Росія і Казахстан мають намір відродити проект будівництва енергомосту Сибір-Казахстан-Урал

Росія і Казахстан мають намір відродити радянський мегапроект будівництва енергомосту Сибір-Казахстан-Урал на основі надвисоковольтної ЛЕП 1150 кВ протяжністю 1900 км. Головним ідеологом виступає En+ Олега Дерипаски, зацікавлена ​​як в енергоринку європейської частини Росії для проектів в рамках СП з китайською Yangtze Power, так і в розвитку вугільного бізнесу в Казахстані, пише "Комерсант-Україна".

En+ Group Олега Дерипаски почала узгодження проекту, який дозволить збільшити перетікання між енергосистемами Сибіру, ​​Казахстану і Уралу з сьогоднішніх 1,7 ГВт до 5 ГВт. Рішення про аналіз доцільності збільшення пропускної здатності мереж було прийнято в рамках листопадового засідання підкомісії зі співробітництва в галузі ПЕК міжурядової Росія-Казахстан. За підсумками Міненерго РФ було доручено сформувати робочу групу за участю Федеральної мережевої компанії (ФСК), "Системного оператора ЄЕС" (СО ЄЕС), "Інтер РАО", Агентства з прогнозування балансів в електроенергетиці (АПБЕ) і En+, узгоджені висновки якої з цього питання повинні бути представлені Казахстану.

База для енергомосту вже існує - це проект, розроблений в 1980-х роках для передачі на Урал дешевої енергії сибірських електростанцій, у тому числі ГЕС Ангаро-Єнісейського каскаду та вугільних ГРЕС Кансько-Ачинського вугільного басейну.

В рамках проекту в 1985-1990 роках була побудована ЛЕП Ітат-Михайлівський-Екібастуз-Кокчетав-Кустанай-Шагол (Челябінськ) напругою 1150 кВ, унікальна по класу напруги для свого часу. Оскільки підстанції на 1150 кВ на російських кінцях лінії - Шагол і Ітатське - не були побудовані, ділянки Екібастуз-Ітат і Кустанай-Шагол з самого початку працювали на напрузі 500 кВ. Казахська ділянка Екібастуз-Кокчетав-Кустанай більше двох років працював на номінальній напрузі, проте потім було прийнято рішення і їх перемкнути на напругу 500 кВ.

На казахській ділянці п'ять з восьми проводів зняті; на російських ділянках провід збережений. У непридатність прийшло унікальне підстанційне обладнання 1150 кВ, виготовлене в 1981-1986 роках. Лінія працює на напрузі 500 кВ. Вона була задіяна після аварії на Саяно-Шушенській ГЕС в 2009 році для компенсації випадіння сибірських потужностей.

Енергоміст потрібен, щоб збільшити перетікання між енергосистемами Сибіру (енергозбитковий регіон з дешевою електроенергією) і Центром Росії. Крім того, каже керівник експертно-аналітичного центру ІНЕД РАН Георгій Кутовий, енергоміст дозволив би реалізувати потенціал Кансько-Ачинського і Екібастузського вугільних басейнів. Зараз 85% у паливному балансі електростанцій європейської частини Росії займає газ, залучення вугільної енергетики в баланс дозволило б вивільнити ресурси "Газпрому" для поставки на зовнішні ринки, відзначає експерт. Економія газу може скласти до 15 млрд кубометрів на рік. Також з'являється можливість скоротити перевезення викопного палива на електростанції Уралу та європейської частини Росії.

Найбільший інтерес до проекту поки проявила En+, яка представила на розгляд Міненерго опрацьований у співпраці з ГК "СєтьСтройСервіс" (ГК ССС) проект ТЗ на перед-ТЕО енергомосту. Інтерес En+ пояснюється декількома факторами. В рамках СП з китайською Yangtze Power "Євросибенерго" планує ввести до 10 ГВт нових потужностей в Сибіру. Пікову потужність компанії мають намір продавати в Китай, а по енергомосту могли б спрямовувати енергію і в європейську частину Росії, де ціни вищі. Крім того, "Русал" (контролюється En+) володіє 50% у вугільному СП "Богатир Комір", що експлуатує 8 з 12 дільниць Екібастузського родовища. En+, говорять в групі, вже отримані відгуки c індикацією зацікавленості в проекті від СУЕК, ФСК, НІІПТ (структура "СО ЄЕС"), "Е.Он Росія".

У ФСК пояснюють, що готові виступити експертами при розгляді матеріалів перед-ТЕО. "Проект дуже дорогий, і рішення по його запуску повинно бути ретельно опрацьоване і зважене, - говорять в компанії. - Про реалізацію якихось конкретних заходів має сенс говорити тільки за результатами узгодження перед-ТЕО".

Але поки неясно, хто буде нести витрати за проектом - навіть за його ТЕО. En+ пропонує три варіанти фінансування робіт - НДДКР Міненерго або Ради безпеки, інвестпрограма ФСК або вона ж плюс співфінансування зацікавлених компаній (з подальшим виділенням енергомосту в окрему компанію і конвертацією вкладів з фінансування ТЕО в частки сторін, які беруть участь). А сам проект дуже дорогий: ДК ССС оцінює 1 км ЛЕП в 36-42 млн руб. З цією оцінкою згоден заступник гендиректора з проектування ВАТ "Енергобудінвест-Холдинг" Тагір Нігматулін. "Приблизна вартість 1 км ЛЕП-1150 становить близько 40 млн руб., ЛЕП напругою 500 кВ коштує вдвічі дешевше (близько 20 млн руб. за 1 км), але дозволяє передати в шість разів меншу потужність, - пояснює він. - Крім того, ЛЕП-1150 дає можливість передавати енергію на відстані до 3 тис. км, тоді як передають можливості ЛЕП-500 на відстані понад 1000 км не оптимальні через зростаючих втрат. Вартість 3 тис. км ЛЕП-1150 з урахуванням підстанцій може досягти 100 - 150 млрд руб.".

Компетенції, необхідні для будівництва, поки збереглися, пояснює експерт, хоча в останні десятиліття таких ліній в Росії не зводили. У світовій практиці ЛЕП надвисокої напруги будують рідко, вони необхідні лише для передачі енергії на великі відстані у великих енергосистемах. На думку Георгія Кутового, будівництво енергомосту може на початковому етапі послужити фізичною основою для формування Євразійського міждержавного оптового ринку електроенергії в рамках ЄЕП.

Джерело, знайоме з ситуацією, говорить, що проблема цього проекту - не тільки висока вартість, а й незацікавленість у ньому експлуатантів, в першу чергу казахстанської KEGOC, яка зараз закладає обслуговування ЛЕП в тариф, а в експлуатації вона на половинній напрузі наднадійна, оскільки будувалася під істотно більш суворі вимоги.