Лідерка гурту ONUKA Ната Жижченко закликає сортувати сміття і відмовляється від носіння хутра і шкіри
ONUKA – одна з найбільш соціально активних виконавців України. Лідерка гурту Ната Жижченко підтримує “Марш за права тварин”, публічно відмовляється від носіння хутра та шкіри. Втім, це далеко не всі її спроби донести до людей корисні ідеї і зробити світ трохи кращим.
24 вересня стартувала нова ініціатива ECOSTRUM – спільний проект гурту із громадською організацією No Waste “Україна без сміття”. Початок їй поклала масштабна відеоробота на композицію Strum від ONUKA.
Кліп зняв відомий український режисер, сценарист та кліпмейкер Алан Бадоєв. Кожен перегляд відео на офіційному YouTube-каналі ONUKA – це відрахування з монетизації відео на підтримку життєдіяльності сміттєсортувальних станцій: чим більше переглядів, тим більше відраховується коштів. Артистка закликає заходити на strum.onuka.ua і дізнаватися про ініціативу більше.
Відео: "Україна без сміття": ONUKA вперше побувала на сміттєсортувальній станції (Валентина Балабанова/video.rbc.ua)
“Україна без сміття”/NoWaste – громадська організація, яка вже три роки займається просвітницькою діяльністю, створює культуру сортування сміття. Активісти займаються цим тому, що в Україні понад 40 тисяч звалищ: великих та малих. Пластик буде перегнивати сотні років. Фільтрат отруює землю та воду вже зараз. Коли ми сортуємо побутове сміття, то воно їде на перероблення. Але сьогодні в Україні переробляється лише 2-3% сміття.
Про загрозу від сміття, зйомки нового кліпу, соціальну відповідальність, гармонійні родинні відносини і космополітичну творчість – у ексклюзивному інтерв’ю ONUKA.
Нато, ви активно підтримуєте сортування сміття, екологічні ініціативи. Чи сортуєте сміття ви і як це у ваc відбувається?
Моя менеджерка Валерія Левицька, яка і є ідейним натхненником співпраці з організацією “Україна без сміття”, сама займається сортуванням сміття вже багато років. Через це я давно знайома з цим процесом. Я передаю їй сміття, а вона везе його вже сюди, на сортувальну станцію. Але сьогодні я тут вперше, і розумію, що далі буду здавати його сама. Насправді це не так складно, як мені здавалося. На мою думку, це має бути свідомий вибір, якому немає альтернативи. Те, що треба робити “на автоматі”.
Ми знаємо, що в Україні переробляється усього лише 2% від всього сміття. Це просто нереальна цифра! В Естонії, скажімо, переробляють 95%. Побувавши на сміттєзвалищі вже особисто, я зрозуміла, наскільки ця проблема нагальна. Це не просто цифри у відсотках десь на папері, а реальна біда. Коли я була присутня на звалищі фізично, то вчергове розуміла: “Що ж ми накоїли!”. Зі сміттям в Україні стає все гірше і гірше.
Як проблема сміття присутня у вашому новому кліпі? У відеороботу також вписаний Київ, який ми бачимо мало не потопаючим у відходах.
З Аланом Бадоєвим нам вдалося показати картинку про те, у що може перетворитися Київ найближчим часом при найгірших обставинах. Звісно, у кліпі це описано дещо алегорично, метафорично.
Проблема нагальності цього питання показана трохи гіпертрофовано, але в певному сенсі це – теоретична загроза для всіх нас. Київ так може виглядати і вербально, і буквально. Це реально страшно. Те, що ми можемо потонути у власному смітті – це не якийсь міф.
Відео: Новий кліп ONUKA - STRUM (Youtube-канал ONUKA)
Кліп знімали на сміттєзвалищі, яке знаходиться у 20 кілометрах від Києва. Воно – просто величезне, неосяжне. Горизонт на ньому практично не закінчується: сміття горами лежить усюди, куди сягає погляд. В цьому місці панує своя екосистема з мільярдом чайок, які літають над сміттям, собаками, які там живуть. Це своєрідний мікрокосм! І потім у це сміттєзвалище ми вписували Київ за допомогою постпродакшна. Але, мені здається, це виглядає досить тотожно, на жаль.
Розкажіть про акцію ECOSTRUM. В чому вона полягає?
ECOSTRUM – це спільна ініціатива ONUKA із NoWaste – організацією, у якій ми знаходимося зараз. Кожен ваш перегляд чи поширення відео Strum — це відрахування з монетизації на підтримку життєдіяльності сміттєсортувальних станцій. Таким чином ми підтримуємо цю кампанію, бо вона існує на волонтерських засадах і, на жаль, державою не фінансується.
У нашої влади завжди є якісь особливі пріоритети – кишені окремих людей. Це досить жорстко сказано, але ми всі розуміємо, що це правда. До сміття, мені здається, у нас ніколи на державному рівні черга не дійде. Це реально справа тільки свідомих громадян, іншого виходу тут немає. Навіть найкраща ініціатива не змусить кожного сортувати сміття, тому це має бути лише власний свідомий вибір.
Як ставитеся до штрафів за викидання сміття на вулиці?
Вважаю, що штраф – це найкраща мотивація.
Знаю, що в Канаді є ініціатива: коли твоя собака погуляла, ти за нею не прибрав, то спеціальні служби беруть аналіз ДНК відходів собаки. Визначають, хто хазяїн собаки, бо всі хатні тварини у них офіційно зареєстровані і перебувають на обліку. Служба приходить додому до людини і каже: це ваша собака, оплатіть штраф за те, що не прибрали за нею. До того ж, оплатіть ще й 500 доларів за аналіз ДНК. І тобі одразу штраф такий, що ти тепер завжди будеш прибирати за своїм собакою. Тому штрафи – це дуже дієво.
При цьому, я гадаю, штрафи за несортування сміття ввести не так просто. Але можна збільшити відповідальність за те, що ти просто смітиш на вулиці. Мене особисто дуже бісить, коли з вікна машин викидають недопалки. Це мене бісить так, що я можу зупинитися, постукати у вікно автівки і закинути недопалок назад. Ще колись бачила, як людина викинула пакет із McDonald's просто з вікна машини! Якою ж свинею треба бути, щоб так зробити! Я цього не розумію!
Ще є страшний факт, що "памперси" розкладаються більш як за сто років. Виходить, що дитина, яка їх носила, вже виросла, зістарилася і померла, а його чи її "памперс" ще існує. Це страшно усвідомлювати.
Ви — соціально активна людина, і це далеко не перша соціальна акація, у якій ви берете участь. Наприклад, активно підтримуєте Марш за права тварин. Відчуваєте необхідність відкрито озвучувати гострі проблеми, заявляти про важливі теми?
Я взагалі з дитинства була стурбована проблемою Чорнобиля, тому тема екології мене хвилювала із ранніх років, я багато про це знала, багато цим цікавилася. А коли ти глибоко в це занурюєшся, то починаєш по-іншому дивитися на світ. Також я дуже люблю тварин. Але не хочеться бути всюди, бо коли ти розсіюєшся, то ніщо до кінця не можеш втілити повністю. Тому я дійсно підтримую акції “Цирк без тварин”, виступаю проти хутрових ферм.
Я сама не ношу хутра, намагаюся викинути всю шкіру, яка роками була у мене в гардеробі. Ми співпрацюємо з дизайнерами, які дуже екоспрямовані. Я намагаюся більш свідомо до цього ставитись, але не можна сказати, що я – найбільш екологічно активна і чиста людина. Тому що все одно є моменти, коли мені за себе соромно.
І враховуючи те, що ви – відома людина, це додатковий шанс донести до людей ці важливі меседжі.
Звичайно. Я думаю, що це найперший шлях – проінформувати про проблему. Наприклад, через підлітків. Мені здається, це найбільш гнучкі особистості, яких можна в чомусь переконати. Тому що деякі дорослі вже впевнені у своїх поглядах, особливо ті, хто ніколи не був за кордоном і не знає, як усе це робиться. Не знають навіть, що існують баки для органіки, для скла, для паперу, пластику. Їх взагалі дивує сам факт сортування сміття. Це для багатьох щось дуже нове й невідоме. Але, мені здається, молоде покоління більш спрямоване на чистоту планети. Я вірю, що саме за цими людьми майбутнє. Їм тут жити, і їхнім дітям, тому вони будуть більш свідомими.
Як ставитесь до діячів культури, артистів, які кажуть “я просто артист, я маю нести культуру, а соціальними проблемами хай займаються політики”?
Це справа кожної людини. Всі люди різні. Музикант – це професія, а не характеристика того, яка ти людина. Тому все це залежить просто від особистості, від виховання, від інформації, яку ти поглинав, від оточення. І від цілей, які має та чи інша людина. Це вибір кожного.
Звичайно, хотілося б, аби артисти більше задумувалися над проблемами суспільства. Але я знаю дуже багато музикантів, моїх колег, які дуже соціально активні. Причому це у них відбувається не напоказ, а йде від щирого серця.
Розкажіть про трек STRUM, відео до якого вийшло нещодавно. Цікаво, що дзвін посуду для треку ви записували на березі Дніпра.
Так, минулого літа ми жили в Києві на березі Дніпра. Просто орендували будинок на деякий час, щоб ніщо не заважало дозаписати альбом.
Туди ми перевезли студію з мікрофоном, з фортепіано, із синтезаторами й іншими інструментами.
Фото: Кліп знімали на сміттєзвалищі у 20 кілометрах від Києва. Воно – просто величезне, неосяжне. Горизонт на ньому практично не закінчується: сміття горами лежить усюди, куди сягає погляд (Олександр Добрев)
Євген (Євген Філатов - чоловік Нати, український музикант, композитор, аранжувальник, продюсер. Лідер гурту "The Maneken", композитор і саундпродюсер гуртів "ONUKA" та "The Elephants" - ред.) там експериментував зі звуками, і я теж. Ми просто брали якийсь посуд, робили на ньому перкусію. Записували на Дніпрі також бек-вокал із природнім ревером, і потім всі ці шматки так в оригінал і увійшли, не переписувалися у професійній студії. Там є звукові ефекти у взаємодії із природою. Ось така історія створення треку.
І фрагменти із сопілкою та дрім-драмом, до речі, ви записували у Індонезії, що теж дуже цікаво.
Так, ми доробляли альбом вже на відпочинку у січні. Були в Азії, і просто в готельному номері записували сопілку, яку купили саме там, на вулиці. І дрім-драм, який зараз ми використовуємо у своєму основному сетапі. Це такий інструмент по типу хенд-драму, але інший різновид. Ми записували його на диктофон, на зум.
Воно все складалося пошарово в цілісну структуру і було зрозуміло, що тут треба саме це, а там – ось це. Кінцевий варіант ми зробили саме в Азії, потім відправили поштою в Київ і все узгодили. Можна сказати, що фінальні ноти були поставлені саме там. Трек вийшов космогонічний. Природній і космополітичний, якщо можна так сказати.
Це вже, мені здається, схоже на цілу філософію поєднання елементів, які рідко хто разом комбінує в одному треку. Будете продовжувати подібні несподівані експерименти? Наприклад, поєднання звуків простору зі звуками інструментів?
Звичайно, це вже написання музики іншого характеру: музики, в якій твій меседж має таку саму важливість, як і музична гармонія. А коли це взаємодіє і музика від цього не втрачає цілісності, а навпаки - збагачується, це і є для мене найголовнішим. Бо просто якесь безсмислове звучання мене вже не цікавить.
Є такий термін – пасхалки: у треку десь трохи привнесено, десь заховано, десь треба здогадатися. Десь - прислухатися і задуматися. Це як мозаїка: якщо її розкласти, там виявляться неочікувані елементи. Але у повному складі це цілісна картина в повній гармонії.
Власне кажучи, як і ваш альбом MOZAЇKA. Це також свого роду пазл із таких ось частинок.
Так! Так саме альбом планувався, і я рада, що це відбулося, і ви особисто це відчули.
Які відгуки ви чуєте про альбом MOZAЇKA, коли вже минув певний час після його релізу? (альбом вийшов 22 березня – ред.)
В основному ми бачимо фідбек на наших живих виступах, оскільки ми цей альбом майже повністю граємо на концертах. Треки із нового альбому більш активні, більш прогресивні, більш драйвові.
У нас збагатився склад музикантів, збільшилася кількість інструментів.
Я сама також граю на кількох нових інструментах. Це більш запалює і в цьому більше меседжу, якщо порівняти альбом із першими треками, з першим альбомом. Є більш змістовний відеоряд, ніж естетичний. Естетика – це вже вторинне, а головне – зміст. І це на людей діє, це працює.
Можливо, у альбомі є треки, де складно підспівувати, і для першого прослуховування вони більшості людей взагалі здаються важкими. Але все одно це вже як аудіовізуальний перформанс! Це не просто пісня, під яку треба підтанцьовувати. Це те, що можна сприймати або не сприймати, і все. Зараз успішні всесвітньо відомі артисти – це ті, хто поєднує аудіо, відео, текст, меседж, позицію. Мені особисто цікаві такі музиканти. Звісно, є ті, що просто залишаються віртуозними музикантами. Це інший напрямок. А от мені цікава синкретичність мистецтва. Мені здається, саме так і розвивається сучасна музика.
Плануєте найближчим часом відвідати з концертами українські міста і які це саме міста будуть?
Так, у нас буде тур в листопаді на підтримку альбому MOZAЇKA, який завершиться концертом у Києві, у Stereo Plaza, 7 грудня. Це шоу буде більш об'ємним, ніж завжди, із новими елементами.
Як на вашу популярність за кордоном вплинув тріумфальний виступ на Євробаченні? Як вас сприймають за кордоном зараз?
У 2018 році у нас було дуже вдале фестивальне літо. Ми відвідали багато класних фестивалів. Наприклад, були на дуже крутому Pohoda Festival у Словаччині. Там у нас був дуже потужний виступ перед великою кількістю людей. А на Sziget цього року ми взагалі єдині з українців виступали на World Stage.
PR-директор цієї сцени вийшов і сказав: “Я дуже радий, що наш хедлайнер сьогоднішнього дня – це артист з України, і все більше українських артистів ми бачимо рік за роком на цій сцені”. Наприклад, два роки тому грали Dakha Brakha, і там було дуже багато людей: і українців, і росіян, і угорців. Це був дуже відповідальний виступ, який ми відіграли, виклавшись на максимум.
Це ті майданчики, про які колись я навіть не могла мріяти. Час виступу, артисти поряд із нами в лайнапі – це велика честь творити поряд з ними і транслювати за кордоном свою музику від імені України. Інколи я сама собі заздрю, коли такі концерти відбуваються.
Якими артистами ви були вражені на Sziget і Pohoda Festival?
Цього року на Pohoda, на різних сценах перед нами була St.Vincent. Це американська співачка, дуже ексцентрична і самобутня. Dua Lipa та Arctic Monkeys - на Sziget. В один час на різних сценах там грали музиканти дійсно всесвітнього масштабу. Але найбільше мені сподобався виступ MØ (Карен Марі Ерстед або Karen Marie Ørsted, більш відома під сценічним псевдонімом MØ. Данська співачка і автор пісень, співпрацює з Sony Music Entertainment. У 2015 році зняла кліп у Києві на Троєщині – ред.).
Як особисто вас змінює сцена? Що відбувається у той момент, коли ви виходите із закулісся на сцену, коли ви знаєте, що у залі на ваш виступ чекає багато людей?
У цей момент ти не аналізуєш емоції. Ти просто перетворюєшся на іншу людину, на музиканта, на ONUKA, що транслює публіці свої думки. На сцені я відрізняюся від тієї Нати, яка зараз перед вами стоїть. Музика, спів – це певний тумблер, який тебе перемикає, а потім, після виступу, ти повертаєшся назад, у життя. Це загартовується роками, майданчиками, форс-мажорами. Якщо порівняти ONUKA 2013 року і 2018-го – це зовсім інша ONUKA. Різна за звучанням, за віддачею, сміливістю, розкутістю. Сподіваюся, що і рівнем виконання також.
Тепер у нас набагато краща зібраність колективу. Це синергія між нами, а не просто відпрацювання чергового лайву. Я бачу повну віддачу кожного музиканта і те, як вони викладаються. Я бачу, як їм все це подобається: академічним музикантам з оркестру також. А заслужений артист України у нас грає на цимбалах і просто розриває майданчик під час виступу! Це класно, і люди не можуть цього не відчути.
Як за ці роки змінились ви? Як на вас впливають події в країні – революція, війна?
Звичайно впливають. Я стала більш свідомою, більш жорсткою, більш дорослою, більш сміливою. Я стала менш сентиментальною і більш закритою, це точно. Я чітко розмежовую публічність і особистісний світ. Він став ще більш замкнутим, особисто моїм.
Фото: "Публічні люди дуже часто є інтровертами. Мені здається, це дуже закономірно: тут ти накопичуєш, тут ти віддаєш. І якщо ти екстраверт і вдома, і душа компанії серед друзів, і на сцені викладаєшся, то що ж тобі лишається?" - ONUKA (Олександр Добрев)
У цьому світі залишилося дуже мало людей, з якими я спілкуюся. Це мої близькі друзі і сім'я, і вже дуже мало людей потрапляють ззовні. І мені так комфортно.
Ну і своєрідним чином розвивається публічна частина моєї особистості, яка має більшу аудиторію і більш слідкує за тим, які меседжі транслювати. Але це не той процес публічності, який проявляється в кількості переглядів чи кількості лайків. Я намагаюся продумувати, як трансформуються ті ракурси ONUKA, як їх треба повертати і на яку аудиторію.
Як це поєднується, коли ви, з одного боку, стали ще більш закритою людиною, а з іншого – перед вами є сцена, шанувальники у залі, журналісти, з якими ви спілкуєтесь?
Публічні люди дуже часто є інтровертами, це факт і це дуже розповсюджено. Мені здається, це дуже закономірно: тут ти накопичуєш, тут ти віддаєш. І якщо ти екстраверт і вдома, і ти душа компанії серед друзів, і на сцені викладаєшся, то що ж тобі лишається? Це процес “сполучених посудин”: десь береться, десь віддається. І тоді це, навпаки, виходить "в нуль" або переходить у щось цілісне.
Мені дуже комфортно бути самотньою. Це найбільш комфортний для мене стан: проводити час або з собакою, або з чоловіком. В цей час придумуються пісні, йдуть різні думки.
Яка нова звичка у вас з'явилася за останній час?
Останнім часом я почала читати вірші і вивчати їх напам'ять, як у школі. До цього поезію я ніколи не любила, не розуміла і взагалі відкидала. В школі я просто думала: “ну, красивий вірш”, але особливо ніколи ними не цікавилася. І от десь тільки зараз я почала цікавитись поетичним словом. Це означає – або я старію, або дорослішаю. Не знаю! Я дуже люблю гру слів, особливо якщо у цьому є талант. Мені здається, це у поезії – велика рідкість.
Як ви розподіляєте час так, щоб встигати максимально багато?
Звісно, більшість часу присвячена роботі. Хоча роботою те, чим я займаюся, в повній мірі я назвати не можу. Це скоріше покликання саме зараз, у цей проміжок часу.
У мене є щоденник-розпорядник дня, який я веду. В ньому є справи на день, на тиждень, на місяць і на рік. Планування – це взагалі моя “фішка”, мій “плюс”. Я маю добрі стосунки із власним тайм-менеджментом і встигаю, в принципі, майже все.
Останнім часом мій асистент допомагає мені із деякими хатніми моментами. До цього я по дому все робила абсолютно сама. Але інколи можна зекономити час і зробити замість цього щось інше. Проте я не женуся за якимись цілями, щоб перестати належати собі. Для мене важлива внутрішня гармонія. Бо якщо вона є, тільки тоді я можу творити.
До того ж, ви часто творите музику разом із чоловіком.
У нас життя і творчість – це єдиний процес, який ми не розмежовуємо. Наприклад, в студії ми працюємо, а вдома відпочиваємо – ні, такого у нас немає. Ми і вдома записуємо, і за кермом, і на студії, і у відпустці. Якщо ми навіть не творимо, то все одно задумуємося про музику, тому що це наша спільна тема. Без музики просто неможливий наш побут. Все реально складається із музики! Це саме собою відбувається.
Суперечки через творчі моменти бувають?
Не те щоби суперечки, а скоріше питання, які піднімаються. І якщо вони стосуються вокалу, або візуального розуміння - слово за Євгеном. Якщо це стосується аранжування та іміджу, то слово за мною. Проте немає такого, щоб хтось із нас принципово зарубився на якомусь моменті. Ми доволі гнучкі і розуміємо, що один від одного та від проекту в цілому кожен хоче тільки кращого.
Гнучкість – це може бути одним із рецептів гармонійного сімейного життя?
Гнучкість – це взагалі запорука успіху особистості. Не тільки в сімейних стосунках, а й у світі в цілому. У певних моментах вона допомагає досягти більшого. По життю завойовником я себе точно не вважаю. Просто роблю те, що відчуваю. В когось це знаходить резонанс, в когось – ні. І таким чином я співісную зі своїм слухачем.
Вам комфортно жити в Києві? Можливо, ви розглядали інші місця для життя? Передмістя, наприклад?
Мені комфортно жити в Києві. Я обожнюю Київ, я тут народилася. Дуже люблю лівий берег, Воскресенку: там пройшло моє дитинство. Я навіть люблю ці всі радянські "будинки в різних частинах міста". Люблю Київ за еклектику й за те, який він масштабний і глобальний. Водночас він – камерний, затишний, зелений.
Люблю Київ дощовий, сніговий, спекотний. Люблю людей, київський метрополітен. Поділ. Люблю кожну мить життя тут!
Не люблю Київ за сміття, за надмірну вуличну рекламу, за МАФи. Все це - злочин проти міста. Це жахливо!
Деякі вулиці почали вже звільняти від нав’язливої реклами.
Сподіваюся, це тенденція, яка підхопиться і пошириться далі. Я дуже рада, що МАФи забирають. Це реально щастя! Як би хто до цього не ставився – це єдине вірне рішення. Подивитись навіть на Контрактову площу зараз і два роки тому – раніше ж там був жах просто.
Я думаю, все-таки, що ми будемо йти вірним шляхом. Надіюся, до людей дійде, що так має бути.
Яким уявляєте своє життя через десять років?
Я не мислю такими категоріями. Мені навіть здається, що я взагалі десять років не проживу. Це досить великий термін, і я навіть на рік далеко не все можу запланувати. Це так якось захмарно! Я завжди песимістично налаштована на життя. Не те, щоб ціную кожну хвилину, але мислю категоріями хвилин, а не років. Це приємна фрустрація, можна так сказати.
Відео: Найяскравіші новачки українського шоу-бізнесу (video.rbc.ua)
Нагадаємо, днями відбулася презентація атмосферного і гостросоціального кліпу ONUKA.