Перехід до плаваючого валютного курсу Україні потрібен, але робити це треба поступово, вважає народний депутат, член Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Олександр Шепелев. Про це він заявив РБК-Україна, коментуючи пропозицію МВФ щодо переходу України до плаваючого курсу гривні.
На думку депутата, загальна тенденція переходу до гнучкіших систем режиму валютного курсу сформувалася на основі поступово накопиченого світового досвіду. "Адже існували спроби створення і світових валютних систем на підставі фіксованих валютних курсів: золотий стандарт і Бреттон-Вудська система. Мета таких спроб була дуже приваблива для багатьох країн світу. Це був шанс убезпечити себе від несподіванок фінансових ринків, на яких коливання курсів могли бути досить істотними", - констатує Олександр Шепелев.
На його думку, вибір валютного режиму залежить від рівня розвитку економіки, її організації і ступеня інтегрованості у світову спільноту. У світовій історії існує чимало прикладів вдалого використання плаваючих або фіксованих режимів, а також їх комбінації. Проте останнім часом все більше країн віддають перевагу плаваючим режимам валютного курсу. Це обумовлено тим, що стає все більше країн, які закінчили перехідний період реформування своїх економік, все більше інтегруються у міжнародні фінансові ринки. З цієї точки зору застосування плаваючого режиму валютного курсу є переважнішим.
"За останнє десятиліття все більше країн переходить до гнучких валютних режимів — наприклад, Бразилія, Ізраїль, Польща, Чилі. Ця тенденція, мабуть, збережеться, тому що в умовах міжнародних зв'язків країни, що ростуть, з режимами курсової прив'язки піддаються все більшому ризику, пов'язаному з мінливістю потоків капіталу. Гнучкі валютні режими, як правило, забезпечують кращий захист від зовнішніх шоків і велику незалежність грошово-кредитної політики", - повідомив Олександр Шепелев.
При цьому, на думку народного депутата, необхідно встановити новий номінальний "якір", яким зараз є для гривні долар США, і переглянути основи грошово-кредитної політики, з тим щоб її можна було скоректувати при відмові від режиму фіксованого валютного курсу. "Для впорядкованої відмови від колишнього режиму вкрай важливо розробити план переходу. Трудність розробки альтернативного номінального "якоря", необхідного для заборони інфляційних очікувань, примушує багато країн вельми поступово відмовлятися від застосування валютного курсу як "якір" (і, отже, від його фіксації). У ряді країн як проміжний режим при переході до іншого номінального "якоря" використовувався (що поступово розширюється) ковзаючий коридор, причому іноді протягом достатньо тривалого часу (наприклад, в Угорщині, Ізраїлі, Польщі і Чилі). Думаю, нам варто уважно проаналізувати досвід цих країн у процесі переходу до плаваючого валютного курсу", - заявив Олександр Шепелев.