Аварія на японській АЕС «Фукусіма-1», що відбулася в 25-ту річницю Чорнобильської трагедії, стала черговим попередженням світовій спільноті і Україні. Вона показала, що безпека атомної енергетики є поширеною і небезпечною ілюзією. Єдиною безпечною альтернативою використанню і розвитку атомної енергетики в Україні повинен стати національний проект «Зелена енергія», презентований 21 квітня політичною партією «Зелені», вважає її лідер Олександр Прогнимак. «Зелена енергія» передбачає до 2030 р. збільшити частку альтернативної енергетики в Україні до 30%.
«Україна знаходиться в найбільш суперечливому становищі серед всіх країн, що мають власні АЕС. Хоча на території нашої держави відбулася найбільша в світі Чорнобильська аварія, розвиток ядерної енергетики є як і раніше пріоритетним, - підкреслює О.Прогнимак. - Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає подвоїти сумарну потужність АЕС до 29,5 ГВт. І одночасно з цим країна так і не узяла чіткий курс на розвиток альтернативної «зеленої» енергетики - на відміну від інших держав, також залежних від атомної «голки».
«Партія «Зелені» вже неодноразово виступала за припинення будівництва нових енергоблоків і прискорення термінів закриття існуючих реакторів, як це зроблено в Німеччині. Проте уряд, на жаль, має іншу точку зору з цього питання», - відзначає О.Прогнимак.
Партія «Зелені» підкреслює, що існує ряд серйозних небезпек від атомної енергетики, про які ядерні лобісти вважають за краще мовчати:
- загрози безпеці в ході експлуатації АЕС (потенційна можливість виникнення аварій різного ступеня складності з подальшим витоком радіації або радіоактивним зараженням навколишнього середовища). Останній приклад реальності такої загрози - події на японській АЕС «Фукусима-1»;
- висока вартість будівництва і експлуатації АЕС;
- необхідність використання величезної кількості води для охолоджування реактора;
- проблема складування відпрацьованого ядерного палива і переробки ядерних відходів;
- відсутність перевірених технологій і методик, що забезпечують виведення з експлуатації атомних реакторів, що відпрацювали свій ресурс;
- складність і висока вартість процесу екологічного відновлення зони АЕС після припинення її використання;
«Національний проект «Зелена енергія», розроблений партією «Зелені», - це єдина реальна альтернатива традиційній і атомній енергетиці, що опирається на передовий світовий досвід, - упевнений О.Прогнимак. - Адже ще в 2007 році Європейський Союз затвердив «Енергетичну стратегію», яка передбачає, що до 2020 р. частка поновлюваних джерел енергії (вітру, води, сонця і біопалива) в структурі енергетики ЄС повинна скласти не менше 20%. А в Німеччині, де традиційно багато АЕС, планується до 2020 року довести частку «зеленої» енергії до 47% від загального виробітку електроенергії».
«Національний проект «Зелена енергія» передбачає декілька основних напрямів, - відзначив лідер партії «Зелені». - По-перше, введення мораторію на будівництво нових атомних енергоблоків і ухвалення 20-річної державної програми поетапного виводу з експлуатації діючих АЕС із заміною їх потужностей альтернативними джерелами енергії.
По-друге, перегляд Енергетичної стратегії України у напрямі збільшення частки альтернативних джерел енергії в енергобалансі країни до 2030 року до 30%
По-третє, максимальну державну підтримку впровадженню альтернативних джерел енергії (гідроенергетики, вітрових, сонячних і біопаливних електростанцій)».
На практиці ціна використання атомної енергії виявляється значно вищою за матеріальні вигоди. Всі витрати кінець кінцем оплачує суспільство, як це було в Чорнобилі або Японії, підкреслив О.Прогнимак.
Основні положення національного проекту «Зелена енергія»:
1. Президент, уряд і Верховна Рада повинні ввести мораторій на будівництво нових атомних енергоблоків і затвердити 20-річну програму поступового виведення з експлуатації діючих АЕС із заміною їх потужностей альтернативними джерелами енергії.
2. Президент, уряд і Верховна Рада повинні ввести мораторій на ухвалення рішень щодо продовження термінів експлуатації діючих енергоблоків.
3. Необхідний істотний перегляд Енергетичної стратегії України до 2030 р. З основних напрямів стратегії слід виключити ультимативну ставку на розвиток атомної енергетики. Замість цього слід передбачити збільшення частки альтернативних джерел енергії в енергобалансі України до 2030 року до 30%, а також конкретні заходи з стимулювання енергозбереження і впровадження використання екологічно чистих видів енергії
4. Максимальне використання поновлюваних джерел енергії. В рамках цього напряму передбачаються:
4.1. Реконструкція потужностей гідроенергетики, підвищення ефективності діючих енерговузлів. Завершення будівництва 2-7-го агрегатів Дністровської гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС). Сприяння будівництву малих ГЕС і гідровузлів.
4.2. Великомасштабне будівництво вітрових електростанцій в причорноморському, прикарпатському і приазовському регіонах з урахуванням нинішнього стану технічного розвитку вітрової енергетики. За оцінками експертів, зведення вітроелектростанцій потенційно може забезпечити до 30% від загальної кількості споживаної в Україні електроенергії. За умови активного розвитку вітроенергетики в найближчих 15 років вартість вітроенергії може стати нижчою, ніж виробництво електроенергії на теплових електростанціях.
4.3. Максимальне державне сприяння використанню сонячної енергетики, зокрема для забезпечення енергією жител (будинків, котеджів), сільськогосподарських споруд, підприємств малого бізнесу. У сільській місцевості використання сонячних батарей і вітрогенераторів може забезпечити істотне скорочення споживання електроенергії індивідуальними будинками і навіть їх повну енергетичну незалежність від централізованої подачі електричної енергії.
4.4. Активний розвиток виробництва різних видів біопалива. В умовах України перспективним видом палива є целюлозний етанол. На відміну від зернового етанолу, целюлозний етанол, який виробляється з рослинних волокон, може, в порівнянні з бензином, скоротити вуглецеву емісію на 87-94%.
4.5. Застосування і поширення сучасних енергозберігаючих технологій при опалюванні, підвищення коефіцієнта корисного використання первинних енергоносіїв, включаючи вугілля і целюлозу.
4.6. Вивчення можливостей і розробка технологій використання інших видів поновлюваної енергії.
5. Розробка і реалізація загальнонаціональної програми, яка стимулюватиме реконструкцію діючих енергетичних потужностей з метою підвищення їх ефективності і екологічної безпеки.
6. Реалізація політики економії споживання енергії, адаптованої до окремих галузей промисловості, комунальної сфери і індивідуального споживання. Така політика вимагає застосування найсучасніших технологій. Зрозуміло, необхідне раціональне урахування регіональної специфіки. Передбачається використання наявних можливостей промисловості і комунального сектору в раціоналізації енергоспоживання, включаючи і мінімізацію втрат при постачанні води, забезпеченні теплопостачання і переробці відходів.