сплати податку на прибуток, максимально наближаючи податковий період до загальноприйнятого в цивілізованих країнах річному. Однак, кількість застережень і неузгодженостей у тексті норм п. 57.1 ст. 57 ПК породжує обґрунтовані сумніви в цьому. Так чи інакше, всім платникам податку на прибуток, що відповідає зазначеним у законі критеріям, у січні - лютому 2013 року, слід сплатити авансовий внесок податку в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9 місяців 2012р.
Внесок має бути здійснений протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового місяця.
Безперечно, порадує платників податків і нагадування про те, що з 1 січня наступного року набирає чинності стаття 39 ПК, замість якої сьогодні діє п. 1.20 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Мова йде про звичайні ціни та деяких нюансах їх визначення, що вводяться
Податковим кодексом. Що нового у регулюванні звичайного ціноутворення" нам слід очікувати?
Також як і за чинною нормою після нового року звичайна ціна на товари, роботи і послуги збігається з договірною ціною, якщо не буде доведено інше, в тому числі, якщо звичайну ціну неможливо буде встановити. При цьому тягар доведення факту відповідності договірної та звичайної ціни, покладається на податковий орган. Податковий орган має право звернутися до платника за обґрунтуванням договірної ціни, однак платник має право не надавати таке обґрунтування, пославшись на те, що обов'язок по доведенню відповідного факту лежить на податковому органі.
Приємним для платників є те обставина, що у разі відхилення договірних цін від звичайних менш ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для донарахування відповідних сум податку. Крім того, законом встановлено особливий порядок визначення суми податкового зобов'язання у разі відхилення договірної ціни від звичайної. Прийняте за результатами перегляду ціни і відповідного перерахунку об'єкта оподаткування податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у випадку, якщо воно буде оскаржене платником або просто встановлена в ньому сума грошового зобов'язання не буде сплачена в установлені строки. В такому випадку, сума недоїмки, що підлягає стягненню з платника за позовом податкового органу через суд у звичайній процедурі позовного провадження.
Крім того, стаття 39 ПК містить детальний опис методів визначення звичайної ціни, також випадки, коли застосування звичайної ціни є обов'язковим (операції з пов'язаними особами, бартерні операції, операції з платниками, які перебувають на спеціальних режимах оподаткування). Перелік не є виключним, тому звичайні ціни можуть застосовуватись і в інших випадках, встановлених законом (наприклад, при оподаткуванні ПДВ - ст. 188 ПК).
Якщо коротко охарактеризувати основні зміни податкового законодавства, що стосується окремих галузей економіки, то звертає на себе увагу виключення рентної плати за нафту, газ і газовий конденсат, що видобуваються на території України (розділ Х НК). Нововведення, що викликало в свій час дуже гарячі дискусії в певних вузьких колах. З 2013 р. відновлюються раніше існуючі ставки акцизів на нафтопродукти (хоча шансів на те, що в останній день їх знову не піднімуть не багато). Також не всіх, але багатьох торкнуться зміни в правове регулювання екологічного податку (уточнюється склад платників податку і у відповідності з Перехідними положеннями ПК (п. 2 підрозділу 5) протягом усього 2013 року ставки податку становлять 75% від встановлених базових ставок НК).
Такими (якщо залишити за дужками акцизи, багатостраждальний податок на нерухомість, перспективи якого туманні, вузькогалузеві і просто технічні норми) є основні податкові сюрпризи, дбайливо приготовані владою під ялинку 2013 року вітчизняному бізнесу. Незважаючи на те, що в багато з нововведень закладені абсолютно позитивні ідеї, грішать в рівній мірі всі вони одним - низьким рівнем нормотворчої техніки, помилками і протиріччями, здатними нівелювати або звести до мінімуму весь їхній позитив. На жаль, робота над помилками не до введення (а в ідеалі - до прийняття), а вже в процесі виконання податкових норм стала ознакою, що відрізняє рисою податкової політики держави на протязі всієї історії української незалежності. І поки що відсутні навіть натяки на виправлення підходів держави до юридичної якістю податкового регулювання.
Джерело: UBR