Ситуація на фронті. Чого очікувати від ворога і як ЗСУ можуть запобігти цьому: думка експерта

Донецька область:

У Донецькій області окупантам не вдалося де-небудь сильно просунутися, оскільки противник зараз сконцентрувався на Луганському напрямку. Фактично більшість сил, які дислокуються в Донецькій і Луганській областях, зараз вирішують завдання зі штурму Сєвєродонецька або щодо забезпечення штурмових дій в районі Сєвєродонецька.

Безпосередньо в Донецькій області ворог намагається скувати дії наших військ і не допустити перекидання резервів на інші напрямки, в тому числі у напрямку до Сєвєродонецька.

Харківська область:

В Харківській області війська противника зосереджені на напрямку Ізюм-Слов'янськ.

Протягом останніх тижнів ми не бачимо серйозних просувань ворога більш ніж на 10 кілометрів. Але противник може спробувати зробити прорив на декількох напрямках. Це буде в першу чергу слов'янський напрямок і, можливо - в районі Мар'їнки і в бік Курахового в обхід Авдіївки. Хоча це не настільки ймовірно, як у випадку зі Слов'янськом.

Авдіївку перетворили на потужний опорний пункт, взяття якого буде порівнянно зі штурмом Сєвєродонецька. Вони бачать, що їм не під силу проводити такі штурмові дії одночасно на декількох напрямках. Тому, як і у випадку зі Світлодарськом, противник намагається обійти Авдіївку через Ясинуватську розв'язку. Поки що їм це не сильно вдається.

Найближчими днями агресор може спробувати провести активні дії в бік Слов'янська, щоб вийти на кордони Донецької області. На Слов'янськ агресор збирається наступати відразу з двох напрямків – з боку Ізюма і з боку Лиману. На відміну від Ізюмського напрямку, від лиману поки ніяких помітних просувань немає. В районі Лиману окупанти намагаються закріпитися і готують ґрунт для нарощування сил і засобів.

Луганська область:

Окупанти продовжують спроби оточити наші війська в Луганській області. Штурмові дії в лоб, які вони проводять сьогодні, виглядають не зовсім логічно і вимагають колосального напруження сил і засобів. Однак окупанти керуються не логікою військової операції, а політичним замовленням, щоб оголосити про захоплення Сєвєродонецька.

Щоб провести оточення, було б більш логічно просуватися з півночі - з району Сіверська і з півдня - з району Попасної в бік траси Бахмут-Лисичанськ. Вони намагаються це зробити. На сьогодні ми бачимо досить активні дії з південного напрямку, де противник намагається вийти на трасу. Водночас поки що немає активних дій з півночі в районі Сіверська.

Але ворог концентрує там сили. І можливо, якщо їм вдасться захопити Сєвєродонецьк, то вони спробують провести більш масштабне оточення наших захисників у Лисичанську, наступаючи з Сіверська та Попасної. Конфігурація їх сил і наявність засобів вказує саме на такий варіант розвитку подій.

Харківська область:

Що стосується Харківської області, то там агресор усвідомив серйозну загрозу всьому Ізюмському угрупованню, тому що якщо вони опиняться під ударом або позбудуться забезпечення, вони не зможуть проводити наступ на слов'янському і на Сіверському напрямку. Вони були змушені призупинити підготовку і концентрацію сил на слов'янському напрямку, щоб перекинути частину військ в район Терновий і Вовчанська.

Там вони хотіли відтіснити наші війська від Ізюмського напрямку, оскільки контрнаступ і просування ЗСУ загрожувало їхнім комунікаціям від Вовчанська до Ізюму. Через залізницю, яка там проходить, вони отримують левову частку своїх резервів і ресурсів. Окупанти відновили там залізничний міст, що дозволяє противнику нарощувати поставки.

Таким чином, зараз агресор намагається відтіснити українські сили в зону, з якою принаймні буде неможливо наносити вогневі удари по їхніх комунікаціях.

Запорізька область:

У Запорізькій області є тенденція до стабілізації ситуації - коли співвідношення сил і засобів фактично складе 1 до 1. Поки що там активних дій не проводиться. Ті ворожі війська, які були сконцентровані під Василівкою в районі Мелітополя, зараз розкидані для вирішення інших завдань. А саме - для ліквідації можливої загрози окупантам на правому березі Дніпра в Херсонській області.

Так що поки в Запорізькій області бої схожі на ті, які йдуть в південно-східній частині Донецької області. Тобто там противник масовано використовує артилерію, системи залпового вогню, іноді й авіацію для того, щоб не допустити просування наших військ.

Херсонська область:

У Херсонській області слід виділити три напрямки. Цей напрямок Снігурівки - для нас він ключовий, оскільки звідти йдуть прямі дороги безпосередньо на Херсон і в район Берислава, поруч з новою Каховкою. Фактично це дві єдині переправи на лівий берег Дніпра в Херсонській області. Відповідно, тільки ці дві переправи забезпечують постачання військ противника на правому березі.

Зараз нам вдалося утримати плацдарм в районі Давидова Броду і намацуємо можливість просування в район Берислава. Водночас ми не даємо противнику перекидати свої підрозділи для того, щоб ліквідувати цю загрозу. І так ми поступово зможемо наближатися до Херсона. Але для того, щоб штурмувати Херсон, потрібні досить серйозні ресурси. Поки що ми їх не накопичили.

До того ж у місті багато мирного населення. І ми не можемо зробити з Херсоном те, що окупанти зробили з Маріуполем або Сєвєродонецьком. Тобто Україна не буде штурмувати Херсон в лоб, враховуючи, що там є наше населення. Дії українських військ там будуть, скоріше, носити сковує і навколишній характер.

Якщо нам вдасться просунутися від Давидова Броду до Берислава, ми фактично розсічемо угруповання противника на умовні Херсонську і Криворізьку. І по суті Криворізьке угруповання буде приречене - воно буде відрізане від усіх ліній поставок. Так що можна сказати, що в Херсонській області йдуть дві окремі операції - Херсонська і Бериславська.

Але у ворога там також є сили і засоби. І до тих пір, поки ми не відріжемо його від ліній комунікацій, у нього буде можливість нарощувати ресурси. У нас поки що немає такої далекобійної техніки і озброєння, які б дозволили нам утримувати під контролем переправи, не знищуючи їх.

Межі північних регіонів:

Біля кордонів північних регіонів поки не спостерігається потужної концентрації військ. З іншого боку, з різних джерел ми бачимо інформацію, що Білоруський контингент поступово збільшує свою чисельність. Якщо раніше йшлося про 3-5 БТГр, то зараз-про сім, вони зосереджені поруч з нашими північними областями. Але 7 БТГр - це небагато. Йдеться про 10 тисяч персоналу.

При цьому може збільшитися загроза нанесення ракетно-бомбових ударів з авіації. Уздовж кордонів з Україною фіксується концентрація і переміщення дивізіонів ППО з-300. З точки зору оборони Білорусі це не має ніякого сенсу, тому що Білорусі нічого не загрожує.

Водночас вони можуть створити протиповітряний захист для тієї авіації, яка потенційно завдаватиме ударів з Білорусі, заходячи в простір України. У такому випадку є ймовірність нанесення авіаційних ударів по нашій залізниці в районі Ковель - Сарни-Коростень. Тобто зростає ризик повітряних ударів по Волинській, Рівненській та Житомирській областях, можливо - і по Львівській області.

Поки що не йдеться про дії Сухопутних військ з Білорусі - їх занадто мало. Хоча Росія може спробувати підтягнути туди якусь частину своїх військ і разом з білоруськими підрозділами спробувати провести наземну операцію. Але це буде безглуздо з їхнього боку.

Сергій Грабський, для РБК-Україна