Україна домагається отримання MLRS (ракетних систем залпового вогню, РСЗВ, - ред.) в рамках допомоги від своїх союзників. Вони допоможуть атакувати сили противника на далеких рубежах і на певному етапі навіть перейти в контрнаступ. Однак Захід стурбований тим, що тоді війна перейде на територію РФ, а це може призвести до "ескалації".
Про це в коментарі РБК-Україна розповів військовий аналітик Микола Белесков.
У нас зараз основна проблема в тому, що артилерія сидить на голодному пайку. Вона виконує завдання, але зовсім не в тому темпі, з такою швидкістю і так масштабно як потрібно було б. Артилерія дуже економно витрачає боєприпаси, наскільки я розумію, і наносять удари дуже точково, коли є значні шанси на успіх. Не так огульно як росіяни, ось є квадрат, нашпигували його залізом і все, скільки потрібно, стільки і покладемо. У нас все це дуже точково робиться, потрібно економити боєприпаси.
Все, що ми хочемо, давно відомо і не є секретом – M270 або M142, варіантів більше-то і немає. Що ми можемо отримати - це не секрет, питання в тому, чи готові нам ці системи надати. Ці системи нам потрібні і як РСЗВ і як ОТРК, тому що завдань для них знайдеться дуже і дуже багато. Цих систем нам потрібно багато. Багато артилерії не буває - це один з принципів війни. Навіть якщо нам нададуть сотні пускових і необхідний боєкомплект до них, повірте, завдань знайдеться відразу вагон і маленький візок.
Західні MLRS - це велика дальність вогню, значить можливість знищувати цілі в глибині оборони, не чекаючи коли росіяни підійдуть і вдарять відповідною масою. Це можливість більш ефективно знищувати логістику. Це зовсім інший спектр завдань і можливість максимально глибоко завдавати поразки. Ми б з меншими втратами оборону проводили і могли б планувати наступальну операцію після ослаблення за допомогою цих систем російського бойового побудови на максимальну глибину.
Без цих систем ми опинимося в стані затяжної позиційної війни, коли росіяни вже не зможуть наступати, а ми все ще не зможемо. Без вогневої потужності наступати складно, а оборонятися ми зможемо. Думаю, що те, що відбувається зараз навколо Попасної, Лисичанська і Сєвєродонецька – це вже лебедина пісня. Залежить, звичайно, як це все закінчиться, але після цього вони перейдуть до оборони і все. Тоді вже у нас буде позиційне протистояння, якщо ми не отримаємо вогневу міць таку, як потрібно. І все, патова ситуація виходить.
Захід формально турбує, що Україна зможе наносити удари вглиб Російської Федерації, і це зможе викликати ескалацію. Після "мігів" (зриву переговорів про постачання Міг-29, - ред.) було зрозуміло, що буде потужна дискусія в американському уряді і адміністрації, різні думки, різні ідеї. Що до цього не буде такої швидкої готовності, як у випадку з гаубицями M777.
У самих США є різні думки і погляди. Хтось каже, що українці себе показали адекватними, і якщо будуть наносити удари, то виключно по військових цілях. А є інша точка зору. Наприклад, удар по Криму. Крим з точки зору Росії це вже територія РФ. Деякі побоюються, що у відповідь на масовані удари по Криму буде демонстративне застосування тактичної ядерної зброї. Все це теоретично, але цю аргументацію дуже складно перебити. Чия точка зору переможе, ми дуже скоро побачимо.
Можна дискутувати наскільки Кримський міст пріоритетна мета, це більше питання до інженерів, куди і як вдарити. Ясно, що Кримський міст - важлива річ. Його знищення насправді змінило б ситуацію на півдні України радикально на нашу користь. Але наскільки це можна зробити і що потрібно щоб це зробити – це вже питання до фахівців, а не просто розмови "нанести удар, нанести удар". Були б ці системи. З точки зору проведення оборонних або наступальних операцій завдань знайдеться дуже і дуже багато, і не рахуючи Кримського моста.