Берлінале-2019: топ-5 кращих фільмів, які варто подивитися в цьому році

Генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Синькевич спеціально для LITE підводить підсумки Берлінале-2019

Враження від Берлінського кінофестивалю (ред. — 7-17 лютого) в цьому році досить змішані. З одного боку, 69-й фестиваль повинен був стати історичним — як мінімум тому, що він останній для багаторічного директора Берлінале Дітера Коссліка (який залишає посаду глави фестивалю після 18 років роботи там). З іншого боку — крім цього факту, фестиваль особливо нічим не запам'ятався. В тому числі (і головне!) — навіть програмою. Занадто багато дебютів і невідомих імен, занадто мало динаміки і дійсно вражаючих робіт.

Генеральний продюсер Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Синькевич

Але що стосується переможців — тут, як не дивно, думки журі і критиків практично повністю співпали. Якщо в минулому році володар "Золотого ведмедя", драма румунського режисера Адіни Пінтіліє "Не торкайся" була сприйнята критиками досить холодно, то в цьому році вони чи не одноголосно кращим фільмом фестивалю теж назвали картину ізраїльського режисера Надава Лапіда "Синоніми". У цілому можу сказати, що Берлінале-2019 пройшов досить рівно. А те краще, що було показано в його рамках, в Україні можна буде побачити на Одеському кінофестивалі вже цього літа.

№1 Синоніми

"Синоніми" Надава Лапіда

Третій ігровий повний метр Надава Лапіда, ім'я якого на Берлінале стало відкриттям для мейнстрімної публіки — раніше роботи режисера цінували в дуже вузькому колі. Нова робота Лапіда розповідає про чоловіка, який приїжджає з Ізраїлю в Париж і відмовляється від свого громадянства, сім'ї і мови, щоб стати французом. "Синоніми" місцями нерівні і гострокутні, але при цьому картина затягує — ця абсурдистська драма про самоідентифікацію особистості абсолютно, здавалося б, не схожа на інші картини подібної тематики, але саме цим вона і чіпляє.

№2 Милістю божою

Новий фільм француза Франсуа Озона удостоївся Гран-прі Берлінале — другий за значимістю нагороди фестивалю. Картина "Милістю божою" менш винахідлива, ніж "Синоніми", але піднімає дуже важливу соціальну тему, чим, безумовно, не міг не привернути увагу журі. Сюжет фільму заснований на реальній історії католицького священика Бернара Прейна з Ліона, якого кілька років тому звинуватили у розбещенні неповнолітніх парафіян. "Милістю божою" спочатку замислювався як документальний фільм. Озон вивчав справу, зустрічався з жертвами Прейна, тому картина вийшла гранично чесною: тут справжні імена і факти без домислів. Разом з тим, картина не шокує, режисер не балансує на межі, хоча багато чекали від нього саме цього. Навпаки — він засуджує, співчуває і ніби стає на захист справедливості. Невідомо, як приймуть фільм шанувальники Озону, але судді Берлінале оцінили його досить високо.

№3 Бог є, її звуть Петрунія

"Бог є, її звуть Петрунія" Теони Стругар Мітевської

Сатира македонки Теони Стругар Мітевської була однією з фаворитів фестивалю, але в результаті не отримала ні один приз. І це дивно, враховуючи, що в цьому році Берлінале як ніколи орієнтований на жінок: голова журі — жінка, а в конкурсі — рекордна кількість картин жінок-режисерів. У титрах фільму "Бог є, її звуть Петрунія" суцільно жіночі імена, а з чоловіків — тільки художник-постановник.

Картина Мітевської теж заснована на реальних подіях. Кілька років тому на сході Македонії в місті Штип стався скандал: під час щорічної релігійної ходи хрест, який символічно скидає у річку священик, виловила жінка. При тому, що до цієї традиції — виловлювати хрест, який потім приносить удачу на цілий рік — жінки ніколи не допускалися. Цей випадок надихнув Мітевську зняти фільм про Петрунію, яка, піддавшись імпульсу, пірнає за хрестом, і стає "червоною ганчіркою" для всіх чоловіків в окрузі, включаючи поліцейських, не здатних за законом покарати бунтарку. Але в цей раз тема фемінізму з релігійним підтекстом пройшла повз журі Берлінале.

№4 Доброта незнайомців

Фільм-відкриття фестивалю режисера Лоне Шерфіг ідеально вписується в порядок денний Берлінале. Режисер Лоне Шерфіг підняла одну з найактуальніших у світової громадськості тем — як перестати бути жертвою домашнього насильства, позбутися залежності від абьюзера. Хоча і попередила при цьому, що таке рішення теж має свої наслідки. Героїня фільму залишає роботу заради сім'ї, але деструктивні стосунки доводять її до точки меж, коли вона вирішує покінчити з цим. В результаті, вона опиняється на вулиці, позбавляється комфорту, але все ж стійко витримує труднощі, втілюючи на екрані образ сильної жінки, здатної викликати резонанс у суспільстві на тлі рухів #MeToo.

№5 Гарет Джонс

Польський режисер Агнешка Холланд привезла на Берлінале фільм-історію молодого бритаского журналіста Гарета Джонса, який хоче розповісти світові всю правду про Голодомор в Україні 1932-33 рр. Фільм став одним з найбільш очікуваних на фестивалі — квитки були майже миттєво розпродані за кілька днів до прем'єри. Разом з тим, реакція критиків на картину була досить неоднозначною. Режисера то хвалили за сміливість і емоційність, то критикували за відсутність динамічності і поверховість. Як би там не було, байдужих не залишилося, а це головне.

Нагадаємо, раніше був оголошений повний список номінантів на Оскар 2019 – і він вас здивує. При цьому на Оскар 2019 вже спалахнув неабиякий скандал.