Цього року Кабінет міністрів України передасть землі сільгосподарського призначення за межами населених пунктів 141 об’єднаній територіальній громаді (ОТГ). За минулий рік 650 ОТГ уже отримали 1,5 млн га аграрних земель на суму понад 1,5 млрд доларів, повідомляють профільні ЗМІ.
Такий крок експерти схвалюють, адже до цього використання державних земель за багатьма параметрами було зі знаком питання, зокрема, постійно лунала критика, що ці землі "крадуть", вони переходять під контроль своїм людям, використовуються у "тіні".
Профільне видання AgroPolit.com стверджує, що державна земля з 2000-х років "вкрастися" не могла, бо немає закону про продаж права на ці землі. А тому усі операції з використання агробізнесом цієї землі можуть бути ліквідовані після скасування мораторію та прийняття парламентом закону про обіг земель сільгосппризначення.
В той же час, через політичні "каруселі" в питанні "знімати чи ні мораторій, відкривати чи ні ринок землі" і бізнес, і держава лише втрачають. Перші несуть репутаційні ризики через різні схеми використання в рамках законодавчих шпарин цієї землі й неоціненність своїх бізнесів на міжнародних ринках. Друга має земельну корупцію та недоотримування доходів у місцеві бюджети.
При цьому видання оприлюднило 7 схем, які використовувалися і використовуються сьогодні з держземлями. Дві з них – в 2002-2016 років, а ще 5 – донині.
Найпоширеніша схема, якою користувався весь агроринок з 2012 по 2016 рік для формування своїх земельних банків — передача держземель фізичним особами, які брали її під ведення фермерського господарства (ФГ). До 4 квітня 2016 року діяла ст. 134 Земельного кодексу України, яка дозволяла громадянам отримувати в оренду державну землю (без проведення аукціонів) під такі господарства. Було 2 умови - наявність у майбутнього фермера диплома про агроосвіту та досвіду роботи в АПК. Така лазівка дозволяла всім учасникам ринку нарощувати свої земельні банки в період буремних 2000-х. За різними оцінками, безаукціонно після 2013 року під контроль фізичних осіб перейшло близько 2 млн га с/г землі. Яка частка пішла з них у земельні банки агрокомпаній - сказати важко: знайти таку статистику зараз неможливо. Але, за неофіційними оцінками експертів, 1 млн опинився під формуванням зембанків агрокомпаній, решта - під ФГ.
"Площа ніяк не обмежувалася: людина могла взяти для ведення фермерського господарства будь-яку площу земель (без проведення аукціону), головне, у неї мала бути аграрна освіта та досвід роботи в агросекторі. Інколи регіональні геокадастри могли вимагати документи на підтвердження затребуваної площі, а також того, що там вирощуватиметься", - розповів AgroPolit.com деталі голова спілки Центр розвитку земельних правовідносин в Україні Леонід Корейба. Ті, хто не обробляв цю землю самостійно, віддавали її в суборенду агропідприємствам через договір про інвестування чи спільне використання цієї землі.
Таким механізмом користувалися тоді всі учасники агроринку (великі, середні, малі), бо сама держава поставила їх у такі умови. Події двох "майданів" прискорили зміну цієї ситуації. І держава, й агрокомпанії розуміли іміджеві ризики подальшого використання такої схеми для агроринку, тому, завдяки потеплінню політичної ситуації в країні, агролобі в парламенті змогли закрити цю лазівку. Хоча Держгеокадастр і пручався. Так, 18 лютого 2016 року депутати ухвалюють закон 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів".
І після цього із ЗКУ (закон №2768-III) зникає пункт про фермерську землю. А вже 3 квітня 2016 року всі державні землі починають здавати через оренду лише на аукціонах.
Друга схема йшла через "Украгропром". Її, на думку журналістів, прописав сам уряд. Як уже писав AgroPolit.com, 6 лютого 2012 року Кабмін Миколи Азарова прийняв розпорядження №113-р - про відчуження 111,26 тис. га землі з господарств Національної академії аграрних наук України (НААН) на користь приватної компанії "Украгропром" (тоді її пов’язували з нинішнім народним депутатом Сергієм Тарутою) з метою покращення фінансово-господарських показників.
Однак таке покращення призвело до мільйонних збитків, які розбирають навіть зараз, тож уже 18 червня 2014 року №583-р скасовано попереднє розпорядження і держава зберегла в землекористуванні НААН 111 тис. га земель державних підприємств дослідних господарств.
Першою з сучасних схем є договори спільного користування. Як пояснив Олег Кулініч, ці договори перебувають поза юридичною площиною. Але це не головний їх мінус і негатив. "Використання держземель через такі договори абсолютно не наповнює місцеві бюджети. Ці договори поза юридичною площиною, вони - це класична схема, яку сьогодні використовують під час обробітку держземель, які перебувають у розпорядженні НААН, різних ДП, як-от «Конярство України». Загальна кількість таких держземель — орієнтовно 500 тис. га. Приблизно половина з них задіяна під договори спільного обробітку, тож вони не обліковуються в жодному реєстрі. "Спільний обробіток означає мінімальну ставку орендної плати з 1 га. Приблизно він становить мінімум 3%, а максимум — 7%. Наприклад, у Полтавській області власники паїв отримують від орендаря 10%, тобто різниця в 3%. Тож сума коштів, які йдуть повз місцевий бюджет у такому разі, це щонайменше 200-240 млн гривень", - пояснив земельну арифметику недосконалого законодавства Кулініч.
Другою стала безоплатна приватизація землі. "Процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок, яка описана у ст. 118 Земельного кодексу України, формально може скористатися будь-який громадянин України. Наприклад, під особисте селянське господарство закон дає право відхопити до 2 га, під садівництво — до 12 соток, а для ведення фермерського господарства — взагалі у розмірі середнього паю, а він у деяких регіонах може сягати десятків гектарів", - розповів заступник голови ради Асоціації "Земельна спілка України" Андрій Мартин.
Охочих отримати безкоштовну землю стає все більше, а от вільної "нічийної" землі за 27 років земельної реформи вже майже не лишилося. Тому чиновники Держгеокадастру є реальними розпорядниками державних земель сільгосппризначення фактично на власний розсуд. Класика цієї схеми з така: зацікавлений у землі "бізнесмен" домовляється з пересічними українцями про отримання такої землі під подальший її перепродаж йому чи підставним особам, а вже тоді - з чиновником, щоби це не помічали. Формально вона перебуває у власності фізичних осіб, але насправді контролюється організатором схеми через договір оренди на 49 років, або й узагалі на підставі неофіційної домовленості.
"Втім, нещодавно цю схему "осучаснили". Після затвердження урядом "Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", - пояснив Мартин, - цю лазівку стали використовувати для роздачі земель учасникам АТО (їм встановили спеціальні квоти, що дискримінує решту українців)".
Зараз ця схема працює так, пояснює Мартин: "Добрі люди" просять учасників АТО за винагороду у декілька сотень американських доларів написати заяву на безоплатну приватизацію ділянки та доручення на подальше розпорядження одержаною землею, а після отримання ділянки вона одразу перепродається (мораторій, до речі, на такі ділянки не поширюється). Відповідно, мешканці місцевих сіл, котрі проживають на цій території та, цілком природно, хотіли б самі працювати на цій землі або випасати худобу на громадських пасовищах, залишаються "з носом", а спритні ділки де-факто використовують безоплатну приватизацію як прекрасний інструмент задля захоплення значних земельних масивів".
На думку експерта, це "законодавче вікно можливостей" теж треба закривати.
Також використовуються ще 3 схеми: договір про соціальну допомогу з сільською радою, отримання безоплатно у власність орендованих у держави земель для ведення господарювання у розмірі середньої частки паю по району, а також самозахоплення.
"Ситуація така: низи (бізнес) категорично не хоче культивувати і розвивати далі стару систему, а верхи (парламент, уряд і президент) не можуть і не хочуть її змінити. Хоча спроби уже є. Як розірвати це порочне коло? Вихід один: прийняття закону про обіг с/г земель і запустити цивілізований ринок землі, де кожен гравець розумітиме й знатиме своє місце. Пайовики отримають набір механізмів розпорядження своєю власністю (зокрема за рахунок кредитів від держави починати власну справу). Бізнес - повністю законні механізми нарощення зембанку (шляхом оренди чи купівлі землі) та, як наслідок, капіталізацію компаній. А держава позбудеться головного болю (земельної корупції) й дасть поштовх розвитку сектору і притоку інвестицій", - резюмувало видання.
Цілком очевидно, що рішення щодо земельного закону буде після президентських виборів. Обидва кандидати на цю посаду уже заявили, що вони - за вільний ринок. А от формат - питання дискусій. Швидше за все, формат затверджуватиме Верховна Рада України нового скликання, адже більшості "за" це питання у чинному парламенті немає, зазначають журналісти.