Переломити хід війни: яку зброю отримує Україна від союзників і чи достатньо її

Скільки отримує Україна

На сьогодні в нас стоїть завдання - зупинити противника. Друга фаза - перехопити оперативну ініціативу. Третя фаза - почати контрнаступальні дії. Четверта фаза - перемогти.

Проблема не в тому, що наші союзники хочуть чи не хочуть дати нам цю зброю. Проблема полягає в тому, що починаючи з 1992 року жодна країна світу не розглядала в осяжній перспективі бойові дії чи війну такого масштабу, яку ми на сьогодні маємо в Україні, і абсолютно до цього не готувалася. Наприклад, Великобританія має всього лише 266 танків. Не 2,5-3 тисячі, як у нас.

Німеччина офіційно має в строю, без урахування запасів на складах, 38 систем залпового вогню. Тому, коли хтось питає, чому нам німці не передають системи залпового вогню - бо їх у них майже немає.

Коли ми говоримо про Польщу - це одна з країн, яка усвідомлює небезпеку - у неї немає жодної одиниці артилерії, що буксирується. Тобто в них є тільки самохідна артилерії і її дуже небагато. При цьому вони передали нам своє державне замовлення на САУ "Краб", надавши нам чотири дивізіони. А чотири дивізіони - це серйозна річ, яка дуже впливає на бойову підготовку.

Наприклад, ми на 40% виснажили американські склади "Джавелінів". Тобто стільки ми вже використали і забрали зі США. Вони мають поповнити ці запаси, адже в них є завдання національної безпеки.

Нам передають просто колосальні обсяги озброєння. Причому передають їх у комплексі. Не те щоб американці не любили метричну систему, коли кажуть, що передають нам 18 гаубиць, 18 - це кількість гаубиць у дивізіоні. Нам передається цілісний дивізіон. До того ж він передається разом із засобами розвідки і контбатарейними радарами. Тобто ми отримуємо весь комплекс.

Проте техніка, що нам надходить, по 20-30 років не експлуатувалася і потребує ремонту. Тому наші підприємства просто завалені роботою з ремонту такої техніки. Ті цифри поставок, що заявляються публічно - це лише верхівка айсбергу, поступає значно більше.

Скільки зброї та техніки потрібно Україні

Якщо говорити про зброю, яка нам вкрай необхідна, то на різних фазах війни нам потрібно буде орієнтовно до тисячі бойових броньованих машин різного класу, до 500 новітніх артилерійських систем самохідних і тих, що буксируються, а також щонайменше 300 систем залпового вогню нового покоління такого типу як HIMARS чи M270 MLRS.

Причому це тільки наші попередні розрахунки. Також сюди закладається поняття резерву. Такі цифри є доцільними для того, щоби забезпечити стійкість оборони і можливість проведення наступальних дій з положення в обороні.

До того ж західна зброя теж не є універсальною і має свої певні недоліки. Наприклад, в історії людської цивілізації не було жодної війни, коли настільки масовано використовувалися крилаті ракети протягом такого тривалого періоду часу.

По Україні вже випустили орієнтовно 2,9 тисяч ракет. Є системи протиповітряної оборони, але вони створювалися та розроблялися ще в 70-ті роки, коли застосування крилатих ракет в таких масштабах не передбачалося. Ці системи призначалися для збиття бомбардувальників, винищувачів, ще якихось носіїв, але не крилатих ракет.

Не створювалися такі комплекси, які могли б справлятися з такою навалою крилатих ракет. Тут ще є також проблема перекладу. В українській мові ми використовуємо одне слово - "ракета". А в англійській мові є чітка детермінація - є поняття "missile" і є поняття "rocket". Rocket - це некерована ракета, вона може бути запущена з гелікоптера: це "Краби", "Смерчі", "Урагани". А missiles - це "Онікс", "Калібр", X22 тощо.

Тому протиракетна "ракетна" оборона типу "Залізного купола" існує, але вона не відповідає вимогам цієї війни. А протиракетна "протикерованоракетна" оборона - її практично немає. Застосування тих систем, що нам дають - це експромт і він ще не показав себе. Жодна система протиповітряної і протиракетної оборони не є на 100% ефективною.

Що стосується необхідного озброєння, то, перший фактор - ми дуже обмежені в грошах. По-друге, ніхто не знає, як буде розвиватися війна і яке озброєння нам може бути надалі потрібним. Тому ми можемо, з огляду на ці два фактори, покладатися на наявні запаси наших союзників. Те, що нам можуть надати союзники зі своїх запасів - це нам і підходить. Адже ми за цю зброю не платимо. Навіть якщо ми кажемо, що ми за щось заплатили - це гроші не наші, а ті, що нам дали. Або ж ми також можемо сподіватися на ленд-ліз, однак США також не планували таку широкомасштабну війну протягом останніх 30 років.

Насправді ніхто до такої війни не готувався, навіть Росія. В них є колосальні проблеми, вони спалили всю техніку. Хоча спочатку вони думали, що завдадуть удари, будуть усіх лякати та дробити Європу. А так не вийшло. І зараз вони також потерпають від того, що в'язалися в цю війну.