ua ru

"Пушиліна тут ненавидять": життя під Донецьком очима місцевого

"Пушиліна тут ненавидять": життя під Донецьком очима місцевого На окупованому Донбасі триває примусова "мобілізація" (фото: Getty Images)

Про примусову мобілізацію, порушення прав людини та "гарматне м'ясо", як живуть мешканці ОРДЛО під окупацією і що думають про ватажків так званої "ДНР" – РБК-Україна розповів мешканець окупованого Тореза, ім’я якого ми не будемо називати задля його безпеки.

Донецьку область окупували ще у 2014 році, але тоді росіянам не вдалось зайняти всю її територію. Вони повернулись до цієї ідеї через декілька років і сьогодні в регіоні тривають чи не найгарячіші бойові дії.

Росіяни використовують тамтешніх жителів як "гарматне м’ясо" і відправляють їх на передову часто без бойової підготовки. Місцеві це знають і намагаються уникати мобілізації, яка з 2022 року стала примусовою. Людей витягують навіть просто з кабінетів лікарів, до яких вони приходять на прийом, і забирають на "службу".

Тим часом інша частина населення ховається від вибухів та змушена жити поруч із російською технікою, яку розташовують у житлових кварталах для наступу на вільну частину України. Місцеві втомились від війни, низького рівня життя та страху, тож ватажків "ДНР" просто ненавидять. Більш детально про життя на окупованій Донеччині – в розповіді місцевого жителя для РБК-Україна.

"Люди нікуди не виїжджають, бо вони не потрібні ні Україні, ні Росії"

У 2014 році люди масово почали виїжджати з Тореза: хто у РФ, хто в Україну. В місті залишилася третина населення. Тут окупаційна адміністрація "ДНР" організувала полігон, тому ми постійно чули вибухи та стрілянину.

Жити стало важче. Ціни на овочі, сири, ковбаси вдвічі піднялися, коли ми стали "ДНР". З 2022 року, коли “республіки” визнала РФ, ціни устаканились, дорогим залишився тільки одяг.

Сьогодні ми спокійно можемо доїхати тільки в Донецьк чи РФ. Але на підконтрольну Україні територію це можливо зробити тільки через Польщу. Щоб поїхати в Київ, треба проїхати 3 тисячі кілометрів.

В 2014 році багато хто виїжджав з Тореза, але потім поверталися назад. Банально людям нікуди їхати, їх ніхто не чекає. Ні в Росії, ні в Україні.

У РФ надали допомогу переселенцям у вигляді 10 тисяч рублів (135 доларів), в Україні 6 тисяч гривень (150 доларів). Це дуже малі суми. Люди розуміють, що ні там, ні там їм ніхто не допоможе. Вони не хочуть залишати свої будинки.

Я протягом шести років намагався продати свою квартиру, щоб перебратись до Києва. Але тут продати щось з нерухомості можна тільки за копійки, тому вирішив за краще залишитись.

"У нас ненавидять Пушиліна"

Місцеві скаржаться на "владу", а самого Дениса Пушиліна (ватажка "ДНР", – ред.) просто ненавидять. Є за що, він справжній злодій. В регіоні ввели посилені податки, зокрема на послуги ЖКХ, та військовий збір. І все йде в кишеню цій "владі". Навіть так званій "міліції" та "армії" нічого толком не доходить.

"Міліціонери" купують форму собі самі, їм видають тільки табельну зброю та платять десь 20 тисяч рублів на місяць (330 доларів).

Я працюю медиком. В принципі, робота лікарні продовжується, як і раніше, до окупації. Поки вистачає медичних засобів. Заробляємо десь так, як і "міліціонери".

"Хлопців забирають в армію прямо з кабінету лікаря"

Сьогодні по місту постійно їздить російська військова техніка, літають літаки, гелікоптери та безпілотники. З території Тореза обстріли не ведуться, але є склад з боєприпасами в сусідньому населеному пункті. Нещодавно Збройні сили України туди влучили, чотири години розривалися снаряди, всі чули.

Місцевих хлопців насильно забирають у воєнкомати прямо на вулиці. Були випадки, коли пацієнт прийшов на прийом до лікаря, а його забрав патруль прямо з кабінету.

В так звану "армію "ДНР" зараз гребуть усіх, навіть тих, кому більше 60 років. Забирають усіх чоловіків, крім працівників ЖКГ і посіпак при "владі". З "міліції" теж забрали половину на фронт.

Люди не навчені, не укомплектовані. Вони сидять у полях, а потім їх посилають як м'ясо на поле бою. Багато хто це розуміє, тому ховаються, щоб їх не забрали. Чоловіки можуть місяцями не виходити на вулицю, щоб їх не відправили у воєнкомат. Ті, кого забрали, не хочуть воювати. Вони просто хочуть вижити і годувати свої сім'ї.

"До АЗОВу налаштовані агресивно"

У місцевих ставлення до українських військовополонених двояке: у нашій лікарні їм надавали медичну допомогу, але населення вкрай агресивно налаштоване щодо українського полку АЗОВ.

Російська пропаганда розповідає, що бійці АЗОВу в Маріуполі прикривались місцевими жителями і насильно тягнули їх на завод "Азовсталь". Тому їх просто ненавидять. До військових інших українських підрозділів ставлення трохи краще.

Колеги-медики з Донецька розповіли, що в міській лікарні залишились близько 15 "азовців", інших відвезли до Російської Федерації.

"Люди втомились від війни, низького рівня життя та страху"

Взагалі останнім часом обстановка у місті змінилася. Дуже мало людей виходять на вулиці, саме місто постійно знаходиться під обстрілами. Обстрілюють вже не тільки околиці, але й центр. Гинуть місцеві жителі, їм говорять, що у всьому винні Збройні сили України.

Настрій серед жителів більше проросійський, приблизно 80/20. Але якщо просто припинити війну, то більшості байдуже, чи вони будуть в складі України, чи Росії. Люди дуже втомилися від війни, низького рівня життя і постійного страху.