Придивляючись до Зеленського: чого чекає православна церква від нового президента

Церковна тема була однією з ключових у передвиборчій кампанії Петра Порошенка. Команда чинного президента доклала чимало зусиль, щоб Константинопольський патріархат надав автокефалію новій церкві в Україні. В знак подяки духовенство підтримало Порошенка у ході його передвиборчих поїздок по країні. Втім, це не допомогло нинішньому президенту об'єднати навколо себе виборців.

Новообраний президент Володимир Зеленський показово самоусувався від церковно-релігійних дискусій. Але вже після оголошення офіційних результатів виборів політик зустрівся з керівництвом православних та інших конфесій. Чим поки що й обмежився. Про те, що відбувається у Православній церкві України (ПЦУ) після отримання томосу і які зміни у церковному житті країни варто чекати при новому главі держави – у матеріалі РБК-Україна.

Православну церкву в Україні створили в грудні минулого року на базі Української православної церкви (Київського патріархату) і Української автокефальної православної церкви. Це рішення було ухвалено на Соборі в Києві. Тоді до ПЦУ перейшло лише двоє єпископів УПЦ (Московського патріархату). І головне питання було як раз в тому, наскільки активно до нової церкви будуть приєднуватися віруючі та духовенство УПЦ (МП).

У ПЦУ підрахували, що за майже чотири місяці після отримання томосу до них перейшло понад півтисячі парафій, більшість – на Правобережній Україні. Це складає приблизно 4% від всієї УПЦ (МП). Але темп переходу знижується – за перші місяць-півтора після томосу перейшло до 350 парафій, далі – менше. В інтерв'ю Радіо Свобода це визнав і екс-предстоятель УПЦ (КП) Філарет, пов'язуючи цей процес з президентськими виборами і очікуванням зміни влади.

Співрозмовник РБК-Україна із структури ПЦУ визнає, що грандіозним проривом нинішню статистику переходів не можна назвати, але пояснює це кількома чинниками. Серед них – відсутність у ПЦУ порівнянних з УПЦ (МП) ресурсів, активна пропагандистська робота МП, а також позиція предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, який наполягає, щоб процес переходу відбувався природним шляхом без зовнішнього тиску.

Як розповів у коментарі РБК-Україна архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря), за останні місяці новостворена церква пройшла важливий етап юридичної реєстрації, на даний момент офіційно зареєстровано близько трьох четвертих усіх її єпархій.

"Звичайно, МП буде стримувати цей процес, вони вели активну пропаганду серед свого духовенства, говорили, що скоро влада поміняється, і помісна церква теж зникне. Нагадаю, 25 років тому говорили, що Київський патріархат – політичний проект Леоніда Кравчука, піде Кравчук – впаде і церква. Він уже чверть століття не президент, а церква живе і розвивається, так буде і далі", – сказав Зоря.

В УПЦ (МП) мають абсолютно інше бачення процесів, що відбуваються, навіть у підрахунках числа переходів. "Станом на пару тижнів тому з нашої Церкви в ПЦУ перейшли 68 парафій, і ми не оскаржуємо цих переходів. Ще близько півтори сотні захоплені рейдерським шляхом. І це вже велика проблема. Дуже часто буває так, що церковна громада і священик залишаються вірними нашої Церкви, а храм у них відбирають, і він у багатьох випадках стоїть порожній – туди нема кому ходити", – сказав РБК-Україна заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (МП) протоієрей Миколай Данилевич.

Співрозмовник запевняє, що нерідко такі дії здійснювалися за прямою вказівкою влади, а замість релігійної громади рішення про перехід ухвалювала територіальна громада, причому нерідко за участю сторонніх людей. За словами Данилевича, ПЦУ будь-які спірні чи конфліктні ситуації трактує на свою користь, тому їхні цифри по кількості переходів так помітно відрізняються.

Церковна дипломатія

На даний момент ПЦУ офіційно не визнана жодною з інших помісних церков, крім Константинопольського патріархату, від якого автокефалія і була отримана. Категорично проти визнання ПЦУ виступила Російська православна церква, ще минулої осені розірвавши відносини з Константинополем через "українське питання".

Близькі до РПЦ церкви (або особисто їх предстоятелі) також заявили про категоричне невизнання української автокефалії в її нинішньому вигляді. Таку позицію зайняли Сербська, Польська та Чеська (Чеських земель і Словаччини) православні церкви. Десь, як у Болгарській церкві, думка єпископату з приводу ПЦУ розділилася, і з офіційною позицією там ще не визначилися.

У лютому близька до РПЦ Антіохійська церква, як раніше поляки і чехи, звернулася до Константинопольського патріарха Варфоломія із закликом провести зібрання предстоятелів усіх помісних церков, щоб обговорити ситуацію в Україні. Але Варфоломій відмовився від такої ідеї, нагадавши, що в 2016 році Антіохійська церква серед інших не взяла участь у всеправославному соборі, який він організовував.

У середині квітня предстоятель Антіохійської церкви Іоанн Х, разом з предстоятелями Олександрійського та Єрусалимського патріархатів, а також архієпископом Кіпру взяв участь в окремій зустрічі, на якій обговорювалося зокрема й українське питання. За її підсумками не було прийнято рішення про визнання ПЦУ – в той же час було визнано факт її появи як такої, а право Константинополя надавати автокефалію не оскаржувалось.

Синод Кіпрської церкви формально не визнав ПЦУ, але засудив ряд дій РПЦ і УПЦ (МП) за останній рік, і оцінив спробу Константинополя подолати церковний розрив в Україні, запропонувавши українським церквам самим пошукати між собою спільну мову.

У лютому своє засідання синоду провела і Румунська церква, яка закликала до двостороннього діалогу між Москвою і Константинополем, в разі невдачі – теж запропонувала провести збори всіх глав помісних церков. Втім, румуни зробили натяк на те, що можуть визнати ПЦУ за двох умов: гарантії, що румунські парафії на території України збережуть свою мовну та національну ідентичність, а також прояснення долі парафій УПЦ (КП) в Європі, в які ходить румунська діаспора.

Можливо, раніше за інші церкви визнати статус ПЦУ може Елладська (Грецька) церква, дуже тісно пов'язана з Константинопольським патріархатом. Розгляд українського питання греки вже кілька разів переносили з одного засідання синоду на наступний. "Ми звикли думати, що навколо України весь світ крутиться, у всіх сферах життя. А насправді у кожної церкви свої проблеми, он, наприклад, греків хвилює, що у них священиків позбавили статусу держслужбовців, плюс там всередині є розбіжності між єпископами", - говорить РБК-Україна інформований співрозмовник з лав ПЦУ.

Архієпископ Євстратій теж вважає визнання ПЦУ справою часу. "Ми весь минулий рік чули, що томосу ніколи не буде, що Москва ніколи не дозволить і т. д. В результаті, все трапилося саме так, як говорили ми, а не Москва. Тому помісні церкви зараз дозрівають зі своїм рішенням про визнання, не буду говорити про терміни, місяць-два-три, але процес визнання обов'язково почнеться", – упевнений він.

У протоієрея Данилевича з УПЦ (МП) очікувано інші прогнози. "Ми поки теоретично допускаємо, що може бути умовне визнання лише від Елладської Церкви, і то тільки тому, що там половина єпископату знаходиться в духовному підпорядкуванні Константинополю. Жодна з помісних церков не ризикує визнавати ПЦУ, адже це означає йти на пряме порушення церковних канонів", – сказав він.

В УПЦ (МП) пропонують наступний варіант об'єднання українського православ'я: ієрархи УПЦ (КП) "приносять покаяння" у скоєнні розколу в церкві, далі їх пересвячують у тому ж сані, зі збереженням єпархій та парафій і включають в структуру єдиної церкви. Єдиний нюанс – як бути з головою ПЦУ, митрополитом Київським Епіфанієм, адже в УПЦ (МП) вже є митрополит Київський – Онуфрій, і тут треба буде шукати якесь інше рішення.

"Далі питання про статус Української Церкви виноситься на всеправославне обговорення. Якщо це буде автокефальний статус, то він повинен бути визнаний РПЦ і всіма помісними церквами. А Константинополь, у свою чергу, повинен визнати зроблену ним помилку", – пояснив Миколай Данилевич.

На початку квітня синод УПЦ (МП) закликав константинопольського патріарха Варфоломія відкликати томос про автокефалію. У відповідь в ПЦУ звинуватили "РПЦ і її українську митрополію" у порушенні "церковної єдності".

Немає єдності

У самій ПЦУ, як розповідають джерела РБК-Україна, не спостерігається абсолютної єдності лав. Багато в чому це пов'язано з особистістю екс-предстоятеля УПЦ (КП) Філарета і невизначеністю його статусу та титулу в новій церкві. Офіційно на правах постійного члена він входить в синод ПЦУ, також він керує всіма київськими приходами, які перебували у віданні УПЦ (КП) до об'єднавчого собору в грудні 2018 року як "патріарха". При цьому такий титул ні в томосі, ні в статуті ПЦУ не передбачено.

Філарет і надалі скрізь представляється саме патріархом, де-факто веде себе як абсолютно незалежний церковний і громадсько-політичний діяч і керує Київським патріархатом, що саморозпустився. УПЦ (КП) досі має свій окремий і регулярно наповнюваний сайт, Філарет продовжує від свого імені видавати різні документи та нагороди, робити резонансні заяви, наприклад, про незадоволеність статусом ПЦУ як митрополії. Один зі співрозмовників РБК-Україна навіть назвав такий стан справ "церквою всередині церкви".

Крім того, за інформацією РБК-Україна, в ПЦУ є багато єпископів, незадоволених тим, як митрополит Епіфаній робить перші кроки у керівництві новою церквою. Єпископи збираються навколо впливового митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Він був одним з головних претендентів на те, щоб очолити ПЦУ на об'єднавчому соборі, і його, за інформацією видання, умовили (зокрема, і особисто Петро Порошенко) добровільно зняти свою кандидатуру, щоб не зірвати собор як такий. При цьому однодумці Михаїла, розповідають джерела, більш орієнтовані на досвідченого і авторитетного Філарета, ніж на молодого Єпіфанія.

Про певну напругу між двома церковними лідерами можна судити і за зовнішніми ознаками: Філарет та Епіфаній не проводять спільних богослужінь, не з'являються разом на публічних заходах і т. д. В публічну площину конфлікт вийшов на початку квітня, коли відкритий лист з вкрай різкою та емоційною критикою на адресу керівництва ПЦУ і на підтримку Філарета опублікував митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф.

Лист оперативно передрукували і на сайті УПЦ (КП). Іоасаф журився, що в церкві відбувся "церковний переворот", внаслідок якого патріарх Філарет залишився не при справах, а всю владу захопила "архієрейська молодь". Багато критики прозвучало й на адресу "греків" – Константинопольського патріархату, окремі норми запропонованого греками Статуту" Іоасаф прямо назвав "шкідливими" і "антиканонічними".

Заяву Іоасафа розкритикували кілька колег-єпископів ПЦУ. Архієпископ Євстратій, не називаючи імен, заявив про спробу "дискредитації всіх людей та інституцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією томосу", щоб змусити Константинополь змінити своє рішення щодо України. В публічній площині подальшого розвитку конфлікт поки не отримав, хоча, як кажуть у навколоцерковних колах, вже в найближчі місяці можливе його відкрите загострення.

"УПЦ (КП) і УАПЦ саморозпустилися як структури перед об'єднавчим собором, ці рішення прийняті і підписані. Це – факти. Все інше – позиції і судження. Церква – не тоталітарна структура, де є тільки одна думка і одна позиція. Але дискусії можливі в певних рамках – рішень собору і тексту томосу", - прокоментував ситуацію Євстратій РБК-Україна.

В очікуванні невідомого

Новообраний президент Володимир Зеленський 1 травня провів зустрічі з лідерами ПЦУ Епіфанієм та Філаретом, причому з кожним окремо, а також з главою УПЦ (МП) Онуфрієм. За офіційною інформацією, обговорювалися загальні питання, на кшталт "єдності України", конкретики не повідомлялося. "Немає підстав думати, що Зеленський буде специфічно ставитися до якоїсь конкретної конфесії", – сказав РБК-Україна Євстратій.

В УПЦ (МП) також заявляють, що не хочуть від держави жодних преференцій при новій владі, очікування від Зеленського у них "стримано оптимістичні". "Ми просто хочемо, щоб держава залишила нашу Церкву в спокої і дала можливість спокійно розвиватися. Краще, якби держава була рівновіддаленою від усіх конфесій країни", – сказав РБК-Україна протоієрей Миколай Данилевич.

За його словами, УПЦ (МП) хоче скасувати закони про перехід церковних громад та про перейменування релігійних організацій. Перший з них, прийнятий в січні, передбачає, що для переходу релігійної громади в іншу церкву потрібно дві третини голосів членів такої громади. Спираючись на ці норми, і відбувався перехід парафій з УПЦ (МП) в ПЦУ.

Закон про перейменування був прийнятий Верховною радою наприкінці минулого року і зобов'язує релігійні організації з центром в країні-агресорі вказувати цей факт у своїй назві. На виконання цього закону Мінкультури оприлюднило список релігійних організацій, на які поширюється його дія, серед них них опинилася і УПЦ (МП). До 26 квітня вона повинна була б поміняти назву на, приміром, Російську православну церкву в Україні.

В УПЦ (МП) відразу заявили, що виконувати рішення не будуть, вважають його грубим втручанням у внутрішні справи церкви. Група депутатів на чолі з оппоблоківцем Вадимом Новинським оскаржила закон у Конституційному суді. А 22 квітня, за чотири дні до дедлайну, скандально відомий Окружний адмінсуд Києва призупинив процес перейменування УПЦ (МП), заблокувавши відповідне рішення Мінкультури. "Жодним судом не можна московський патріархат зробити українською церквою, а українську церкву – ліквідувати", – заявив у відповідь на рішення суду архієпископ Євстратій.

"Мені здається, що протягом останнього року в суспільному житті України було занадто багато уваги до церковної теми. Є відчуття, що світське суспільство втомилося від експлуатації владою, що йде, церковної теми. Думаю, що новій владі краще зосередитися на інших темах, які належать до безпосередньої компетенції держави", – сказав РБК-Україна Миколай Данилевич.