Олег Жданов: Війна з Росією на місяці, але не на роки

В інтерв'ю РБК-Україна військовий експерт Олег Жданов оцінив, скільки може тривати війна та битва на Донбасі, які можуть бути плани Росії на наші південні регіони та чи є реальною загроза з Придністров'я та Білорусі.

Російські окупаційні війська після провалу на півночі змістили фокус на схід та південь Україні. Проте їхнє просування застопорилося. І навряд чи в майбутньому агресор зможе досягти там помітних "успіхів".

На даному етапі війни час почав грати на користь України. Усе те озброєння, яке Захід наважився надати нам для атаки на ворога, ще не встигло значуще вплинути на хід бойових дій, каже полковник запасу ЗСУ, воєнний експерт Олег Жданов.

– На днях головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що на харківському та ізюмському напрямку наші війська перейшли в контрнаступ. Чи справді там знаходиться найбільше угруповання окупаційних військ і чим ці напрямки так важливі?

– Так, на ізюмському напрямку знаходиться найбільше угруповання російських військ. Там понад 20 тисяч особового складу. І до речі, ізюмський напрямок у нас найбільш проблемний у тому сенсі, що вони там постійно проводять атакуючі дії по наших позиціях. Тому там дуже сильно від них потерпаємо. Як я розумію, був спланований зустрічний удар для того, щоби збити наступальні дії російських військ.

Щодо харківського напрямку – там ми вже тиждень поспіль успішно проводимо контрнаступальні дії і фактично потрохи, але звільняємо наші території. Я так розумію, що з боку Російської Федерації він є найслабший на сьогодні. І тому ми можемо там проводити такі наступальні дії.

– Оця велика битва за Донбас, яку росіяни назвали так званим другим етапом "спецоперації" – скільки вона ще може тривати? Адже ми фактично бачимо, що окупаційні війська або не просуваються на якихось напрямках, або на інших – просуваються якимись взагалі незначними темпами.

– Зараз Росія діє взагалі нелогічно. Незважаючи на те, що їм сьогодні вже потрібне перегрупування і поповнення втрат, вони все одно збирають усіх солдат вкупу і женуть на наші позиції, не знижуючи наступального темпу. Так, операція розраховується на 10-14 днів, а противник уже наступає четвертий тиждень поспіль і продовжує цей наступ.

Коли росіяни повністю видохнуться – дуже важко сказати. Вони везуть сюди резерв. Тих, кого відмобілізували або вмовили підписати контракт, вони просто саджають на потяг, везуть сюди в Україну і відразу ставлять в стрій для поповнення втрат. У такий спосіб вони намагаються якомога швидше відновити боєздатність батальйонних тактичних груп і кинути їх у бій. Через це воно все затягується.

Ми ж розмірковуємо з точки зору логіки і планування бойових дій. А вони розмірковують з політичної логіки: Путін сказав взяти і вони намагаються взяти цю територію будь-якою ціною, за будь-яких термінів тощо. Як я розумію, поки останній солдат там не впаде – вони не припинять цих дій.

До речі, саме тому і наш Генеральний штаб, найімовірніше, ухвалив рішення щодо проведення контрнаступу, зокрема на ізюмському напрямку – щоби врешті-решт збити ці наступальні дії ворога.

– Нам в принципі більш-менш зрозумілий план пересування ворога на сході, а що вони планують на півдні? Бо їхні атаки та наступи там виглядають дуже хаотично. То вони начебто намагаються прорватись на кордон з Миколаївщиною, то вони нібито йдуть в наступ на Кривий Ріг в Дніпропетровській області, то вони нібито йдуть атакою на Запоріжжя.

– Маріуполь і ізюмський напрямок – це два напрямки, де противник на сьогодні зосереджує основні зусилля. Усі решта напрямків вони використовують зараз як відволікаючий маневр і розвідку нашої оборони. На інших напрямках у них немає сил і засобів, щоби здійснити хоча би якусь значну наступальну операцію.

Тому там вони фактично діють на авось. Вони наступають – немає успіху – відкотилися. Успіх є – продовжують проводити наступ – потім наші ідуть в контрнаступ і вибивають їх. І ось такий підхід вже продовжується другий тиждень.

– Чи бачите ви зараз можливість для наших військ переходити в контрнаступ на Херсонщині?

– Ні. Річ у тім, що для переходу в контрнаступ потрібно мати перевагу. Якщо перевага не в чисельності, то вона має бути в якості. В якості ми можемо здобути перевагу тільки після отримання західної зброї і постановки її в стрій. А для цього потрібен час.

– З огляду на заяви місцевих колаборантів, то Росія міцно вхопилася за цей регіон. Ви допускаєте, що росіяни не підуть там за сценарієм так званої "народної республіки", а відразу включать її у склад РФ?

– Допускаю. І думаю, що цей сценарій може бути основним – не запасним варіантом. Чому? Тому що Росія буде намагатися усіма силами застовбити цю територію. Якщо Російська Федерація включає її до свого складу, то потім у неї з'являється мотивація для власного суспільства: мовляв, це вже наша територія, її треба захищати. А так посилати війська в якусь там "народну республіку", щоб її захищати – не дуже переконливо.

Не думаю, що вони наважаться дати зброю місцевому населенню, щоби їх відмобілізувати, навіть примусово. Тому, думаю, вони висуватимуть росіянам аргумент про те, що це нібито вже їхня територія і так агітуватимуть їхати захищати чи відвойовувати її.

– Навіщо їм Херсонщина?

– Повернемося в 2014 рік і згадаємо план "новоросія". Вони саме в тих кордонах сьогодні і намагаються відхопити наші території – від Харкова і до Придністров'я. Якщо вони доходять до Придністров'я, тоді вони, по-перше, відсікають Україну від моря. По-друге, вони виходять на кордони з НАТО, що Путіну дуже важливо – йому потрібне пряме протистояння. Він знає, що НАТО побоюється прямого протистояння.

І плюс – перемога. Якщо Путін перемагає, то він стає вагомою політичною фігурою в світі і починає впливати на тектонічні процеси нового світового порядку. Шольц дуже чітко сказав: якщо Путін переможе, то ми отримаємо великі проблеми з безпекою. Фактично він сказав – "нового гітлера".

Щодо Херсонської області, я думаю, що там була якась зрада, тому що вони без єдиного пострілу зайшли і взяли весь південний схід. І Маріуполь опинився в оточенні саме тому, що росіяни зайшли без бою з Криму. Тому після війни треба буде розбиратися і, напевно, на найвищому рівні. Чому мости не підірвали, дороги не підірвали? Хто зняв інженерні споруди? Хто зняв мінні поля? Херсонці розповідають, що останні мінні поля знімали ще в лютому, з Чонгару. Вже о 9 ранку 24 лютого росіяни були в Херсоні. І на третю добу після початку вторгнення Маріуполь уже був в оточенні.

– Бачимо, що протягом останніх днів ворог намагається активно завдавати ударів по залізниці. Чи може це завадити поставкам військового озброєння та техніки до ліній фронту?

– Так, це може ускладнити. Але не думаю, що великій кількості чи на довгий термін. Річ у тім, що ми можемо переганяти його різними видами: і автомобільним транспортом, і своїм ходом переміщувати. Але агресор намагається, тому що іншого способу завадити постачанню у нього на сьогодні немає.

Як я розумію, скоро знову буде зустріч Путіна і Лукашенка. Але після 9 травня. Думаю, що Путін знову буде намагатися примусити Лукашенка, щоби білоруська армія вдарила по напрямку Луцьк - Львів. Хоча Лукашенко відвертівся ще тоді, коли Путін був на вершині Олімпу – коли війна тільки починалася. А сьогодні він тим більше не втрутиться, я вважаю. Але Путін буде тиснути на нього дуже сильно.

– До речі, ви, мабуть, помітили, що з території Білорусі вже майже не випускають ракет. З чим це пов'язано?

– "Калібри" (крилата ракета, – ред.) сухопутного базування для комплексів "Іскандер" у росіян закінчилися. Дальність "калібрів" – 1,5 тисячі кілометрів. Тобто вони покривають усю територію України.

"Іскандер" звичайною балістичною ракетою може робити пуски на відстань до 500 кілометрів. Тому з Білорусі вони вже фактичні нікуди не дістають. Наскільки я знаю, буквально на днях був пуск ракети з території Білорусі. Мабуть, якийсь підрозділ іскандеровський вони там залишили.

Оскільки всі війська Росії зараз сконцентровані на сході, то всі інші ракетні бригади вони перекинули в Бєлгородську і Ростовську області. Зараз з територій, прилеглих до України, вони обстрілюють на ту дальність, на яку дістають.

"Калібри" залишилися на чорноморському флоті, тому на нього вони перекинули навантаження на запуски ракет. Потім вони підключили підводні човни, щоби збільшити кількість запусків.

А зараз до бомбардування України агресор підключив ще стратегічну авіацію. Вона обстрілює нас ракетами повітря-земля, не залітаючи на територію Україну. Для цього Росія використовує бомбардувальники ТУ-22М3 і ракети "онікс", Х-59. Тобто вони дійшли до старих радянських запасів. Наприклад, сьогодні (розмова відбулася 7 травня, – ред.) Сумщину обстрілював СУ-35 ракетами Х-59. Залежно від типу ракети, їхня дальність складає 200-600 кілометрів.

– Те озброєння, яке вже нам надійшло з Заходу – воно вже якось змінило хід бойових дій, на вашу думку?

– Ні, ще не змінило. Якщо воно і з'явилося на лінії фронту, на якомусь напрямку, то там одиничні зразки. От коли туди прийде наша бригада, яка буде повністю оснащена західним озброєнням – ось тоді будемо говорити, чи впливає воно і наскільки.

Наприклад, та перша зброя, яку нам надавали – протитанкові ракетні комплекси (ПТРК), переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) – вона більш оборонна, тому що в наступі її застосовувати не зовсім зручно. Вона призначена для оборони. Ця зброя у наших військ уже є в повному обсязі. Така кількість знищених російських танків, бойових броньованих машин зумовлена саме тим, що в нас так багато протитанкових засобів.

А та зброя, яка сьогодні вже фактично надходить по ленд-лізу та в результаті зустрічі міністрів оборони на базі Рамштайн – її, крім поставки, потрібно ще опанувати, потім уже ставити в стрій і воювати з її допомогою. Лише після цього можна оцінити її вплив.

Тільки зараз, коли Росія почала знімати озброєння зі зберігання, ми починаємо отримувати перевагу в технічному плані. Тому що в нас ще поки старе радянське озброєння, яке ми потроху модернізували, але це не була глибока модернізація. А Росія зараз переходить на старе радянське озброєння без будь-якої модернізації. Поки що в нас зараз буде паритет по озброєнню.

А ось коли наші війська прийдуть із західним озброєнням – тоді в нас буде перевага в тактико-технічних характеристиках, у вогневих можливостях, в якостях. Тоді ми зможемо говорити про якісь активні дії, зокрема наступальні.

– Це питання не місяця?

– Так. Це питання півтора - двох місяців для того, щоби все зібрати до купи, навчити особовий склад, сформувати з них підрозділи, частини і перекинути їх на фронт.

– Чи є зараз для нас загроза з боку Придністров'я?

– Ні. З нашого боку ситуація по Придністров'ю повністю контрольована. Тому там як такої загрози не існує. Група російських військ там має дуже обмежені бойові можливості. Без підсилення, без перекидання туди додаткових сил ця група не може нанести нам якоїсь великої шкоди.

До речі, сьогодні всі події навколо острова Зміїний – це результат намагання росіян підготувати плацдарм для перекидання військ в Придністров'я. А ми намагаємося цьому завадити. Через свій повітряний простір ми ж не пропустимо літак з їхніми військовими.

Але для того, щоби пробитися в Придністров'я, можна ще використати Бессарабію і висадити там морський десант. Дністровський лиман фактично захищає цю територію, відділяючи її від основної території України. Навіщо ж ворог руйнував там міст? Щоби зайти в лиман катерами, які ми руйнуємо "Байрактарами", і підтримувати висадку десанту вогневим прикриттям.

Але для цього потрібно закрити повітря. Тому росіяни постійно намагалися поставити на Зміїний комплекси ППО С-300. Ми поки що все палимо. Якщо з цього острова прикрити небо, тоді росіяни могли б забезпечувати прикриття для висадки свого десанту. Раніше це робив крейсер "Москва", а тепер їм треба встановити стаціонарну ППО, щоби прикрити цю їхню операцію.

– Як ви оцінюєте реальність нападу РФ на Молдову?

– Знову ж таки, без підсилення вони навряд чи наважаться на це. Хоча російська авантюра на авось могла би спрацювати. На сьогодні російське угруповання в Придністров'ї сильніше, ніж уся армія Молдови. Вони можуть розкачувати ситуацію якимись терористичними актами, щоби шантажувати керівництво Молдови і схилити їх до дружби з Росією. У Молдови сьогодні є унікальний шанс, щоб Україна вирішила для них проблему Придністров'я, якщо вони нас запросять до участі в якійсь операції на тій території.

– Доводилося чути таку інформацію, зокрема і західні медіа про це писала, що в кремлівській верхівці зростає кількість незадоволених нападом Путіна на Україну. Чи вважаєте ви реальним переворот у РФ в осяжному майбутньому?

– Так, цілком. До речі, чим далі – тим більша вірогідність такої події. Чим далі – тим більше діють санкції. Оточення Путіна усвідомлює, що зв'язки з Заходом розриваються – економічні, фінансові, політичні. Вони опиняються в глухій ізоляції. Дехто, можливо, вже починає підраховувати збитки. Тому, думаю, що невдоволення там у верхівці зростає.

До того ж Путін раніше говорив, що всі оргвисновки робитиме після війни. Проте він уже робить ці оргвисновки. Є інформація, що він відсторонив Герасимова (начальник генштабу збройних сил РФ, – ред.) від командування "спецоперацією" в Україні. Той, хто зараз буде очолювати цю так звану "спецоперацію", буде намагатися сісти в крісло Герасимова. ФСБ намагається перекласти провину за провал на міністерство оборони Росії. А міністерство оборони намагається перевести провину на ФСБ.

Водночас, якщо Путін справді ляже на операцію, тоді на той період управління країною перейде до Патрушева (секретар радбезу РФ, – ред.). А спокуса – це один із найбільших людських пороків. А раптом Путін після цієї операції не прокинеться? Чи серце не витримає? Про те, що лікарі наполягають Путіну на невідкладному хірургічному втручанні, вже говорить мало не весь світ. Колись Путін користувався послугами ізраїльських лікарів. Ізраїльські фахівці підтверджують інформацію про те, що в нього онкологія.

– Знаю, що важко загадувати про якісь терміни. Але багато українців, читаючи експертні оцінки, намагаються для себе знайти відповідь про те, на скільки ще затягнеться війна. У вас є якісь припущення?

– Так, у мене є припущення. Скажу так: це війна на місяці, але не на роки. Чому? Тому що, по-перше, як би Росія не тужилася, вона не готувалася до довготривалої війни. Її економіка через санкції сьогодні перебуває в стагнації. Зараз перевести економіку на військові рейки для затяжної війни – це нереально, це потрібно було робити ще рік тому.

Другий чинник – це Захід, який почав давати нам зброю, допомогу. Я не думаю, що вони готові воювати два чи три роки з Росією. Вони очікують на те, щоб інвестувати в Україну для отримання надприбутків у зв'язку з реконструкцією та розвитком нашої економіки.