Алекс Ліссітса: “Законопроект про ринок сільгоспземель є абсолютно незбалансованим”

РБК-Україна: Яких заходів необхідно вжити державою, щоб здобути нові ринки збуту для української сільськогосподарської продукції та, загалом, для харчової продукції?
Алекс Ліссітса: Якщо подивитись на весь спектр продукції, який ми виробляємо в Україні, то по зернових та олійних культурах у нас майже немає проблем зі збутом. Є проблеми з ціною, але Україна, в принципі, займає лідируючі позиції у світі якраз по цих культурах.
Що стосується продуктів харчування, то ми справді маємо проблеми у м'ясомолочному та цукровому напрямках. Ринок цукру майже в усіх країнах світу дуже зарегульований і, відповідно, вийти на цей ринок дуже важко. Тому, швидше за все, Україна в сегменті цукру повинна орієнтуватись виключно на власні потреби, як це робиться у більшості країн світу. Окрім того, по цукру ми неконкурентоздатні порівняно з іншими країнами світу, які виробляють цукор-сирець з тростини - Бразилією, Кубою та Таїландом.
У м'ясомолочного напрямку Україні та її керівництву у найближчі роки треба докласти всіх зусиль, щоб українська продукція стала конкурентоздатною в плані якості та безпечності, що передбачає повний контроль за всім ланцюжком «від виробника до кінцевого споживача».
На жаль, на сьогоднішній день Україну не сприймають як виробника високоякісної продукції харчування в світі. Для того, щоб розкрутити бренд «made in Ukraine» у світі, на мою думку, є декілька можливостей.
По-перше, Україна, як велика аграрна країна, не має жодного представника - аграрного аташе ні в одній країні світу. Це великий прорахунок в системі зовнішньоекономічних відносин, тому що якраз такі аграрні аташе мають доносити інформацію про аграрний сектор України, її продукцію та якість, і допомагати українським компаніям виходити на зовнішні ринки у провідних країнах світу.
По-друге, у нас немає центрального маркетингового підрозділу при МінАПП, який би займався виключно позиціонуванням українських товарів за кордоном, як це відбувається в інших країнах.
Одне слово, спершу потрібно всередині країни підняти якість та безпечність продукції, а потім зробити все для того, щоб бренд «made in Ukraine» був визнаний у всьому світі. А для цього потрібно використати всі можливі інструменти, починаючи від виставок, інших заходів із просування продукції, укладання договорів з торговими мережами, роботи аграрних аташе тощо.
РБК-Україна: Яка на сьогодні ситуація зі страхуванням посівних площ і як можна заохочувати аграріїв їх страхувати?
Алекс Ліссітса: Ситуація у нас з цим доволі непроста, тому що між страховими компаніями і виробниками сільськогосподарської продукції існує певна недовіра, яка ґрунтується на тому, що за останні 20 років в Україні було дуже багато махінацій як з однієї, так і з іншої сторони.
У першу чергу, це стосується страхових компаній, які не завжди або несвоєчасно повертали гроші аграріям, коли виникали страхові випадки. Тому заохотити селян на сьогоднішній день страхувати свою продукцію може виключно держава за рахунок якихось пільг. Як відомо, на 2012 р. у бюджеті на цей напрям не передбачено коштів. Відповідно, думаю, що у наступному році ситуація на краще не зміниться. Загалом, без системної і послідовної державної політики, як це робиться в більшості інших аграрних країн, зрушити з місця проблему аграрного страхування буде практично неможливо.
РБК-Україна: Що необхідно зробити, щоб продукція аграрного сектору займала найбільшу частку у структурі експорту? І які переваги аграрного сектору перед іншими експортоорієнтованими секторами?
Алекс Ліссітса: Найголовніша перевага в тому, що продукти харчування у світі будуть потрібні завжди.
Щоб збільшити експорт продукції за кордон, треба, у першу чергу, перейти на експорт високотехнологічних товарів (це м'ясо-молочна продукція, запаковані товари), які мають більшу додану вартість і, відповідно, вищу ціну. Виключно за рахунок експорту зернових або олійних культур дуже важко буде досягти показників зростання у найближчі роки.
Але Україна вже робить певні кроки вперед. Наші виробники м'яса птиці укладають досить вигідні контракти з Казахстаном, Грузією, освоюють ринки Північної Африки, Саудівської Аравії. Тому, думаю, що у наступні роки буде великий прорив українських виробників м'яса птиці на зовнішніх ринках.
РБК-Україна: Яка ситуація на молочному ринку? Сьогодні виробники переживають труднощі у цій сфері, коли їм слід чекати якогось покращення і що для цього потрібно?
Алекс Ліссітса: У найближчі 5-7 років ситуація кардинально не покращиться, тому що на сьогоднішній день 80% молока виробляється у господарствах населення, тобто - сільських громадах. В сільській громаді молочним скотарством займаються пенсіонери, які найближчі 5-7 років будуть в більшості забивати свою худобу. Єдиний шанс врятувати ситуацію - перейти на індустріальне виробництво молока. За допомогою цього можна знизити собівартість продукції, підвищити її якість, безпечність і забезпечити контроль повного циклу виробництва.
Щоб перейти на індустріальне виробництво молока, рентабельність якого є не дуже високою і в середньому складає 17-18%, ми повинні зрозуміти, що на одне коров'яче місце треба 10 тис. дол. інвестицій, окупність яких становить 5-7 років. Тому, якщо ми хочемо забезпечити себе високоякісною продукцією та сировиною на найближчі 5-7 років, то треба вже зараз починати масово будувати молочні ферми.
За нинішніх світових економічних та фінансових умов, я не бачу підстав для кардинальних зрушень з тої точки, де сьогодні знаходиться молочне скотарство. Наприклад, Росія виходила з подібної кризи таким чином: були державні дотації, держава взяла на себе 50% вартості будівництва молочнотоварних ферм, знизила до нуля ставки ввізного мита на велику рогату худобу, компенсувала кредитні відсотки. У нас у цьому напрямку сьогодні майже нічого не робиться. Навіть за наявності якихось сум підтримки системна довгострокова і дієва політика розвитку галузі все ще відсутня.
РБК-Україна: Які прогнози по врожаю озимої пшениці? Міністерство вважає, що приводів для занепокоєння немає.
Алекс Ліссітса: За нашими даними, приблизно 40% озимих культур, які були висіяні на території України, з великою ймовірністю, можуть загинути, а це означає, що наступного року ми отримаємо щонайменше на 40% нижчий врожай озимої пшениці, що суттєво вплине на ринок зернових наступного року. Те ж стосується озимого ріпаку.
Інше питання: чим будуть аграрії пересівати під час весняних польових робіт? На сьогоднішній день вже виникає проблема із такими культурами як кукурудза.
Останніми роками у нас економічно ефективними культурами були соняшник та кукурудза і тому, звичайно, у 2012 р. маємо величезний попит якраз на насіння кукурудзи. Вже зараз в деяких компаніях заявок на купівлю насіння кукурудзи відомих брендів в 10 разів більше, ніж її є в наявності.
Тому знову виникає ситуація: чим саме будуть пересівати аграрії? Якщо це буде посівний матеріал нижчих кондицій, це призведе до зниження як врожайності, так і якості зерна. Тому не думаю, що наступного року будуть проблеми в наповненні внутрішнього ринку продовольчим зерном, але на експорт з великими партіями ми не вийдемо. Експортуватись буде переважно фуражне зерно.
РБК-Україна: По яким аграрним галузям в найближчі роки очікується значне зростання виробництва, а по яких спад?
Алекс Ліссітса: На сьогодні досить успішно розвивається галузь свинарства, в неї вкладають великі інвестиції. Свинарство поступово переходить від особистих селянських господарств до індустріального виробництва, а це означає якість, безпечність продукції, можливість її подальшого експорту і в Росію, і в Казахстан. На сьогодні ми імпортуємо близько 60 тис. тонн, думаю, що через 3-4 роки ми відмовимось повністю від імпорту свинини.
Ще один сектор, який дуже інтенсивно розвивається, - плодоовочева галузь. Очікуються досить суттєві інвестиції в логістику, будівництво овочесховищ, фруктосховищ, картоплесховищ. Багато компаній переходять на промислове виробництво картоплі.
Певну стагнацію, якщо не падіння, ми очікуємо в найближчі роки у молочній галузі. Тут без втручання держави ні на що хороше не слід очікувати.
Щодо перспектив, то будуть питання по цукру, зважаючи на ризик цінових коливань на цьому ринку. У цьому році ми виробили 2,3 млн тонн цукру і ціна впала, наступного року ми посіємо менше цукрових буряків - і ціна може піднятись. Такі коливання будуть продовжуватись доти, доки ми не зможемо якимось чином прогнозувати внутрішній попит на цукор, а не мріяти про те, що ми колись зможемо «завалити», наприклад, Росію цукром. Адже майже всі країни світу регулюють цукровий ринок і навряд чи пустять до себе український цукор.
РБК-Україна: Які галузі аграрної промисловості потребують найбільше інвестицій? В які найвигідніше інвестувати? В які галузі не хочуть інвестувати?
Алекс Ліссітса: На сьогодні бачимо дуже інтенсивні інвестиції в інфраструктуру - в будівництво елеваторів, овочесховищ, нових логістичних комплексів. Менше інвестицій йдуть в молочнотоварне виробництво і чомусь, як на мене, дивно, ніхто не хоче інвестувати в галузь, яка в Європі дуже розвинута, - біоенергетику. Навіть потенційно цікава біоетанольна галузь розвивається досить повільно.
РБК-Україна: Які прогнози щодо цін на продукти на 2012 р. по основним галузям?
Алекс Ліссітса: По зерновим, як мінімум, до кінця цього маркетингового року не буде суттєвих змін. Однак, в другій половині 2012 р. ціни на зерно підвищаться. Те саме стосується свинини та інших видів м'яса. Адже, якщо зростає ціна на зерно, то, відповідно, і на м'ясо. Навряд чи зростуть ціни на молоко та молочну продукцію, оскільки вони вже зараз знаходяться на піку - 4-4,5 грн/л.
РБК-Україна: Скільки необхідно залучити коштів для того, щоб оновити українську сільськогосподарську техніку? Який на сьогодні рівень забезпеченості аграріїв технікою?
Алекс Ліссітса: Кожного року ми переживаємо, що техніка застаріла і не вистачає коштів. Однак, зазначу, що у 2011 р. всі виробники та імпортери західної техніки показали досить суттєвий приріст продаж в Україні на рівні 30-40%. Тому вважаю, що ринок сільськогосподарської техніки в Україні у наступні роки буде розвиватись активно.
Єдине питання, котре буде виникати - це вартість кредитних ресурсів. Однак, на сьогоднішній день для багатьох сільськогосподарських виробників єдиним фінансовим ресурсом залишається товарне кредитування. Тобто, за великим рахунком, мова йде про те, що банки фінансують купівлю техніки, яку вони здають під заставу. Відповідно, ринок техніки наступного року буде розвиватись досить жваво.
РБК-Україна: Яким має бути оптимальний рівень річного врожаю в Україні? Скільки орієнтовно потрібно національному споживачу, а скільки для оптимальної реалізації на експорт?
Алекс Ліссітса: Внутрішній ринок України складає 25-26 млн тонн зерна, а весь надлишок має експортуватись. Тому, якщо в цьому сезоні врожай склав орієнтовно 55 млн тонн, то Україна мала б експортувати за рік до 30 млн тонн зернових. Однак, при збільшенні виробництва виникають інші проблеми, наприклад, інфраструктури портів, проблеми з залізницею. Окрім того, кожне збільшення врожаю означає, що треба шукати нові ринки.
РБК-Україна: Що потрібно зробити для підтримки дрібного фермерства і чи можливо, щоб дрібні фермери конкурували своєю продукцією з великими компаніями?
Алекс Ліссітса: В ідеалі різні форми господарювання повинні мати рівні права. Наразі, дрібні фермерські господарства не мають доступу до дешевих фінансових ресурсів, мають складнощі з продажем продукції і купівлею засобів для її виробництва. Тому, для дрібних фермерських господарств в нашій країні без державних дотацій в найближчі роки не обійтись.
Також потрібно згадати про інший фактор: якщо з 2013 р. запрацює ринок землі і цим дрібним фермерам треба буде платити або більшу орендну плату, або викуповувати землю та вкладати додаткові ресурси, легко спрогнозувати, що більшість з них при введенні ринку землі збанкрутує, оскільки не матиме можливостей викупити землю і далі розвивати свій бізнес.
РБК-Україна: Розкажіть детальніше, як Ви оцінюєте закон про ринок землі?
Алекс Ліссітса: Основна його проблема в тому, що він абсолютно не збалансований. Ми маємо зрозуміти одну річ: закон, який би він не був, - це інструмент для досягнення певної мети. Наразі, якщо у нас є мета стати експортно-орієнтованою країною, то це має бути інструмент, який залучить додаткові ресурси в Україну, інвестиції для розвитку індустріального виробництва продуктів харчування і допомоги сільським громадам.
Наразі той законопроект, що пройшов перше читання у Верховній Раді, повністю не відповідає цій стратегії. Тут є небезпека, що даний закон доб'є клас фермерів і, в той же час, повністю розіб'є великі аграрні господарства, які є експортерами і вносять вагому частку у валове виробництво аграрної продукції, сплачують близько 2,5 млрд грн соціальних відрахувань на розвиток села і т.д.
Ставлення до цього закону негативне і є побоювання, що ми просто повернемо розвиток аграрного сектору на 180 градусів назад.
РБК-Україна: Які зміни у законодавстві є найнеобхіднішими в аграрній індустрії на даному етапі?
Алекс Ліссітса: Якщо подивитись на успішний розвиток аграрного сектору України за останні сім років, у більшості випадків він був зумовлений не законодавчими діями держави, а тим, що держава не втручалась в ринок. Якби вона не втручалась і надалі, то було б набагато ефективніше.
РБК-Україна: Відомо, що зараз висока непродуктивність фермерських господарств. Що потрібно для того, щоб ця продуктивність зросла до європейського рівня?
Алекс Ліссітса: Я думаю, у нас такого не буде. Якщо взяти, наприклад, Німеччину або Францію, там дотації на гектар землі сягають 350-400 євро. І фермери можуть виробляти якісну продукцію, з високою рентабельністю, мають можливість розвивати не лише свій бізнес, а й сільські громади. Я не уявляю собі, щоб ми, маючи 30 млн га землі, змогли виділити 9 млрд євро на сільське господарство.
Подивіться на бюджет на 2012 р. - у нас усього на весь АПК виділили трохи більше 8 млрд грн. Тому підтримати дрібних фермерів з таким фінансуванням буде нереально і шансів у них втриматись на плаву стає все менше.
Єдиний вихід для фермерів - об'єднуватись у кооперативи, щоб підстраховувати себе на ринку збуту продукції і купівлі засобів виробництва. І тут держава, декларуючи правильні принципи, на практиці робить все навпаки: мається на увазі неприбутковий статус обслуговуючих кооперативів, який досі так і залишається мрією для більшості дрібних виробників.

Спілкувалась Крістіна Рзаєва

Актуально
Резонансні новини Популярні
Новости партнеров