Квартири за ваучери. Як відновити українцям житло, зруйноване під час війни

Обсяги зруйнованого під час війни житла величезні. За попередніми даними, тільки на Київщині зруйновано більше 4 тисяч житлових будинків. У Харкові ця цифра перевищує 1200 будинків. А точно підрахувати втрати житла на тимчасово окупованих територіях південно-східних регіонів країни та в зонах активних бойових дій зараз просто неможливо.

Українці вже подали до державної системи "Дія" більше 135 тисяч заявок про пошкоджене чи зруйноване житло загальною площею 9,4 млн кв. м. Але за оцінками Київської Школи Економіки, три місяці війни призвели до втрати понад 44,8 млн кв. м житла українців. Жахливі цифри, які, на жаль, стали реальністю.

Хто ж заплатить українцям за понівечене житло?

Зрозуміло, що всі ми віримо у перемогу та сподіваємось, що Росія відшкодує завдану шкоду шляхом стягнення репарацій. Окрім того, Україна звертається до міжнародних організацій-донорів по допомогу, бо без зовнішнього фінансування реалізація такого масштабного відновлення може затягнутися на десятиріччя. Скоріш за все, повноцінна відбудова України розпочнеться лише після закінчення війни, проте багато кроків потрібно робити вже зараз.

У першу чергу, це розробка стратегії та створення законодавчої бази і детально розробленого алгоритму дій. На щастя, ця робота вже йде. Конфедерація будівельників України входить до всіх робочих груп з питань відновлення України, і можемо сказати, що всі цілі та задачі відпрацьовані на досить професійному рівні. Вже підготовані та остаточно допрацьовуються відповідні законопроекти та інші нормативні акти.

Проте багатьом людям потрібна більш конкретна допомога, якою вони можуть скористатися вже зараз. На мою думку, тим, хто втратив житло, необхідно виплачувати щомісячну компенсацію у розмірі 1,5-2 тисяч гривень на людину та одночасно будувати для них нове житло.

Так, завдяки нашим закордонним друзям, в Україні з’являються варіанти тимчасового житла, і це добре. Проте слід пам’ятати, що всі ці варіанти модульних містечок придатні для тимчасового проживання протягом 2-3 місяців. Вони не можуть замінити повноцінне житло на довший термін.

Тому вкладати бюджет у розробку та побудову таких містечок не варто. Треба думати про повноцінне розв'язання проблеми та надавати людям нормальне житло.

Якими ж можуть бути механізми компенсацій населенню за втрачене житло?

Найбільш ефективною схемою, з моєї точки зору, буде випуск іменних ваучерів для людей, що залишились без домівок. Такий варіант швидший для держави і зручний для тих, кому надається допомога.

По-перше, він надає право вибору. Людина зможе підібрати собі житло в будь-якій місцевості, для будь-якого типу нерухомості, квартиру в обласному центрі чи будинок в передмісті, вторинне житло ближче до школи дитини чи первинне саме в того забудовника, чиї проекти влаштовують найбільше.

По-друге, ця схема не несе корупційних ризиків. Якщо, наприклад, людина втратила житло площею 50 кв. м вартістю 1 тисячу доларів за метр, то потрібно видати їй ваучер на 50 тисяч доларів, і вона сама буде вирішувати, де саме їй купувати нове житло і яким воно має бути.

Та практика, яку зараз намагаються запровадити місцеві адміністрації, коли пропонують забудовникам побудувати нове житло за 24 тисячі гривень за метр, особисто мені видається нежиттєздатною з декількох причин.

Будівництво з нуля може продовжуватись півтора-два роки. Це доволі тривалий проміжок часу, може статися багато подій, які вплинуть на подальшу вартість будівництва.

Наприклад, може змінитися курс національної валюти, вартість будівельних матеріалів, ціни на паливо тощо. В результаті побудувати житло за таку вартість навряд чи буде можливо. Плюс існують серйозні корупційні ризики, адже створюється додаткова ланка між державними грошима та забудовником/споживачем.

У разі ж застосування ваучерів гроші відразу йдуть забудовнику, і придбати квартиру можна одразу. Наприклад, обравши серед вже збудованих. Дорожче чи дешевше, з доплатою чи без, і саме в тому місці, яке для покупця наразі актуальне.

Щоб стати сильною та успішною, держава має довіряти своїм громадянам, тому підвищення ролі держави в умовах воєнної економіки повинно відбуватись на рівні формування правил і контролю за ресурсами, але не замовленнями. Щоб перемогти на економічному фронті, держава повинна обрати не довгий шлях з безліччю корупційних ризиків, а найкоротший та ринковий.