Кривий Ріг зараз – один з форпостів української оборони на південному фронті. Як живе місто в ці дні, допомагаючи тисячам переселенців із зони бойових дій і окупованих територій – в репортажі РБК-Україна.
Від південного краю Кривого Рогу до лінії фронту – приблизно п'ятдесят кілометрів. Якби не регулярне виття сирен, які тут не вимикають під час всієї повітряної тривоги, відносна близькість війни ніяк не відчувається. Кафе-аптеки-магазини та інша сфера обслуговування працюють, як раніше. І в цілому, в житті міста мало що змінилося.
Тут не видно блокпостів, на тротуари відтягнули нечисленні протитанкові їжаки. На широких вулицях Кривого Рогу і до війни не було суттєвих заторів, зараз вже тим паче. Значна частина городян виїхала ще в перші тижні війни. Втім, багато хто вже встиг повернутися додому. Як і внутрішньоміські переселенці – на початку березня влада закликала жителів південних районів Кривого Рогу переселятися на північ міста, подалі від лінії бойових дій.
– З багатьма людьми як: поки вже дах хати не впаде, нікуди не їдуть, – розповідає Надія, координатор волонтерів "Народного дому".
Цей криворізький ДК за рішенням міської влади виконує роль "першого вікна" для всіх, хто приїхав. Як і скрізь, багато з них вирвалися із зони бойових дій без документів і майже без особистих речей, машинами, автобусами, велосипедами, навіть пішки.
Надія згадує про подружню пару переселенців, де обом - по 18 років, і у них вже є дитина: самі ж діти ще, і у них на руках ще одне дитя…
Вісім років тому, в червні 2014-го, вона сама точно так приїхала в "Народний дім" зі своїми дітьми. Надія – з Луганська. Розповідає, що скоро планувала повернутися додому, розраховувала, що все якось налагодиться, не хотіла забирати документи дітей зі школи, в яку вони ходили в Луганську.
Поки Надія розповідає свою історію, йдемо з нею по "Народному дому". На першому поверсі – стіл реєстрації переселенців і гори банок, коробок, кульків з їжею і гігієнічними приладдям, під сходами – дитячі візочки. Щось дає міська влада, щось приносять жителі Кривого Рогу, щось приходить від Червоного Хреста та інших міжнародних організацій.
На другому поверсі – довгі вішалки з одягом і столи соціальних служб. Людей дуже мало. Як пояснює Надія, це через те, що напередодні 9 травня окупанти заблокували виїзд з підконтрольної їм частини Херсонщини. До цього в день приходило по 200-300 чоловік, на піку, в кінці березня-початку квітня, доходило до 1200 чоловік.