Різними мовами. Чи зможуть США і Росія домовитися про Україну, НАТО і мир

У Женеві пройшов черговий раунд американо-російських переговорів про Україну, НАТО і глобальну стабільність в цілому. Судячи із заяв обох сторін, хоч трохи зблизити позиції у них не вийшло. Про те, як пройшли переговори США і Росії і чи можуть вони привести до якихось конкретних результатів – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Зустріч американської і російської делегацій в Женеві – логічне продовження двох раундів переговорів між президентами США і РФ Джо Байденом і Володимиром Путіним, що відбулися в грудні.

Те, що в Женеві не буде укладено якихось глобальних зобов'язуючих домовленостей, було зрозуміло з рівня представництва: делегації очолювали заступник держсекретаря США Венді Шерман і заступник голови МЗС РФ Сергій Рябков. Публічно і в Москві, і у Вашингтоні також закликали не чекати від зустрічі великих результатів.

Тим не менш, Росія явно намагалася захопити ініціативу в переговорному процесі, нав'язуючи власний порядок денний. А щоб схилити США до розмови, сконцентрувала біля кордонів України стотисячне угруповання і прозоро загрожувала новим вторгненням (нехай відкритим текстом і не заявляючи про це офіційно).

Чого хочуть Росія і США

Російські пропозиції оформлені у вигляді двох проектів договорів, з НАТО в цілому і окремо зі США, опублікованих в грудні на сайті російського МЗС. Офіційно в Москві їх називають "гарантіями безпеки".

Ключові вимоги РФ – "юридично закріплена" відмова НАТО від розширення на схід (зокрема, приєднання України до Альянсу), відведення озброєнь і військ від російських кордонів, припинення військового співробітництва з Україною та іншими країнами регіону, виведення військ з території держав, що вступили в НАТО після 1997 року і т. д.

У Вашингтоні і європейських столицях ці захмарні вимоги відкинули відразу. Зокрема, підкреслюючи, що розширення НАТО – це питання переговорів між Альянсом і країною-претендентом, і жодна третя сила не може мати права вето в цьому процесі.

Росія продовжує агресію щодо України (Фото: Spencer Platt/Getty Images)

Відводити війська США та інших країн-союзників зі Східної Європи теж ніхто не збирається. Адже буквальне виконання вимоги Кремля було б рівносильне ліквідації або як мінімум розколу Альянсу навпіл – адже 14 з 30 його членів вступили в НАТО вже після 1997 року.

Замість цього у Вашингтоні запропонували свій, набагато більш реалістичний порядок денний переговорів. Зокрема, пропонуючи обговорити питання обмежень на розміщення ракет і проведення військових навчань в Європі.

Представники РФ відповідали, що їм цього буде завідомо мало, причому іноді в хамській формі. "НАТО треба збирати манатки і вирушати на рубежі 1997 року", – заявив глава російської делегації Рябков напередодні переговорів у Женеві.

Про що не домовилися США і Росія

Не дивно, що при такій полярності позицій прориву від женевських переговорів не було варто очікувати. Більш того, заступник держсекретаря Шерман навіть заявила журналістам, що те, що відбувалося, не можна назвати власне "переговорами" – а скоріше "дискусією для кращого розуміння один одного".

Також глава американської делегації підтвердила раніше оприлюднену в ЗМІ інформацію про можливі додаткові санкції проти РФ на випадок вторгнення в Україну – серед іншого, вони можуть включати і обмеження на продаж товарів в РФ (але знову-таки без особливих деталей).

Шерман до того ж чітко артикулювала, що саме в США сприймуть як ознаку деескалації – "якщо російські війська повернуться назад в казарми" (від кордону з Україною, – ред.).

В іншому заступник держсекретаря підтвердила вже багаторазово озвучені у Вашингтоні тези: двері в НАТО залишаються відкритими, санкції проти РФ у разі вторгнення будуть набагато жорсткішими, ніж в 2014-му, а реальний прогрес в переговорах можливий тільки дипломатичним шляхом.

Венді Шерман і Сергій Рябков (Фото: twitter.com/RStatecraft)

У свою чергу, російська делегація не демонструє жодних ознак готовності до компромісу. Відмова від розширення НАТО на схід і "матеріального освоєння територій" країн, що вступили в Альянс після 1997-го, Рябков назвав" абсолютним імперативом", від якого РФ відступати не має наміру.

Також російський дипломат запевнив, що "ніяких намірів нападати на Україну у нас немає і бути не може". Втім, точно таке формулювання Росія незмінно використовує із самого початку своєї агресії в 2014 році.

Судячи з усього, єдине, з чим погодилися всі учасники переговорів, за словами Шерман, – це з тим, що "ядерну війну неможливо виграти".

Що буде далі

Женевська зустріч – перший захід в рамках "переговорного тижня" між Росією і Заходом. 12 січня в Брюсселі відбудеться засідання Ради Росія-НАТО, а 13 січня у Відні – Постійної ради ОБСЄ.

Така щільність переговорів – очевидна ініціатива Москви. Там постійно заявляють, що домовлятися про нав'язувані ними "гарантії безпеки" треба максимально швидко, і що цей процес не може тривати навіть кілька місяців.

Паралельно РФ явно намагається зіштовхнути між собою США і Європу, відкрито позиціонуючи Вашингтон як нібито єдиного "гідного" співрозмовника на міжнародній арені. Навіть сам факт того, що проекти "договорів щодо безпеки" були адресовані всьому Альянсу і окремо США, вельми показовий.

Тим часом, в ЄС все частіше використовують свій варіант формули "нічого про Україну без України" – "нічого про Європу без Європи".

Із самого початку грудневих переговорів Байдена і Путіна окремі східноєвропейські країни забили тривогу. Вони побоювалися, що США (можливо, разом з великими західноєвропейськими державами) про щось домовляться з РФ, тоді як східноєвропейці залишаться не при справах – хоча географічно вони до Росії якраз найближче. Ймовірно, через це і зірвалися побіжно анонсовані Байденом переговори у форматі "5+1": США, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія плюс Росія.

Як повідомили джерела The New York Times, раніше глава європейської дипломатії Жозеп Боррель направив до МЗС країн-членів ЄС лист із закликом підготувати власні пропозиції для переговорів з Росією щодо безпеки, а їх головним майданчиком має бути не НАТО, а ОБСЄ.

У відповідь американці публічно підкреслюють, що з Росією готові обговорювати тільки двосторонні відносини, тоді як всі питання, що стосуються України, Євросоюзу і НАТО в цілому обов'язково будуть розглядатися за їх участі.

Більш того, у Вашингтоні закликали європейських союзників сприймати всі коментарі і заяви росіян після женевської зустрічі із "крайньою скептичністю" і дочекатися роз'яснень від американців.

Поки ж позиція Москви виглядає максимально ультимативною. За словами Рябкова, рішення про те, чи варто далі перебувати в переговорному процесі, РФ прийме за підсумками переговорів у Брюсселі та Відні на цьому тижні. Але відступати від своїх абсурдних вимог щодо НАТО Москва публічно нібито не має наміру.

Високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель (Фото: Віталій Носач РБК-Україна)

Безумовно, все це може бути частиною звичної переговорної тактики – вимагати свідомо більшого, щоб отримати бажане. В даному випадку – ставити НАТО ультиматуми по стисненню до розмірів 1997 року, щоб в кінцевому рахунку, наприклад, спробувати "продавити" мирне врегулювання на Донбасі на своїх умовах.

Але поки що планка вимог виглядає аж надто завищеною. Тому, цілком можливо, початковою метою Росії є якраз зрив переговорів, тому і висуваються завідомо нездійсненні вимоги. Щоб в кінцевому рахунку російська делегація могла голосно грюкнути дверима, звинувативши у всьому Захід (зокрема і в цілях внутрішньої пропаганди), і почуватися із розв'язаними руками. А далі може послідувати те, що Володимир Путін на грудневій прес-конференції назвав "військово-технічними заходами". Першою метою яких, очевидно, може стати якраз Україна.