Абсолютно ймовірно, що війна в Україні триватиме взимку, - експерт

Зимові бої

Активні бойові дії можуть тривати взимку – погодні умови в Україні дозволяють проводити бойові дії взимку. До того ж за зимової погоди для будь-якої армії збільшується можливість використання гусеничної техніки, адже земля і болота промерзають, і невеликі річки перестають бути такою перешкодою, як в інші пори року.

Теоретично ми можемо ввійти в зиму на тих позиціях, що близькі до наших меж на 23 лютого. Це реальне завдання. Але це залежить від того, чи буде проводитися широкомасштабний наступ Збройних сил на півдні та наскільки він буде успішний. Чи можемо ми розглядати перспективи визволення півдня? Так, безперечно, і для цього є всі передумови. На Харківщині також ведуться дуже активні бойові дії. Тому ми можемо розглядати можливість повернення контролю над більшою частиною території, що зараз знаходиться під тимчасовою окупацією до зимових місяців.

Звісно, вкрай складно оперувати якимись часовими параметрами, тому що мало хто в державі володіє повною інформацією про те, що відбувається, якими ресурсами ми можемо забезпечити наші дії, які перспективи надходження цих ресурсів тощо. Ті параметри, які є на сьогодні, недостатні для того, щоби говорити про суттєві зміни ситуації. Але перспектива проглядається.

Як може розвиватися ситуація в Херсонській області

Недоцільно вимірювати темпи нашого майбутнього наступу зважаючи на темпи та інтенсивність бойових дій, що зараз ведуться на Сході. Там ситуація кардинально інша, бо і ми, і противник ведемо бойові дії в зоні щільної міської забудови з обмеженим простором для маневру. Якщо ми говоримо про південь – там діє принцип доміно.

Зараз ми стоїмо на правому березі Дніпра на Херсонщині і намагаємося видавити ворога з певних локацій – він нас активно контратакує.

Чому противник так відчайдушно боронить таку локацію як Снігурівка, що в Миколаївській області? Як тільки-но ми беремо контроль над цим вузлом спротиву, то у ворога завалюється вся оборона. Тоді ми можемо блискавично дійти до Берислава, розрізаючи угруповання противника, і заблокувати його в районі Херсона. Ті ворожі війська, що будуть на північ від Берислава, будуть поступово знищуватися. А з Херсона їхні війська будуть видавлюватися. І з виходом на береги Дніпра ми ставимо під вогневий контроль комунікації противника на лівому березі.

Є таке поняття – плече підвозу. Якщо ми давимо на це плече підвозу і не даємо противнику можливість забезпечити війська, його спротив об’єктивно буде послаблюватися. Там немає де закріпитися – там відкриті місця, степ. І тому є вірогідність того, що окупанти або будуть змушені забиратись звідти, або будуть намагатися налагодити забезпечення через Ростов - Маріуполь.

Однак це в значній мірі розтягує їхні комунікації і дозволяє нам наносити по них удари. А там коридор не дуже широкий, тому ми можемо перекривати їхні комунікації. Тобто проглядається перспектива того, що на півдні противник може відійти на адміністративні межі Донецької області, фактично до Маріуполя.

Ми вже взяли під вогневий контроль основні переправи на Херсонщині. Це Антонівський міст, який перфорували. Ще також неподалік є Залізничний міст. І є дамба в Новій Каховці. Треба зважати на те, що ця дамба – дуже делікатний інженерно-технічний об’єкт, вона втримує Каховське водосховище. Тому, по-перше, по ній неправильно вести такий інтенсивний вогонь, як по Антонівському мосту. По-друге, це не дасть жодних преференцій, тому що дамба і міст – це різні типи інженерних споруд.

Тому там питання вирішене дещо в інший спосіб. По дорогі, що веде з дамби в сторону Херсона, є населений пункт Дар’ївка. Там нанесли удар і зруйнували міст на цьому напрямку. Це в значній мірі послаблює можливість противника здійснювати передислокацію тощо.

Що стосується Залізничного моста, то з військової точки зору використовувати залізницю в тактичній зоні – це безумство. Це дуже вразливий об’єкт. Він дуже помічний в оперативній глибині. Але на лінії фронту його використовувати вкрай складно, тому що навіть невелика міна може припинити рух на залізниці і, наприклад, поїзд потрапляє в пастку.

До того ж ніхто не потягне в локомотиві один вагон, адже один вагон – це лише 20 тонн боєприпасів. А на добу боїв потрібно дев’ять таких вагонів. І це стає першочерговою ціллю для ураження, бо поцілити в якийсь з цих вагонів легко, адже це така в’язка довжиною 250-300 метрів.

Схожа ситуація з переправами, які зараз намагається налагодити противник. Для нас це просто джекпот. Ми спостерігаємо за цим, щоби по них вдарити – ми вже маємо досвід Білогорівки. Переправа через Дніпро доцільна, якщо вона знаходиться в оперативній глибині. Поромна переправа – це динамічна споруда, там потрібно постійно тримати катери, засоби стабілізації цієї переправи. Якщо рознести один із її елементів – це кінець. Її навіть не потрібно методично бомбити, достатньо зруйнувати лише один елемент.

Тобто захоплення ключових точок на Херсонщині валить всю оборону ворога. Після взяття тієї ж Снігурівки можна сказати: "все, хлопці, гра закінчена, прощавайте". Противник чітко усвідомлює важливість Снігурівки. Фактично вона є точкою каркаса оборони противника.

Зі взяття Снігурівки відкриваються напрямки для наступу в декілька сторін. Тому ворог її сильно укріпив, перекинув туди достатньо сил і засобів. До того ж це населений пункт, де мешкають люди. Плюс ворог уже замінував автомобільну дорогу від Снігурівки до Херсона. Вони давно готувалися.

Що буде на Запоріжжі

Така ж ситуація у Запорізькій області. Якщо ми прориваємося в район Мелітополя, то для противника перестає існувати питання сухопутного коридора, бо він розвалюється. Якщо ми виходимо на адміністративні межі Криму або навіть частково заходимо в Крим, то ми ставимо під вогневий контроль фактично 2/3 території півострова. А якщо нам передадуть ракети, які битимуть до 300 кілометрів, то ми унеможливлюємо виконання противником бойових завдань в акваторії Чорного моря. Тобто ворог буде змушений відходити з Криму.

Власне, етапність така: правий берег Херсонщини, встановлення вогневого контролю на лівому березі, тиск по лінії Василівка - Оріхів - Гуляйполе вниз на Мелітополь у Запорізькій області, вихід на берег Азовського моря в районі Бердянська, відтіснення противника в сторону Маріуполя з виходом на Маріуполь і далі – на наші кордони.

Тому противник, усвідомлюючи загрозу, посилює позиції саме в Запорізькій області. Бо заганяти зараз додаткові підрозділи на правий берег Дніпра – це заганяти їх у пастку. У них пропускна здатність комунікацій знизилась на 70-80%. Тому як можна перекинути на правий берег те, що не буде спроможне вести бойові дії?

Якщо стоїть задача наших таємних "союзників" – знищити російські війська, то так – їх туди будуть перекидати. Саме тому вони намагаються посилити щільність бойових порядків у Запорізькій області. Наскільки це їм вдасться – дуже складно передбачити. У Росії ще достатньо резервів, щоби забезпечити це угрупування.

Важлива роль Донбасу

Що стосується сходу, то перевага ворога на сьогодні складає там 3-5 разів. Однак до зимових місяців ворог не зможе захопити всю Донецьку область. Вони не встигають. Темпи, якими вони просуваються – 5 кілометрів за два тижні, тобто 10 кілометрів за місяць. Це означає, що такими темпами вони можуть просунутися ще на 50 кілометрів. Проте Донеччина зараз виконує дуже важливе завдання, оскільки прикувала майже 50% усіх сил та засобів противника.