Чверть століття з "Людиною року". Літопис сучасного успіху. Історія №37: Сергій Захаров

В цьому році святкує свій 25-річний ювілей загальнонаціональна програма "Людина року".

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

Історія № 37. Сергій Захарова

Сергій Захаров: унікальний баритон, що став легендою

Зірка першої величини – неперевершений співак Сергій Захаров. Один з найкращих баритонів світу, володар особливого, неповторного голосу, він полонив щирою сповіддю Містера Ікса, пристрасністю Дон Жуана, лірикою та глибиною романсу. Його пронизливе виконання композицій "Яблони в цвету", "Я вас люблю, я думаю про вас", "Талая вода", "Вечерний звон", "Отцвели уж давно хризантемы в саду", "Три белых коня" та інших назавжди ввійшло в скарбницю світової культури. Дивовижний голос, вишуканий імідж співака, який незмінно поставав перед публікою в елегантному чорному чи білому фраку, заворожував його шанувальників, а багатогранний яскравий талант приніс артисту численні яскраві перемоги на фестивалях і конкурсах.

Унікальним сильним баритоном Сергія Захарова захоплювалися світові зірки. Популярний польський співак Єжи Поломські говорив, що творчість артиста – "явище унікальне для світу музики". А "золотий голос" Перу Маріо Гонзалес оцінював Захарова як мега зірку, що засяяла на естрадному небосхилі планети.

…Сергій Захаров народився в українському Миколаєві, в сім’ї військового. Незабаром батька перевели в Байконур (Казахстан), де пройшли дитинство і юність майбутнього співака.Тяга до мистецтва прокинулася рано. Музикою з хлопчиком займався дідусь. Пізніше Захаров згадував: "Мій дід тридцять років був першим сурмачем Одеського оперного оркестру… Мені потрібен був тільки маленький поштовх. Просто я пішов не в сурмачі, а в вокалісти".

Сергій Георгійович згадував в інтерв'ю, що 5-річним хлопчиком був зачарований голосом Георга Отса, який з екрану телевізора виконував арію Містера Ікса в опереті "Принцеса цирку". Тоді він ще не знав, що через 20 років ця композиція стане коронним номером його власного репертуару…

Цікаво, що після школи Захаров відправився не в музичне училище, а в радіотехнічний вуз. Та як кажуть, "від долі не втечеш". Віддаючи борг батьківщині, армієць Сергій Захаров був ротним заспівувачем і виконував соло в ансамблі "Дружба", створеному на базі Будинку Радянської Армії Середньоазіатського військового округу. В 1971 році Сергія Захарова достроково зільнили з армійських лав і направили до Москви, аби він професійно зайнявся співом. Сергій вступив до музичного училища ім.Гнєсіних, де його педагогом стала відома оперна співачка Маргарита Ланда. У вільний від навчання час він підробляв: разом з оркестром Владислава Кадирського виступав у московських ресторанах. В 1973 році в столичному "Арбаті" його помітив легендарний співак Леонід Утьосов, який, вражений голосом починаючого виконавця, одразу запросив його у свій джазовий колектив. Півроку молодий співак разом з метром естради тих років перебував на гастролях. А коли виступи з концертами закінчилися, перевівся до училища ім. Римського-Корсакова у Ленінграді. Тут, у місті на Неві, з 1973 року і почалася співоча кар’єра Сергія Захарова. Його з радістю прийняв ленінградський Мюзик-холл, який на той час вважався найкращим не тільки в Радянському Союзі, а навіть у Європі. Під час гастролей в Баку колектив, до якого входив Сергій Захаров, був удостоєний честі бути запрошеним в гості до геніального співака Мусліма Магомаєва. Ця зустріч багато в чому визначила майбутнє Сергія. У дружній невимушеній обстановці він заспівав Магомаєву його ж пісні, той акомпанував молодому виконавцю, слухав його, знімав на кінокамеру. Метр вокалу відчув величезний потенціал починаючого артиста, і як досвідчений наставник давав йому безцінні поради. "Потім вже в Москві зустрічалися як старі знайом, – розповідав пізніше Сергій Георгієвич, – Я на той час уже виріс до того, що ми виступали в одних концертах: я, звичайно, десь в середині, він, природно, завжди закінчував програму. Ми багато спілкувалися, і це наше спілкування тривало до самої його раптової кончини".

Виступаючи у складі Мюзик-холлу, Сергій Захаров вперше відчув, що таке популярність та глядацька любов. Концерти з його участю збирали повні зали. Публіку та пресу зачаровували неповторний баритон співака, бездонні темні очі, щира посмішка та великі кучері чорного волосся. Його популярність зростала з кожним днем, а на думку жіночої половини шанувальників він навіть став першим секс-символом у Радянському Союзі.

В 1974 році Сергій Захаров вирішив спробувати свої сили на міжнародному конкурсі "Золотой орфей" в Болгарії. Там він отримав першу премію за виконання пісень "Ты моя мелодия" и "Мария". Відома тоді в Радянському Союзі фірма грамзапису "Мелодія" через місяць після блискучої перемоги запросила Сергія Захарова виступити в ще одному конкурсі міжнародного рівня – "Сопот-74", який проходив у Польщі. Співак знову став лауреатом, що зумовило успіх "Мелодії" на міжнародному ринку. Фірма отримала замовлення від інших фірм-учасниць на 7000 найменувань платівок. Далі були стрімкі і впевнені перемоги на конкурсах в Зеленій Гурі, Дрездені, Братиславі, а також на конкурсі в Буенос-Айресі під назвою "Золотий соловей". В цей час Сергію вдалося познайомитися з кумиром дитинства і всього життя – Георгом Отсом. "З того часу моя творчість проходить під знаком його благословення", – з гордістю любив повторювати Сергій.

Визнання і любов шанувальників була безмежна. Вони закидали свого кумира квітами, писали листи, іноді зовсім короткі, наприклад такі: "Шановний, Сергій Георгійович! Захоплююся Вашим неперевершеним виконанням пісні "Яблони вцвету". Чудово! Блискуче! Божественно! Мабуть, тільки в Вашому виконанні пісня по-справжньому звучить так прекрасно! Браво, Артист!".

Відгукам глядачів вторила і офіційна критика. Журнал "Советский экран" в тому ж таки 1974 році писав про нього: "Уявіть собі худого, височенного юнака з великими чорними кучерами, з прекрасними "оксамитовими" очима, кирпатим носом, білозубого. Додайте голос – баритон... Але перш ніж зазвучить його хвилюючий, глибокий голос, глядач бачить його завзяту, хлоп'ячу посмішку, шапку волосся. …Захаров напрочуд обдарована людина".

Ще більш затребуваним і популярним Сергій Захаров став після того, як з знявся в музичній комедії "Небесные ласточки" режисера Леоніда Квініхідзе. У стрічці він зіграв лейтенанта Фернана Шамплатре. Співак виконав у фільмі композиції "Мир так велик, мир так богат", "Романс лейтенанта Фернана Шамплатре", "Это значит жить". Разом з ним у фільмі взяли участь такі зірки радянського кіно, як Андрій Миронов, Людмила Гурченко, Олександр Ширвиндт. Робота над роллю в оточенні таких маститих знаменитостей була для молодого артиста великим досягненням.

Плідною і цікавою також була співпраця Сергія Захарова з популярною на той час співачкою Людмилою Сенчиною. Разом вони записали декілька пісенних творів.

З середини 80-х Сергій Захаров продовжував працювати в Ленінградському мюзик-холі, потім у філармоніях різних міст Росії. В 1986 році з успіхом відбувся перший сольний концерт Сергія Захарова в концертному залі "Росія" в Москві. Артист блискуче представ перед публікою в своїх неперевершених образах – Дон Кіхота, Містера Ікса, Дон Жуана.

З 1991 року розпочалася плідна співпраця Сергія Захарова з відомим піаністом Олександром Коганом, який як ніхто віртуозно і натхненно акомпанував великому вокалісту. Разом вони дали безліч концертів і творчих зустрічей, які проходили з незмінними аншлагами. Як правило, значну частину концерту Сергій Захаров присвячував творчості свого кумира - Мусліма Магомаєва. "Я вірю, що його ім'я завжди буде виблискувати найяскравішою зіркою на нашому небосхилі, - завжди ділився з глядачами Захаров. - Мета моєї творчості полягає в тому, щоб ім'я цієї геніальної людини ніколи не потьмяніло, і він жив в наших серцях". Особливо піднесено і натхненно у виконанні Сергія Захарова звучали пісні з репертуру великого Маестро - "Встреча", "Благодарю тебя", "Чертово колесо" та інші. "Все, що я роблю на сцені, я завжди співвідношу з тим, як це робив Муслім, – ділився своїми думками в інтерв’ю Сергій Захаров. - Він як старший брат мені, як учитель, як людина, яка створила мене. Тому що, якби не він - у мене була б зовсім інша доля". Була в репертуарі Сергія Захарова і окрема програма, яка так і називалась - "Присвята великому Мусліму".

Часто одне з відділень концерту Сергій Захаров присвячував своєму улюбленому жанру – старовинному романсу. В його виконанні композиції "Утро туманное", "Дунай", "Солнечный день", "Зачем я с вами в этот вечер?", "Ночь светла" ставали справжніми шедеврами вокального мистецтва, торкаючись найчистіших душевних струн, пробуджуючі світлі почуття, які кожен зберігає в потаємному куточку свого серця.

Натхненний творчістю Георга Отса і Мусліма Магомаєва, Сергій Захаров все своє життя присвятив мистецтву. Він обожнював слухати музику у виконанні оркестру Герберта фон Караяна, був шанувальником Леоніда Утьосова і Федора Шаляпіна. Його захоплювала виконавська майстерність Лучано Паваротті, Марії Каллас, Тітта Руффо, Тіто Гоббі, Джоан Сазерленд. А ще Сергій Георгієвич зібрав унікальну фонотеку з записами зірок оперного мистецтва, зберігав понад 400 дисків з джазовими композиціями і симфонічною музикою.

У 2013 році Сергій Захаров став володарем міжнародної премії "За видатний внесок в розвиток культури та мистецтва" загальнонаціональної програми "Людина року-2012". Березневий Київ зустрів співака небаченим снігопадом, та попри всі труднощі із пересуванням, він прибув до прес-студії "Сегодня Мультимедиа" аби поспілкуватися із столичними журналістами. Розмова з ними була жвава та дуже цікава. А наступного дня легендарний артист пройшов червоною доріжкою у національному Палаці "Україна", а потім отримав престижну статуетку "Прометей-Престиж", яку йому вручили генеральний директор програми "Людина року" Аркадій Райцин та популярна актриса Марина Ягодкіна.У своїй промові Сергій Захаров висловив подяку рідній Україні, підкресливши, що його творчий шлях завжди був осяяний великим талантом та дружбою з такими українськими майстрами пісні, як Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Микола Кондратюк. На велике задоволення присутніх у залі Сергій Георгієвич виконав свою коронну "Арію містера Ікс" з легендарної оперети "Принцеса цирку" та чудову пісню "Я люблю тебя" на музику С.Крилатова і слова Р.Рождественського, подарувавши учасникам та гостям церемонії вручення премії море приємних емоцій. До речі, Сергій Захаров кожного року приїзжав до України зі своїми концертами, які зазвичай давав в улюбленому їм Будинку офіцерів і які супроводжувалися незмінними аншлагами.

На жаль, 14 лютого 2019 року, на 69-році життя, у розквіті творчих сил артист раптово пішов з життя. Але його мистецтво, блискуче виконані ним арії, пісні, романси назавжди залишилися в серцях багатомільйонної армії шанувальників його унікального таланту.

…Легендарний Сергій Захаров. Один з найкращих співаків світу, найбільш оксамитовий з усіх баритонів, який побував з гастролями в 43 країнах, виступаючи з програмою романтичної музики, творами П.Чайковського, С.Рахманінова, М.Глінки, М.Мусоргського, аріями з оперет "Маріца", "Принцеса цирку", "Сільва", "Корневильские колокола". Його неповторний магічний голос, проникливе, щире виконання, висока артистична майстерність збирала аншлаги і змушувала публіку аплодувати стоячи. Вражено завмираючи і насолоджуючись зустріччю із справжнім мистецтвом, йому влаштовували овації у Великобританії, США, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Ізраїлі та інших країнах світу.

Багатогранна, яскрава, блискуча творчість Маестро і досі змушує захоплено битися серця вже нових поколінь слухачів.

23 березня 2013 року Сергій Захаров став володарем Міжнародної премії "За видатний внесок в розвиток культури та мистецтва" загальнонаціональної програми "Людина року-2012".

Генеральна дирекція загальнонаціональної

програми "Людина року"