Після загибелі лідера Джамахирії Муаммара Каддафі країни Заходу почали готуватися до масового переділу природних багатств Лівії. Головну цінність в північноафриканській державі представляють поклади нафти (29,5 млрд барелів) і газу (близько 1,6 трлн кубометрів).
Контракти на право розробки корисних копалини з новою лівійською владою підпишуть країни, за активної участі яких був повалений Каддафі: Великобританія, Франція, США, Італія і Катар. Про це пише 21 жовтня газета "Комерсант'".
При цьому деякі компанії почали готуватися до вторгнення в лівійські надра задовго до закінчення громадянської війни в країні. Депутат Європарламенту від Великобританії Ендрю Бронс повідомив про таємну операцію на суму 1 млрд дол. між лондонським нафтотрейдером Vitol і Перехідною національною радою Лівії. Посередником на переговорах нібито виступив міністр міжнародного розвитку Сполученого Королівства Алан Данкан.
Бронс вважає, що тепер Vitol може отримати монопольні права на торгівлю лівійською нафтою. "Не треба бути прихильником підлого тирана Каддафі, щоб засумніватися в мотивах Заходу, що підтримав лівійських повстанців!", - обурюється депутат.
У свою чергу експерт журналу Foreign Policy Джон Далі впевнений, що тотальною перевагою при діленні лівійських багатств володіє Франція. За його словами, ще 3 квітня 2011 р. представник ПНР відправив емірові Катара шейхові Хамаду бін Халіфа аль-Тані лист, з якого виходило, що Франція отримає 35% нафт в обмін на підтримку опозиції.
Далі вважає, що, незважаючи на апетити Франції і Британії, корпораціям з інших країн залишиться чим поживитися. За його словами, є італійська ENI, американські і канадські компанії Marathon, Conocophillips, Hess, Occidental і Suncor, що припинили роботу в Лівії на початку військових дій, є Бразільська Petrobras і російські "Газпром нафта" і "Татнефть", що вклали мільярди до Лівії до початку війни.
У Лівії "Газпром нафта" має долі в ділянках і концесіях із запасами 300 млрд кубометрів газу і 110 млн тонн нафти. У січні 2011 р. компанія підписала договір з італійською ENI, за яким отримала 16,5% родовищ Elephant. Що стосується "Татнефті", то компанія вела геологорозвідувальні роботи на чотирьох ділянках. Окрім російських нафтовиків, крупними проектами в Лівії займалося ВАТ "РЖД": за 2,2 млрд євро компанія будувала залізницю Сірт - Бенгазі. "Рособоронекспорт" в 2010 р. підписав з Лівією договір про постачання озброєнь на 1,8 млрд дол.
Віце-президент Міжнародної кризової групи Ален Делетроз заявив виданню, що "в новій Лівії російські компанії не відчуватимуть себе так привільно, як за Каддафі". Він підтвердив, що найбільш вигідні контракти будуть розподілені між країнами, які прямо підтримали ПНР.
Головний редактор журналу "Росія в глобальній політиці" Федір Лук'янов вважає, що щодо доступу до лівійських родовища РФ належить домовлятися не з новою владою країни, а з державами Заходу. "В кращому разі західні компанії запросять російські як партнерів. Британці, французи, італійці не для того ризикували грошима, репутацією та іншим, щоб потім ділитися лівійським ринком з компаніями країн, які не брали участь в операції", - вважає експерт.
Ще одним претендентом на нафту і газ Лівії фахівці називають Китай: на їх думку, у КНР немає "обтяжуючого колонізаторського минулого", зате є багато грошей.