Уперше за багато років роботи українських художників-шістдесятників будуть експонуватися в Національному художньому музеї України. Ці твори будуть представлені як цілісне художнє явище - незважаючи на те, що художники працювали в герметичних, майже не сполучених між собою контекстах, і за життя не виставлялися поруч.
Виставка "Мистецтво українських шістдесятників. Можливість музею" пропонує подивитися на художні практики 23 авторів з Києва, Харкова, Одеси, Львова і Ужгорода і в черговий раз відкрити публічну дискусію про необхідність створення Музею сучасного мистецтва.
Радянське неофіційне мистецтво як предтеча мистецтва незалежної України досі належним чином не включено в історико-культурний наратив. Українські 1960-е досить докладно вивчені дослідниками різних галузей гуманітарного знання, однак все ще не існує ні окремого музею, ні постійних експозицій, які об'єднували б представників неформальної мистецької сцени різних регіонів України.
На сьогоднішній день Національний художній музей зберігає твори Гавриленко, Ламаха, Дубовика, багатьох графіків та скульпторів. Живопис Карла Звіринського, Романа і Маргіт Сільських виставлена у двох провідних музеях Львова. У Закарпатському художньому музеї є роботи Єлизавети Кремницкой, Ференца Семана і Павла Бедзіра, а Музей сучасного мистецтва Одеси зібрав достатньо репрезентативну колекцію робіт місцевого неофіційного кола художників. Однак велика частина важливих творів розпорошена по приватним колекціям і квартирах сімей і друзів художників, а отже, спадщина цілого покоління залишається радше предметом усної історії, ніж її матеріальним свідоцтвом.
Всупереч ізольованості, яка визначала творчу роботу 1960-х, сьогодні нескладно виявити тематичну, формальну і світоглядну спільність різних художніх практик. Щоб продемонструвати цю спільність, куратори об'єднають близько 100 робіт навколо декількох змістових ліній. Разом вони будуть становити потенційну експозицію цього періоду в майбутньому Музеї сучасного мистецтва, який тимчасово розташується у виставкових залах НХМУ.