Найочікуваніша кінопремія України відбудеться 3 травня
На головну нагороду Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа", яка цьогоріч пройде 3 травня в онлайн-форматі, претендує одразу 5 фільмів, кожен з яких вартий уваги. Розповідаємо, що потрібно знати про номінантів на нагороду в категорії "Найкращий фільм".
ДОДОМУ / EVGE, офіційний український трейлер, 2019
Драматичний фільм "Додому" З Ахтемом Сеітаблаєвим в головній ролі для Нарімана Алієва є дебютним у повному метрі. Світова прем'єра цієї стрічки відбулась на 72-му Каннському кінофестивалі у секції "Особливий погляд". Тоді фільм викликав фурор і декількахвилинні овації, а директор фестивалю Тьєррі Фремо відзначив гру Ахтема Сеітаблаєва. Відомий актор та режисер зіграв батька, який разом зі своїм молодшим сином везе тіло загиблого на Донбасі старшого сина на батьківщину у анексований Крим. Молодшого сина у фільмі зіграв двоюрідний брат Нарімана Алієва Ремзі Білилов, який не є професійним актором.
Зйомки фільму проходили в тих місцях, де за сюжетом перебували герої цього роуд-муві: Київ та область, Арабатська стрілка, озеро Сиваш. Останні сцени, де події відбуваються в Криму, змінами в Херсонській області, а от пункт пропуску Чонгар побудували спеціально. Загалом, фільм зняли за 18 днів, а от робота над сценарієм тривала 2 роки.
"Додому" був претендентом на здобуття премії "Оскар" від України, але, на жаль, не потрапив до довгого списку. Втім, фільм став першою українською стрічкою, яка отримала Гран-Прі Одеського міжнародного кінофестивалю.
МОЇ ДУМКИ ТИХІ / MY THOUGHTS ARE SILENT, офіційний український трейлер, 2019
Комедія "Мої думки тихі" також є дебютом. Антоніо Лукіч зняв фільм про стосунки сина і матері, коли ті вимушено опиняютьс в дорозі. Хлопець бере з собою маму, подорожуючи на західну Україну, аби записати там звуки тварин і особливо одного рідкісного птаха. Як запише, то зможе отримати роботу у Канаді.
Стрічка отримала спеціальну нагороду від журі кінофестивалю у в Карлових Варах, хоча перед прем'єрою Антоніо Лукіч тричі телефонував режисерові Павлу Острікову порадитися, як найсмішніше представити фільм. Згодом, стрічку побачили ще кілька країн, серед яких Чехія, Ірак, Молдова, Україна, Люксембург, Польща, Білорусь, Південна Корея, Австрія, Ірландія та Німеччина.
Повертаючись до самої стрічки, у якій зіграв і сам режисер Антоніо Лукін у невеликому епізоді, зазначимо, що найбільше глядачів цікавила перша сцена фільму з монахами. Саме про неї найчастіше питали під час сесій Q&A. Популярність стрічки "Мої думки тихі" була настільки великою, що лише за два тижні українського прокату фільм зібрав понад 5 млн грн, а авторитетне британське видання про сучасну культуру "The Calvert Journal" включило стрічку у топ найочікуваніших фільмів 2020 року.
Гуцулка Ксеня. Офіційний трейлер
Один з небагатьох українських мюзиклів "Гуцулка Ксеня" створений за мотивами творів композитора і диригента Ярослава Барнича. Сама є оперета заснована на популярній пісні-танго "Гуцулка Ксеня" Барнича/Савицького. Сценарій для кінострічки адаптувала та втілила його в життя Олена Дем’яненко. В центрі цієї комедії – хлопець Яро. Він живе в Америці, але змушений повернутись до України, бо перед смертю батько заповів 1 млн доларів. Втім, отримати чималу суму можна лише за однієї умови – хлопець має одружитись зі свідомою українкою.
Власне, враховуючи, що персонажі у фільмі прибувають з інших країн, то і над фільмом працювала міжнародна акторська команда: Варвара Лущик (Україна), Максим Лозинський (США), Олів’є Бонжур (Бельгія), Ігор Цішкевич (США), Олег Стефан (Україна), Катерина Молчанова (Україна). Окремої згадки вартує музичний супровід стрічки, який створили фрік-кабаре “Dakh Daughters” та гурт "ДахаБраха".
Що стосується виконавців головних ролей, то для Варвари Лущик, яка втілила Ксеню, це дебют у кіно. Її екранне коханн Яро зіграв американець українського походження Максим Лозинський. Він вчиться в Нью-Йоркському університеті на композиторському факультеті та сам виконав вокальні партії у фільмі. А бельгійський актор Олів'є Бонжур вивчив свою роль українською мовою.
“Вулкан” (2019). Трейлер
Ще один дебют у списку номінантів. "Вулкан" – це перший ігровий фільм для режисера Романа Бондарчука, знаного за документальними фільмами. До прикладу, у 2015 році він зняв стрічку "Українські шерифи", яка була висунута Україною на премію "Оскар" за найкращий фільм іноземною мовою. Світова прем'єра ігрового дебюту Бондарчука відбулась у 2018 році на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де брав участь в конкурсній програмі "На схід від Заходу".
"Вулкан" розповідає про перекладача ОБСЄ Лукаса, який після декількох збігів обставин опиняється на Херсонщині у місті Берислав. Хлопець зупиняється у місцевого дяді Вови, життя з яким відкриває Лукасу абсолютно новий всесвіт, де життя відірване від звичної реальності. Так чи інакше, гість приймає новий уклад і починає захоплюватися не лише Вовою, й його дочкою Марушкою.
Власне, саме дядя Вова став улюбленцем глядачів. Його зіграв Віктор Жданов. Як розповідав Роман Бондарчук, йому потрібен був місцевий актор, який достовірно знає, як розмовляють люди саме у цій місцевості і може сам так говорити. У планах було задіяти в зйомках багато місцевих жителів. К виявилося, Віктор Жданов, який довгий час працював в Донецькому театрі, родом з Херсонщини. А його екранного "гостя" Лукаса зіграв відомий український звукорежисер Сергій Степанський, який минулого року отримав "Золоту Дзиґу" за найкращий звук у фільмах "Дике поле” та “Dzidzio Перший раз”.
Співає Іванофранківськтеплокомуненерго
Минулий рік був багатим на дебюти. Тож в головну номінацію потрапив повнометражний документальний дебют співзасновниці Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики "86" у Славутичі Надії Парфан. Для режисерки тема фільму є дуже особистою, оскільки її сім'я тісно пов'язана з цією комунальною установою. Як виявилося, дідусь Надії був першим директором та засновником Івано-Франківськтеплокомуненерго. Крім того, тут і досі працює мама режисерки і співає у тому самому хорі, про який йде мова у фільмі.
Головний герой стрічки – Іван Васильович, який багато років очолює профспілку комунального підприємства Івано-Франкіськтеплокомуненерго. Його opus magnum — профспілковий хор, у якому співають диспетчери, ремонтники, слюсарі, бухгалтери. Опалювальний сезон вносить корективи у графік репетицій. Трудовий колектив намагається полагодити застарілі комунікації, поки розгнівані споживачі штурмують гарячу лінію.
Такі хори дійсно існують і досі. Це унікальне культурне явище, яке дісталося нам у спадок з часів СРСР — хори при профспілках, де співають у перерві між роботою працівники. Хору при Івано-Франківськтеплокомуненерго виповнилося вже 15 років, і деякі його учасники співають в ньому зі дня заснування.