Азія Путіну не допоможе. Як вихід міжнародних компаній вбиває економіку агресора

Російський диктатор Володимир Путін любить історію. Він знає, що історичними фактами можна вміло маніпулювати, коли треба виправдати якісь зовсім безглузді речі, як от війну з Україною. І марить тим, щоб увійти в підручники історії як один з найвеличніших правителів російської імперії. Проте історія неодноразово доводила, що фанатичні ідеї, які час від часу захоплювали правителів, частіше призводили їх до загибелі, ніж до величі.

Очевидно, що російський диктатор всерйоз розраховував провести в Україні бліцкриг, а в Києві посадити маріонеткову владу. Розраховував, що все відбудеться дуже швидко і ніхто й зрозуміти не встигне, що відбулося. І все буде, як раніше. Тільки кордони РФ розширяться, а її вплив зросте. Але він прорахувався. Недооцінив як рівень опору України, так і реакцію світової спільноти. У результаті – значна частина російської армії перетворена на металобрухт, а сама РФ знаходиться за крок до визнання країною – спонсором тероризму. В компанію до Ірану, Сирії, КНДР і Судану.

Втім, навіть якщо такого визнання не відбудеться де-юре, де-факто воно вже оформлено. Адже рівень та об’єм санкцій, які світова спільнота запровадила проти РФ з початку широкомасштабної війни в Україні, подекуди перевищує обмеження, що впроваджують стосовно країн-терористів.

Для України важливо і те, що на агресію Росії реагують не лише уряди країн, але й великі міжнародні компанії, які своїми рішеннями здатні чинити тиск на економіку, а значить – і на можливість держави вести загарбницьку війну.

Розуміючи важливість самосанкцій глобального бізнесу у відповідь на дії РФ, команда Київської школи економіки вже в перші дні війни почала збирати та аналізувати дані стосовно масштабів їхньої присутності в Росії та рішень щодо подальшої роботи на ринку країни-агресора. Днями ми опублікували вже 10-й випуск щотижневого дайджесту про вплив виходу іноземних компаній на економіку РФ. Ось його основні висновки.

Санкції – це боляче. Станом на 17 липня ми внесли до бази міжнародних компаній, які працюють в Росії 2338 компаній та їх брендів з 78 країн світу, а також їхню позицію щодо роботи на ринку РФ.

Майже половина з них – публічні. Скориставшись відкритими даними близько 800 публічних бізнесів, ми підрахували, що вони інвестували в країну 116,7 млрд доларів, їхня локальна виручка у 2020 році перевищила 228 млрд доларів, а штат персоналу – 855 тисяч співробітників. Ці цифри значні навіть для такої географічно великої країни як РФ. Тож попри бравадні заяви місцевої влади про те, що країна може спокійно обійтися без іноземного бізнесу, його вихід суттєво позначиться на рівні життя росіян.

Тим паче, що великі компанії часто годують не лише своїх співробітників, але й 3-4 суміжні галузі, які їх обслуговують. Наприклад, у того ж McDonalds, який прийняв рішення піти з Росії, були місцеві постачальники продуктів, перевізники, клінінгові компанії тощо. Всі вони певною мірою постраждали від виходу з країни найбільшої світової мережі швидкого харчування.

А накопичувальний ефект, коли ринок один за одним залишають найбільші міжнародні гравці, у будь-якому випадку суттєво погіршує стан економіки та рівень безробіття. Не кажучи вже про неможливість мешканців країни користуватися звичними для себе благами. Наприклад, повноцінно подорожувати по світу, здійснювати платежі картками, відвідувати відомі ресторани та магазини, користуватися відео та аудіо-сервісами, IT-продукцією тощо.

Половина на вихід. За даними KSE, зараз із 2338 іноземних компаній, представлених в РФ, продовжують вести сталий бізнес в країні тільки 710 (30%) підприємств. Середи тих, хто поки що відмовляється від виходу з РФ, дійсно є відомі міжнародні гравці. Проте більшість з них вирізняє відносно велика частка російського ринку в глобальному бізнесі цих компаній. А значить – їм значно складніше перебудуватися і одномоментно відмовитися від роботи в РФ.

Але навіть при цьому більша частина міжнародного бізнесу виходить з ринку чи скорочує свою діяльність. Про свій вихід з країни заявили вже 1157 міжнародних компаній, тобто майже половина з нашої бази. Ще 469 бізнесів (близько 20%) поки що прийняли обережну вичікувальну позицію і повідомили про скорочення операцій чи призупинення нових інвестицій. Як вірно підмітив очільник українського МЗС Дмитро Кулеба, за 140 днів варварської агресії з РФ вийшло вже майже в шість разів більше компаній, ніж за 20 років апартеїду в Південній Африці.

Окрім вищезгаданого McDonald’s, серед найбільш відомих брендів, які вже озвучили намір залишити російський ринок, автомобільні бренди Mercedes, BMW, Renault, Hyundai та Volkswagen, технологічні гіганти Apple, Samsung, Google та Amazon, магазини IKEA, Zara і Louis Vuitton, табачні й алкогольні виробництва Carlsberg і British American Tobacco та багато інших.

Географічний аспект. У розрізі країн ми бачимо, що російський ринок масово залишають компанії з Чехії, Швеції, Великобританії, Фінляндії, Канади, Польщі, Данії та США. Із європейських країн поки що здебільшого відмовляються виходити з РФ компанії Австрії та Італії. Значна присутність на ринку також залишається у Франції, Німеччини, Японії та Нідерландів. При цьому на фоні масового виходу західного бізнесу китайські та індійські компанії не тільки залишаються в РФ, але й намагаються скористатися ситуацією, щоб розширити свою присутність на ринку.

Втім, навряд вони будуть в змозі повноцінно замістити західний бізнес, який тікає з Росії. В першу чергу через те, що сучасні технологічні компанії більшою мірою були представлені саме американським і європейським бізнесом. І хоча ті ж китайці в останні десятиліття значно просунулися в автомобілебудуванні та виробництві смартфонів, в більшості галузей якість та технологічність завжди асоціювалася з західними ринками.

Вперед в минуле. Аналізуючи самосанкції міжнародних гравців в розрізі секторів економіки, ми виявили, що найбільша кількість компаній йдуть з російської авіагалузі, автомобільної промисловості, сфер IT, медіа та розваг, а також виробництва алкоголю й тютюну (що, мабуть, найболючіше для пересічних росіян). Проте ще один важливий з нашої точки зору момент – це вихід з країни всіх консалтингових компаній великої четвірки.

Відсутність якісного консалтингу значно ускладнює можливості російського підприємництва складати успішні бізнес-плани й ухвалювати ефективні бізнес-стратегії. А значить – суттєво сповільнює майбутній розвиток економіки. Тож українським дипломатам та урядам демократичних країн потрібно й надалі тиснути на компанії для їх виходу з російського ринку.

У таких умовах єдиною надією РФ залишатимуться високі ціни на енергоносії. Проте, рано чи пізно, вартість газу та нафти обов’язково обвалиться. А ми пам’ятаємо, чим це закінчилось 30 років тому для російського імперії під назвою СРСР.

***

Аналіз здійснюється в межах проекту KSE Institute "Самосанкції / LeaveRussia", спрямованого на збір даних про іноземні компанії, які працюють на російському ринку та обмежують або припиняють свою діяльність.