Охоронця Володимира Бурчака вбили першим

Охоронця столичного торгового центру "Караван" 30-річного Володимира Бурчака поховали 28 вересня у селі Лютіж Вишгородського району на Київщині. Він був начальником зміни. Його злочинець убив першим - пострілом у серце (26 вересня покупець розстріляв із пістолета чотирьох охоронців "Каравану". Троє загинули, четвертого в тяжкому стані відвезли до лікарні. Убивця втік. - "ГПУ").

Володимир Бурчак жив у двоповерховому цегляному будинку на вул. Харківця. На зелених секційних воротах висить табличка із зображенням собаки "Здесь охраняю я". У 2-метровому вольєрі породиста вівчарка в масивному шкіряному ошийнику з шипами. На хвіртку до залізних ґрат прив'язана чорна хустка. Сусідка Галина - огрядна жінка років 40 - спирається на дровітню. Поряд біля стіни - з десяток вінків.

- Рая, Вовина мама, сказала журналістів не пускати. Не хоче, - схлипує Галина. - Горе в людей таке. Володічка у травні ювілей справив, так харашо посиділи. За освітою був ветеринаром. У кого яка кішка поранила лапу чи шо - всі до нього несли, знали, що не відмовить. А рибалку як любив! Брав жінку і 3-річного Дениску, їхали на Київське море осьо рядишком, - махає рукою в глиб вулиці.
Перед будинком спиною у ворота впирається високий лисуватий чоловік - вітчим покійного Анатолій Бурчак, 59 років.
- Володя сам усе будував, - розповідає. - Коли 2008-го купив цю ділянку, тут сама трава була. Три роки клав цеглу, місив бетон. Жили на зйомній квартирі в Києві. Він коренастий такий був, жилистий. Мішок із картоплею сам на плечі брав. У день перед смертю возив щебінь тачкою й сипав на виїзд перед брамою. Ходок із 20 зробив. Десь о восьмій ранку поїхав до Вишгорода в районну лікарню. Там жінка з сином лежали.

Коло хати стоїть червоний "ланос" і біла "копійка". Новенький синій причіп загнаний у сарай із недобудованим дахом. У кутку стоїть скляна банка з написом синім лаком "для окурків". П'ятеро чоловіків стають півколом, курять.

- Шансів у нього не було, - каже один із них, копаючи носаком лакованого черевика колесо причепа. - Він - начальник зміни, убивця зрозумів, що він єдиний щось може і вміє, тому поклав його першого. А решта - пацани, їх завалить було ділом техніки.
Священик спізнюється на годину. Приїжджає чорним "фольксваґеном". Люди заходять до хати. Надворі лишається двоюрідний брат загиблого, Віктор. Він - на милицях, сидить на колоді посеред двору. Навпроти прихилена до стіни труна з розп'яттям і дерев'яний хрест із рушником. На хрест дивиться дружина Віктора - Вікторія, білява жінка років 30.

- Володя був дуже такий, знаєте, хазяйновитий, - руки в жінки трусяться. - Він із Житомирщини переїхав до Києва, бо тут родичі. 2008-го купив у Лютіжі ділянку, почав будуватися. Шість років у "Каравані" працював. Розпитайте он краще в його друга.
Із будинку виходить чоловік спортивної статури. Називається начальником охорони Геннадієм Олександровичем.

- Ми з Володею знайомі шість років. Він до мене прийшов звичайним охоронцем. Я недавно пішов на підвищення, а Володя зайняв моє місце. Того дня він мав запізнитися на роботу, бо малий захворів. А йому передзвонили, кажуть: "Швидко приїзди, твоя ж зміна". Він зібрався й таки поїхав. Заступив і через 10 хвилин його вбили.

Замовкає і довго добирає слова.

- Він був хорошою людиною і прекрасним фахівцем. Коли ловив бездомних пацанят у "Каравані" на крадіжці цукерок, за свої гроші купував украдене й віддавав їм. У торговому центрі познайомився з Наталею, вона була касиром. Статут організації забороняє працювати подружжю в одній фірмі, то його жінка звільнилася, потім народила сина. Вони були ідеальна пара. Вона - мініатюрна, тоненька, і він - сильний і високий. Володя був мій учень, тому мені першому повідомили, що його нема. Я не зміг сказати батькам, просто дав їхні контакти Володиному керівництву. Тіла спочатку відвезли на судмедекспертизу. Куля так і лишилася в тілі. Досі не віриться, - хитає головою. - У нього було стільки планів: гроші на човна збирав, щоб по Київському морю кататися.

Усі дуже чекають, коли заговорить Паша (четвертий охоронець Павло Феденков, який вижив і перебуває в лікарні. - "ГПУ"), - продовжує Геннадій Олександрович. - Неправду пишуть, що Паші стріляли в живіт. Куля зачепила легеню. Всіх цікавить, що за розмова там відбувалася. На відео видно, що охорона діяла за інструкцією. З нього ніхто не знущався, просили з кишень витягнути одне, друге, третє. Убивця мав конкретну мету, ціль. Людина була фахівцем, пістолет мала в повній бойовій готовності.

Нас обступають жителі села. Хлопець спортивної статури років 20, який до цього стояв у гурті Володиних друзів-охоронців, викрикує:

- Видно, что тот человек был подготовлен!

- Володя був хорошим фахівцем, - додає Геннадій Олександрович. - Просто він не очікував, що людина витягне зброю. Все зробив правильно: перегородив вихід, говорив ввічливо. У нього був газовий балончик, але що таке балончик проти пістолета? Убивця визначив головного, застрелив, а решта охоронців стояли на прямій лінії вогню.

Правда, що в "Каравані" не було тривожної кнопки?

- Там кілька кнопок. І вони спрацювали. Просто охоронці не зорієнтувалися, бо заходив убивця через один вихід, виходив - через інший. Вони його загубили десь у гаражах.

Чому дрібного крадія вели кілька камер спостереження?

У залі працюють багато камер, знімають усіх. Зазвичай ті місця, де найбільше крадуть, або полиці з найдорожчими товарами. Відео в інтернеті - це нарізка із різних камер, деякі збільшені.

У дворі починає співати півча. Під'їжджає бортовий "уазик", на нього кладуть труну з покійним і везуть на цвинтар.
Наталія Бурчак тримає сина на руках. Коли труну опускають до ями, хлопчик кричить: "Не хочу!". Раїса Бурчак складає руки з носовичком на грудях:

- Прошу пом'янути, - затинається, починає ридати, - мого сина.
Люди сідають в автобус та їдуть на поминки у місцеву їдальню.