Стратегія боротьби з борговою кризою в зоні євро сьогодні здебільшого залежить від позиції канцлера Німеччини Ангели Меркель і Президента Франції Ніколя Саркозі, що викликає все більше невдоволення малих країн валютного союзу. В інтерв'ю Handelsblatt міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн розкритикував подібну практику, сказавши, що вона суперечить основоположним принципам ЄС.

Також він сказав, якщо перестати вірити в євро, то можна одразу ж забути і про європейську взаємодію в політиці та економіці. Що стосується створення економічного уряду зони євро, то він зазначив, що поки видно лише поспішні зустрічі між канцлером ФРН Ангелою Меркель і Президентом Франції Ніколя Саркозі, а прийняті ними рішення просто пропонується втілювати в життя.

«Ніякими елементами колективності і демократії тут і не пахне. Ми країна маленька, але, як і багатьом іншим державам, що входять до ЄС, нам не хочеться, щоб повторювалася ситуація на зразок тієї, що виникла в результаті двосторонніх домовленостей Меркель і Саркозі в Довілі. Неприпустимо мати такий Євросоюз, який з початком кризи одразу забуває про все, що в момент створення було його основним змістом, а саме: на перше місце ставити загальні інтереси. Якщо домовленості між окремими країнами почнуть домінувати над всім іншим, то тоді втратимо ту філософію, за допомогою якої ми відновлювали Європи після війни», - сказав Ассельборн.

У той же час глава МЗС Люксембургу зазначив, що внесок Німеччини у вирішення проблем єврозони дуже істотний. «Все почалося з тези про те, що Німеччина не може, мовляв, платити за всіх. Проте зараз з усією чесністю і вдячністю треба визнати внесок Німеччини, адже вона забезпечує приблизно чверть усього європейського фонду фінансової допомоги. Втім, протягом багатьох років вона завдяки євро отримувала значні вигоди. Не будь євро, експортний потенціал ФРН виявився б набагато меншим», - сказав Ассельборн.

Також він зазначив, що неприпустимо розділяти ЄС на дві частини, у разі створення економічного уряду зони євро: «Ми не можемо собі дозволити створювати ядро ​​Європи, одночасно виключаючи з нього країни типу Польщі. Європейський союз собі дозволити цього не може, і Німеччина - в першу чергу. Але й розглядати Східну Європу так само, як держав-засновників Євросоюзу, теж не можна. Та й з Іспанією, Португалією і Грецією слід вести себе по-іншому. У випадку ж з Східною Європою не можна забувати, що країни ці своєму розпорядженні мають всього лише 20-річний досвід вільного ринкового господарства».

Також він зазначив, що здивований тим, що владі Греції досі вдається відстоювати свою точку зору: «В цілому тиск на Грецію ще більше посилювати не слід, інакше вона просто задихнеться».