Стовпи економіки:
хто і як регулює тютюнову промисловість

Виробництво тютюнових виробів в Україні майже повністю забезпечують п'ять виробників, чотири з яких належать транснаціональним корпораціям.

- Бритіш Американ Тобакко Україна, у рейтингу найбільших платників податків України компанія у 2016 р. посідала 4 місце (11,1 млрд грн), у 2017 р. — 2 місце (14,1 млрд грн), у 2018 р. — 3 місце (16,1 млрд грн ), у 2019 р. — 7 місце (13,9 млрд грн).

British American Tobacco (BAT) Україна — перше підприємство з іноземними інвестиціями в тютюновій галузі України, яке було засноване в 1993 р. на базі Прилуцької тютюнової фабрики. Компанія входить до складу Групи British American Tobacco.

- Філіп Морріс Українау рейтингу найбільших платників податків України компанія у 2016 р. обіймала 3 місце ( 11,7 млрд грн), у 2017 р. — 3 місце ( 13,5 млрд грн), у 2018 р. — 5 місце (14,8 млрд грн), у 2019 р. — 3 місце (17,2 млрд грн).

Philip Morris International (PMI) вийшла на український ринок у 1994 р.На сьогодні компанія має сучасну фабрику в селищі Докучаєвське Харківської області.

- JTI Україна у рейтингу найбільших платників податків України займало у 2016 р. 7 місце (7,6 млрд грн), у 2017 р. — 8 місце (9,5 млрд грн), у 2018 р. — 7 місце ( 9.7 млрд грн), у 2019 р. — 9 місце (12,5 млрд грн).

Japan Tobacco International (JTI) — міжнародна тютюнова компанія, працює в Україні з 1999 р. із виробничими потужностями на Кременчуцькій тютюновій фабриці.

- Імперіал Тобакко Українау рейтингу найбільших платників податків України компанія займала у 2016 р. 11 місце (6,2 млрд грн), у 2017 р. — 11 місце (7,5 млрд грн), у 2018 р. — 11 місце (7,4 млрд грн), у 2019 р. — 12 місце (7,1 млрд грн).

Imperial Tobacco в Україні є частиною міжнародної компанії Imperial Brands. Вона має своє виробництво в Україні – Київську тютюнову фабрику.

Ці чотири компанії входять у ТОП-20 платників податків поряд з такими гігантами української економіки, як "Нафтогаз України", "Укрзалізниця", "Укртрансгаз", "Енергоринок", "Укренерго", "Енергоатом", "Укрнафта", "Приватбанк", "Київстар" та "АТБ-Маркет".

- Винниківська тютюнова фабрика (раніше — Львівська тютюнова фабрика) веде непрозору політику щодо своє діяльності та не дозволяє податківцям оприлюднювати інформацію щодо сплачених нею податків. Тому податківці надають лише інформацію про місце компанії в рейтингу найбільших платників податків.

Так, за даними ДФС, у рейтингу найбільших платників податків України компанія займала 106 місце у 2016 р., у 2017 р — 40, у 2018 р — 27 місце, а підсумками 2019 року — 31 місце.

У 1993 р. на базі Львівської тютюнової фабрики було створено спільне американсько-українське підприємство ЗАТ "Р. Дж. Рейнольдс Тобакко-Львів".

У 1998 р. компанія повністю перейшла під контроль українських власників. У 2016 р. підприємству повернули історичну назву — Винниківська тютюнова фабрика.

Окрім вищезгаданих компаній, виробництвом тютюнових виробів займається ТОВ "Юнайтед Табако", утворене у 2016 р. Розташоване у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Підприємство також веде вкрай непрозору політику щодо своєї діяльності. Інформація щодо обсягів виробництва та сплачених податків відсутня.

З точки зору наповнення державного бюджету акцизний податок є п'ятим за величиною джерелом доходів (з урахуванням ЄСВ).

Оподаткування акцизним податком тютюнових виробів в Україні передбачає наступні елементи:

абсолютна (специфічна)ставка податку, якою оподатковується кількість продукції у натуральному вираженні (пачки, штуки, кілограми тощо);

відносна (адвалорна)ставка податку встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартості товару;

мінімальне акцизне податкове зобов'язанняіз сплати акцизного податку з сигарет, виражене у твердій сумі за 1000 штук сигарет одного найменування;

максимальні роздрібні ціни — ціни, встановлені виробниками або імпортерами тютюнових виробів з урахуванням усіх видів податків (зборів);

акцизний податок з реалізації сигарет, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну— справляється за ставкою 5 % від ціни реалізації, з урахуванням усіх податків (зборів), але без акцизу на реалізацію у роздрібній торгівлі.

В частині тютюну та тютюнових виробів, згідно Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать тютюнова сировина, тютюнові відходи, сигари та сигарили, сигарети без фільтру та з фільтром, тютюн та замінники тютюну.

Електронні сигарети, змінні картриджі та рідини до них не вважаються підакцизними товарами згідно Директиви ЄС. Кожна країна ЄС самостійно визначає, встановлювати чи ні акциз на електронні сигарети чи рідини до них. Тому в ЄС не існує мінімального акцизного податку на ці товари і, відповідно, немає вимог щодо гармонізації таких ставок акцизу.

Обчислення сум акцизного податку з тютюнових виробів (сигарет) в Україні здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками. З 2013 року адвалорна ставка акцизного податку на сигарети з фільтром та без фільтра становить 12%.

З 2015 року було уніфіковано оподаткування сигарет без фільтра (цигарки) та з фільтром на єдиному рівні: специфічна ставка — 227,33 грн/1000 шт. та мінімальне акцизне податкове зобов'язання — 304,11 грн.

Впродовж 2016 - 2017 років вони зростали на +40% щороку: специфічна ставка — до 318,26 грн та 445,56 грн; мінімальне акцизне податкове зобов'язання — до 425,75 грн та 596,05 грн відповідно.

Основні засади гармонізації оподаткування тютюнових виробів в межах ЄС врегульовані Директивою Ради ЄС № 2011/64/ЄС від 21 червня 2011 року про структуру та ставки акцизного податку на тютюнові вироби. У відповідності до них, з 1 січня 2014 року загальний акцизний податок на сигарети повинен становити щонайменше 60 % середньозваженої роздрібної ціни продажу сигарет і не менше 90 євро за 1000 сигарет, незалежно від такої ціни. Держави-члени ЄС взяли на себе зобов'язання поступово збільшувати акцизні податки з метою досягнення зазначених вимог.

Згідно Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (статті 352-353), передбачене "поступове зближення акцизних ставок на тютюнові вироби, наскільки це можливо, беручи до уваги обмеження регіонального контексту, у тому числі шляхом діалогу на регіональному рівні та відповідно до Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну 2003 року".

Основні євроінтеграційні новації акцизного оподаткування імплементовані Законом України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII. Ним встановлено восьмирічний графік збільшення специфічних ставок акцизного податку на тютюнові вироби і мінімального акцизного податкового зобов'язання зі сплати акцизного податку з тютюнових виробів до 2025 року на +20 % щорічно до досягнення мінімального стандарту ЄС.

При цьому від України не вимагають негайно до 2025 року підвищити ставки акцизу до мінімального рівня, що передбачені для країн ЄС. Такий графік підвищення має бути погоджено з Європейською комісією, і наразі консультацій щодо розміру ставок акцизу між Україною та ЄС не ведеться.

Планом-графіком у 2018 році до зростання +20 % було додано індексацію +9,7 % (ІСЦ грудень до грудня попереднього року). Таким чином, зростання склало +29,7 %: специфічна ставка – до 577,98 грн та мінімальне зобов'язання до 773,2 грн за 1000 штук.

Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018 до плану-графіку зростання на +20 % з другого півріччя 2019 року було додатково проведено індексацію специфічної ставки акцизу на +9,0 % ІСЦ. За тією ж самою логікою підвищено на +9,0 % всі річні значення ставок до 2025 р.

Але при цьому алгоритм підвищення акцизних ставок з можливою індексацією на ІСЦ призводитиме до того, що у разі менших темпів зростання курсу євро до гривні у порівнянні з ІСЦ, акцизні ставки на тютюнові вироби до 2025 року можуть суттєво перевищити вищезгадані вимоги Директиви № 2011/64/ЄС щодо ставок акцизів на тютюнові вироби. За різними оцінками, вони можуть становити у межах120 євро за 1000 цигарок.

Крім того, зростання акцизів відбувається і відбуватиметься темпами в рази більшими, ніж зростання доходів населення. Відповідно домогосподарства курців, які не можуть позбутись шкідливої залежності, потерпатимуть від нестачі коштів. Це суперечить логіці та практиці реалізації Директив ЄС, які при втіленні політики сприяння зменшенню тютюнопаління враховують соціальний аспект, пов'язаний з реальним рівнем доходів населення.

Надмірно швидке зростання цін на легальні тютюнові вироби створюватиме додатковий попит на контрафактні та небезпечні для здоров'я курців тютюнові вироби. Опосередковано на це вказують офіційні показники виробництва тютюнових виробів в Україні.

За підсумками 2018 року падіння офіційних обсягів виробництва цигарок склало трохи більше 9%. У 2019 році їх виробництво по відношенню до 2018 року скоротилось на 19% (при зростанні на 18% експорту). Це мало б вказувати на номінальне зменшення тютюнопаління в Україні більше ніж на 20%.

Частину подібного скорочення обсягів виробництва можна віднести на зменшення тютюнопаління та позитивні результати боротьби з контрабандою тютюнових виробів в країни ЄС.

Крім того, це жодним чином не корелює з досвідом реалізації політики протидії тютюнопалінню в країнах Європи.

Також постає питання ефективності акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, запровадженого з 2015 року в процесі бюджетної децентралізації. Впровадження цього акцизу призвело до фактично потрійного оподаткування одного і того самого об'єкту, оскільки ставка 5% накладається на вартість підакцизного товару, включно з ПДВ та акцизом, сплаченим раніше виробником/імпортером.

Втім, впровадження цього податку, очікувано, призвело до спроб ухилятись від його сплати. Оприлюднення інформаційного матеріалу "Слуга родинного бізнесу" у програмі журналістських розслідувань "Схеми: корупція в деталях" продемонструвало, як фірми, пов'язані з народним депутатом від "Слуги Народу" Андрієм Холодовим, ухиляються від сплати акцизу з роздрібного продажу цигарок.

Дані щодо надходжень у місцеві бюджети від цього акцизу демонструють падіння значення цього податку у 2018-2019 роках. Очевидно, що адміністрування його нарахування та сплати потребує суттєвого вдосконалення чи взагалі скасування.

Ще одним проблемним питанням є авансова сплата акцизу. Така практика суперечить законодавству ЄС. В країнах ЄС акцизний податок нараховується і сплачується в момент першого відвантаження готової продукції, що відбувається зазвичай через 60-75 днів після отримання марок акцизного податку.

Існує також питання необхідності протидії схемам мінімізації зі сплати акцизу з урахуванням різних ставок акцизів на сигарети та сигарили. Але це питання, як і оподаткування новітніх продуктів (електронні сигарети і ТВЕНи), врегульовано законопроектом №1210, який ухвалений парламентом та знаходиться на підпису у президента України (з лютого 2020 року).

Сигарети вважаються одним з найбільш поширених товарів нелегального ринку. Це обумовлено відносно нескладним процесом виробництва та мобільністю обладнання, високою прибутковістю виробництва та продажу неоподаткованих тютюнових виробів, корупцією в правоохоронних органах, які забезпечують "прикриття" реалізації тютюнових виробів незаконного походження.

За умов відсутності кримінальної відповідальності за контрабанду сигарет, неефективним прикордонним контролем, а також через велику різницю між ставками акцизного податку у сусідніх країнах, проблема незаконної торгівлі тютюнових виробів в Україні загострюватиметься.

За даними Рахункової палати,"протягом 2017–2018 років та І півріччя 2019 року в Україні не створений ефективний державний контроль за виробництвом і обігом тютюну та тютюнових виробів від виробника або імпортера до кінцевого споживача, що створювало передумови для нелегального виробництва та обігу цієї продукції, а також її контрабанди".

За даними компанії маркетингових досліджень "Kantar", у 2018 році нелегальний ринок цієї продукції становив близько 4,4%. За підсумками 2019 року частка нелегального ринку тютюнових виробів збільшилась до 6,6%з тенденцією подальшого зростання. У перерахунку на сигарети це становить понад 3,5 млрд. штук.

78% нелегальної продукції реалізовувалося через вуличних продавців, магазини та на відкриті ринки. Найбільший обсяг нелегальної торгівлі зосереджено в Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Хмельницькій та Одеській областях.

Збільшення ставки акцизного податку на тютюнові вироби призвело до того, що ціни на сигарети зростають темпами в рази більшими, ніж доходи споживачів. Внаслідок цього реалізація тютюнових виробів, які ввезені чи виготовлені в Україні без сплати податків, стає все привабливішою: як джерело дешевших сигарет для курців та як надприбутковий бізнес – для порушників податкового законодавства.

Така ситуація спотворює конкуренцію на ринку, оскільки через закладення в ціну всіх належних податків продукція добросовісних виробників стає неконкурентоспроможною у порівнянні із суттєво дешевшими незаконними виробами, з яких жодні податки не сплачуються.

У ЗМІ неодноразово оприлюднювалась інформація, яка свідчить про те, що два легальних виробника тютюнових виробів здійснюють виробництво та реалізацію тютюнової продукції, застосовуючи махінації із акцизним податком (розслідування по Винниківській тютюновій фабриціта по ТОВ "Юнайтед Табако"). Дослідження нелегального ринку сигарет, що проводить "Kantar", демонструє, що більша частка нелегальних сигарет в Україні - продукти з маркуванням For Duty Free Only.

За оцінками експертів, за останні 3 роки рівень нелегальної торгівлі зріс приблизно у 6 разів. Рахункова палата вважає, що у 2018 році це призвело до зменшення легальних продажів та недоотримання надходжень до державного та місцевих бюджетів більше 2 млрд грн.

Збільшення обсягів нелегальної продукції на ринку тютюнових виробів у 2019 році призвело до того, що, попри загальне зростання доходів держбюджету від виробництва та реалізації цигарок, обсяг недоотриманих доходів до бюджетів усіх рівнів склав близько 4,7 млрд грн.

У Рахунковій палаті переконані, що змінити ситуацію може впровадження автоматизованої системи контролю за обігом підакцизних товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) "Електронна акцизна марка". Тютюнові компанії підтримують це, наголошуючи, що система контролю, яка впроваджуватиметься в Україні, має бути заснована на принципах Директиви 2014/40/ЄС і надалі відповідати європейській системі. Вона вже передбачена Планом заходів з реалізації Стратегії у сфері протидії незаконному виробництву та обігу тютюнових виробів, що був схвалений Кабінетом Міністрів України ще на початку поточного року. Втім, незважаючи на терміни, наразі жоден із пунктів Плану не реалізовано.

Тютюнова галузь вважається однією з найзарегульованіших в Україні. Так, лише протягом діяльності народних депутатів 8-го скликання у Верховній Раді було зареєстровано близько 90 законопроектів, які тим чи іншим чином стосуються тютюнового ринку.

Народними депутатами 9-го скликання вже зареєстровано 14 законопроектів, покликаних регулювати тютюнову галузь. Але, на думку експертів, при цьому лише один з них повністю відповідає Директиві 2014/40/ЄС.

Решта законопроектів проголошується як відповідні цій Директиві, але такими не є, оскільки в них або відсутні ті чи інші її положення, або додані пункти, які Директива не вимагає. При цьому надається некоректний переклад Директиви ЄС, прибираються перехідні періоди для реалізації тих чи інших вимог тощо.

Більшість з цих законопроектів внаслідок їх низької якості, сумнівної ефективності запропонованих норм, поганого, некомпетентного обґрунтування, можна вважати законодавчим спамом.

Як слушно зазначають експерти Інституту майбутнього, "законодавчий спам заважає якісному регулюванню тих чи інших правових відносин в суспільстві. Замість опрацювання та ухвалення справді важливих законопроектів, які просувають Україну у бік європейських стандартів, наші народні депутати, урядовці, науковці Верховної Ради, експертне середовище змушені витрачати час на вивчення всього цього законодавчого спаму та написання коментарів, зауважень, пропозицій. Така ситуація є наслідком некомпетентності та лобізму народних депутатів, бажання використовувати сам факт реєстрації подібних законопроектів для політичного піару".

Що стосується тютюнової галузі, то народним депутатам достатньо імплементувати положення Директиви 2014/40/ЄС щодо регулювання виробництва та обігу тютюнових виробів, яка містить багато доцільних, обґрунтованих, перевірених практикою обмежень для тютюнової галузі. Якщо вони, безперечно, справді хочуть забезпечити якісну, ефективну та некорупціогенну систему контролю за обігом тютюнових виробів в Україні.

При цьому важливо зазначити необхідність, щоби положення Директиви імплементувались у повному обсязі - без змін та доповнень, тому що будь-які вигадані, навіть зі щирих міркувань, зміни можуть негативно вплинути на бізнес та економіку країни в цілому. Особливо це стосується перехідних періодів. Внесення змін до виробничого процесу, зміни упаковки тощо, неможливо зробити за місяць чи два, як того вимагають більшість українських законопроектів.

Якщо класифікувати зареєстровані зараз законопроекти щодо тютюнової галузі, то ми можемо побачити, що саме законодавці хочуть зробити, та оцінити, наскільки все це доцільно.

Зараз у парламенті є два законопроекти (№2719 та №2813), які стосуються регулювання тютюнової галузі, навколо ухвалення яких розгорнулась основна боротьба.

Законопроект №2719 (зареєстрований народною депутаткою Іванною Климпуш-Цинцадзе, фракція "Європейська солідарність") розроблений на основі Директиви 2014/40/ЄС та в основному відповідає її положенням. Приводить визначення понять у чіткій відповідності до Директиви, не додаючи при цьому інших визначень.

Законопроект передбачає запровадження системи простежуваності тютюнових виробів у відповідності до Директиви та покладає на уряд обов'язок приймати рішення по реалізації окремих норм.

Законопроект №2813 фактично є альтернативним до законопроекту 2719, але за наполяганням авторів був зареєстрований як окремий.

Законопроект в цілому має на меті врегулювати ті ж аспекти, що й Директива 2014/40/ЄС, але заходи пропонуються набагато жорсткіші, які суттєво перевищують її вимоги. А прийняття рішень щодо реалізації норм, прописаних у законопроекті, покладено на Міністерство охорони здоров'я.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку щодо цього законопроекту зазначає необхідність додаткової уваги до термінології законопроекту, яка не відповідає вимогам Директиви 2014/40/ЄС.

Узагальнюючий висновок полягає у тому, що за результатами розгляду в першому читанні цей законопроект доцільно повернути на доопрацювання.

До речі, слід зазначити, що заборона виробництва пачок з округлими та скошеними краями не відповідає Директиві ЄС, та ставить під загрозу експорт з України таких пачок у ті країни, де подібних обмежень нема. Нагадаємо, що за підсумками 2019 року українська тютюнова галузь експортувала своєї продукції на суму 437,6 млн долл.Чи готова Україна відмовитися від цих грошей взагалі та, зокрема, під час фінансової кризи?

Те саме і щодо ароматизаторів — вони заборонені в Директиві, але зі значними перехідними періодами. Пряма заборона - без встановлення перехідного періоду - також негативно вплине на експорт.

Також зауважемо, що "законодавчий спам" здебільшого характеризується відсутністю професійного діалогу з виробниками та іншими зацікавленими сторонами та не дає жодного перехідного періоду або ж часу на адаптацію до нових правил– саме це ми і спостерігаємо у проекті закону №2813.

Говорячи про законодавчий спам та інформаційні кампанії, присвячені тютюновій галузі, не можна обійти увагою громадські організації, які займаються проблематикою боротьби з тютюнопалінням.

Взагалі питання діяльності громадських організацій (ГО), які ще називають недержавними організаціями (НДО), в Україні і світі потребує глибокого вивчення.

Перша більш-менш серйозна спроба дослідити діяльність НДО в Україні була здійснена групою науковцівна чолі з доктором економічних наук, професором кафедри економічної теорії Національного Університету "Києво-Могилянська академія" Ігорем Бураковським. У своєму досліджені "Іноземні недержавні фонди в Україні: напрями та масштаби діяльності" автори зазначають, що в українському контексті діяльність громадських активістів, неурядових організацій та приватних благодійників набуває особливого значення.

"Але такий високий рівень вимог з боку суспільства потребує від громадських активістів та НДО дотримання відповідних морально-етичних стандартів та відкритості їхньої діяльності. Це дозволить суспільству краще зрозуміти, що та як робить громадський сектор України. Таке розуміння є важливим чинником забезпечення підтримки суспільством громадських ініціатив та розвитку активності громадян в цілому. Водночас, це також має мінімізувати ризики використання громадянського суспільства для реалізації приватних інтересів та прикриття різного роду банальних зловживань", - йдеться в дослідженні.

Проблема діяльності НДО не тільки в Україні, а і в цілому у світі, полягає у тому, що вони значною мірою не є дійсно громадськими організаціями. У більшості випадків нікого, окрім себе, члени НДО не представляють.

Як правило, значна частина їх активності фактично є діяльністю піар-агентств і лобістських компаній, які мають можливість отримувати кошти, не сплачуючи податки. Слід також зауважити, що досить часто ці два види діяльності перетинаються і доповнюють один одного. І часто забезпечують тільки власні, але зовсім не суспільні інтереси.

Для таких активістів головним є вміння правильно підготувати документи для отримання грантів, а потім якісно відзвітувати. Втім, ця проблема не суто українська, можна сказати, що метастази цієї інтернаціональної соціальної хвороби прийшли ззовні.

І все б ще нічого, якби не стояло питання про постійне "використанні громадянського суспільства для реалізації приватних інтересів і прикриття різного роду банальних зловживань".

Характерно, що активістами таких організацій дуже часто є особи далекі від сфери, в якій вони проявляють свою громадську актівность. Ми можемо спостерігати це в різних сферах діяльності НДО в Україні ("боротьба з корупцією", "судова реформа" і т.д.) , в тому числі і в сфері протидії курінню.

Якщо говорити про антитютюнові організації, то в Україні фактично головним громадським борцем з курінням є "Центр громадянського представництва "Життя". Засновниками якого є три фізичні особи.

Саме ця ГО отримує левову частину різноманітних міжнародних грантів, обсяг яких за останні декілька років вона змогла суттєво наростити. Так, за даними звітів цієї ГО, протягом 2015-2016 років надходження становили 6 968 240 грн, у 2017 році — 5 387 818 грн, у 2018 році — 9 503 290 грн. Звіт за 2019 рік ця ГО ще не оприлюднювала.

У вищезгаданому досліджені діяльності НДО в Україні та джерел їх фінансування зазначається:"Інформація в ЗМІ свідчить про те, що з 2008 року по 2015 рік відповідне фінансування (антитютюнових НДО) становило 2,7 млн дол. США, з яких центр "Життя", який був основним грантоотримувачем на національному рівні, отримав 1,2 млн дол. США. Звіти центру "Життя" за 2015-2017 роки містять інформацію про джерела фінансування та структуру витрат організації. Зокрема, було отримано близько 10 млн грн. від Кампанії за майбутнє дітей без тютюну (Campaign for Tobacco-Free Kids) та Vital Strategies, що є партнерами Ініціативи з боротьби проти тютюну. Певним винятком із загального правила були гранти на боротьбу з тютюном, профінансовані фондом Блумберга. Гранти виділялися на підтримку впровадження конкретних законодавчих рішень та (імовірно) були за обсягом більшими, ніж аналогічна робота інших спеціалізованих ініціатив в Україні. При цьому відсутність інформації про обсяг виділеного фінансування виглядає дещо незвично".

Якщо казати про дані звіту за 2018 рік, то 71% всіх отриманих коштів надійшло від вищезгаданих Campaign for Tobacco-Free Kids та Vital Strategies.

Серед НДО, які позиціонують себе, як учасники антитютюнової кампанії, слід згадати ще ГО "Центр демократії та верховенства права".

Примітно, в частині антитютюнової кампанії Тарас Шевченко, директор ГО "Центру демократії та верховенства права", та Петро Король, юрист цього ж ГО, отримують кошти в якості експертів саме від ГО "Центр громадянського представництва "Життя".

Варто зазначити, що інформаційні кампанії, яку найчастіше ведуть подібні організації, а також їх компетентність та ефективність в частині боротьби з тютюнопалінням викликає суттєві сумніви. І питання навіть не у тому, що законопроекти, які вони поширюють у парламенті, регулярно не підтримуються народними депутатами – активісти це списують на лобістські зусилля тютюнових компаній в Україні.

Так, за твердженнями ГО "Життя", лобісти доклали максимум зусиль, щоб парламент так і не прийняв антитютюнові законопроекти №2820 та №4030а, які нібито повністю відповідають міжнародним стандартам захисту від тютюну та підтримані МОЗ і ВООЗ.

Перший з цих проектів стосується, серед іншого, заборони на виробництво пачок зі скошеними краями, а другий – заборони видимої викладки сигарет (обидва документи передували проекту закону №2813 - оскільки вони так і не були ухвалені, тому й з'явився новий проект). Чому ж Верховна Рада їх відхилила?

Аби зрозуміти це, достатньо подивитися висновки, які робило Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України щодо цих законопроектів, з яких слідує, що питання, у першу чергу, у їх вкрай низькій якості.

Так, щодо законопроекту №2820 наведу лише декілька цитат: "Деякі із запропонованих визначень термінів потребують уточнень, оскільки не у повному обсязі розкривають їх основні ознаки"; "Один із концептуальних недоліків цього законопроекту полягає в тому, що його положення не відповідають усталеним вимогам законодавчої техніки щодо стилю, мови та оформлення змісту закону. Внаслідок цього значна частина його положень не відповідає базовим положенням теорії законотворення, зокрема щодо юридичної визначеності, ясності, недвозначності норм закону"; "У законопроекті спостерігаються внутрішні суперечності, які можуть призвести до плутанини при застосуванні закону на практиці"; "Законопроект має техніко-юридичні недоліки. Зокрема, редакції окремих норм характеризується надмірною деталізацією, що не властиво для текстів законів, які регулюють найважливіші суспільні відносини".

Щоби не наводити нищівні цитати щодо законопроекту №4030а, згадаю лише останній абзац: "Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання".

Борці з тютюнопалінням продовжували звинувачувати лобістів, але їм було якось незручно оголошувати лобістом тютюнових компаній голову науково-експертного управління ВРУ.

Певний цинізм таких звинувачень полягає у тому, що навіть за існування і потужності лобістів від тютюнових компаній наприкінці 2016 року через парламент успішно пройшов законопроект щодо щорічного — можна вже зараз впевнено казати — надмірно швидкого, підвищення акцизних ставок на тютюнові вироби. Тютюнові компанії підтримали таке зростання.

А саме рішення щодо щорічного підвищення акцизів активісти постійно оголошують своїм головним здобутком, приписуючи його ухвалення, звісно, собі,хоча насправді це Україна як держава виконує свої зобов'язання перед ЄС, до якого наша країна обрала свій зовнішньополітичний курс, тому всі проекти законів про підвищення акцизів готувалися урядом, а не активістами.

Антитютюнові активісти пропонували деякі дивні доповнення до щорічного плану підняття акцизних ставок: наприклад, щорічну індексацію додатково до 20-відсоткового збільшення акцизних ставок, а також прив'язку ставок акцизу до євро. Остання пропозиція унікальна – навіть в країнах ЄС, де бажаний мінімальний рівень акцизу зафіксований у євро, країни з власною валютою (не євро), встановлюють ставки у власній валюті. Цікаво, що якби Верховна Рада прийняла цю пропозицію ГО "Життя", 2019 року ставка акцизу на сигарети зменшилася б через зростання курсу гривні щодо євро.

Проблема значної частини таких НДО у тому, що для звітування та отримання нових грантів, вони мають демонструвати активність у просуванні ініціатив, навіть якщо об'єктивно вони неефективні й матимуть шкідливі наслідки для економіки та суспільства.

Варто зазначити, що у кожній сфері діяльності громадських організацій таких прикладів безліч. Якщо брати "антитютюнові" НДО, то, наприклад, вже через декілька законопроектів можуть з'явитися обмеження на форму пачки сигарет. Навряд чи, це якось впливає на те, чи починає та чому не кидає людина палити. Хоча, якщо таку заборону введуть, то тютюновим компаніям потрібно буде витрачати кошти на переобладнання виробництва, скорочувати свій експорт до європейських країн, бо там таких обмежень немає. А це, крім скорочення прибутків цих компаній, призводитиме до зменшення податкових надходжень до держбюджету.

Ті самі обмеження щодо викладки сигарет, які в інших країнах не довели свою ефективність, точно вбиватимуть легальний малий бізнес та стимулюватимуть нелегальну торгівлю.

Такого ж ґатунку пропозиції щодо встановлення вимог про однаковий колір всіх марок цигарок та всіх виробників. На нелегальну торгівлю та виробників контрафакту, які не платять всі податки, це, скоріше, впливає позитивно. Тому що вони як не працювали в правовому полі, так і не працюватимуть, натомість отримають додаткову конкурентну перевагу.

Антитютюнові НДО тиснуть на парламент і уряд, організовуючи акції під ВР і Кабміном, звинувачуючи тютюнові компанії в тому, що вони вбивають націю. Але є й інший аспект такі акції проти тютюнової галузі, такої, як і проти будь-якої іншої легальної галузі, - це боротьба з легальним ринком, з компаніями, які дотримуються всіх законів і платять всі податки.

Згадуючи висновок щодо проекту 4030а, варто навести ще одну цитату, яка могла би бути квінтесенцією до всієї діяльності та всього законодавчого спаму про те, що головне управління, підтримуючи в цілому ідею щодо обмеження споживання шкідливих для здоров'я громадян товарів, разом з тим щодо змісту законопроекту вважає за доцільне відзначити, що порушене в ньому питання неможливо вирішити лише шляхом встановлення відповідних заборон.

На думку Головного управління, досягненню задекларованої у законопроекті мети більше сприяло б створення організаційно-правових, фінансових, матеріальних та інших передумов для всебічного розвитку особистості шляхом створення розгалуженої системи різноманітних закладів позашкільної освіти, культури, спортивних секцій, а не чергові зміни до відповідних законів, які реально не вплинуть на обмеження вживання тютюнових виробів. Адже відсутність таких передумов призводить до "втечі молоді від реальної дійсності" в алкоголізм, тютюнопаління, наркоманію тощо.

Тютюнова галузь займає особливо місце в українській економіці. В Україні представлені чотири найбільші міжнародні виробники тютюнових виробів, які одночасно є одними з найбільших платників податків в Україні.

Так, у 2019 році загальні податкові надходження до держбюджету (у тому числі від імпорту) становили 777,1 млрд грн, з них ці чотири тютюнові компанії сплатили 50,7 млрд грн, або 6,5%.

Враховуючи, що йдеться про великих, міжнародно впливових інвесторів в українську економіку, держава повинна демонструвати виважену регуляторну та податкову політику щодо тютюнової галузі.Неадекватні регуляторні вимоги, які не відповідають міжнародній практиці, та ухвалення рішень в інтересах окремих приватних осіб у сфері обороту тютюнових виробів, не тільки негативно впливатимуть на інвестиційний імідж України в світі, а і провокуватимуть можливі позови цих компаній у міжнародних судах.

Тютюнові компанії забезпечили внутрішнє виробництво широкої номенклатури брендів, що дозволило значною мірою відмовитися від імпорту тютюнової продукції. Це посилило фіскальний потенціал акцизного податку з вироблених тютюнових виробів, порівняно з імпортованими.

У межах виконання норм Угоди про асоціацію з ЄС Україна запровадила випереджальне зростання ставок акцизу на тютюнові вироби.Це дозволило протягом 2016-2018 років суттєво наростити надходження акцизного податку від реалізації тютюнових виробів до держбюджету, але протягом 2019 спостерігається стрімке скорочення приросту податкових надходжень з акцизу на сигарети. При цьому відбулося значне зростання "тінізації" обороту тютюнових виробів в країні.

В умовах подальшої невідповідності зростання ставок акцизів на сигарети та купівельної спроможності громадян слід очікувати не так скорочення споживання тютюнових виробів, як загострення проблеми завезення в Україну контрабанди та виробництва і реалізація контрафактної тютюнової продукції на вітчизняному ринку.

Такий очевидний перебіг подій має спонукати державні органи до уточнення темпів щорічного збільшення акцизних ставок з урахуванням купівельної спроможності громадян.

Враховуючи це, виглядає доречною пропозиція про плавне підвищення акцизних ставок до європейського рівня – на 10% щороку до 2030 року.

Запропоноване прирівняння ТВЕНів до звичайних сигарет не є оптимальним. Акцизний податок не повинен збільшуватися в кілька разів одразу.

Як демонструє міжнародний досвід зменшення тютюнопаління, самі по собі заборонювальні заходи та підвищення податків на тютюнові вироби не призводять до позитивного результату. Це стає можливим лише завдяки виваженим регуляторним обмеженням та повільному, постійному зростанню податків на тютюнові вироби, з урахуванням темпів зростання добробуту домогосподарств, які поєднуються з активною пропагандою здорового способу життя.

З метою протидії зростанню обсягів "тіньового" обороту та забезпечення стабільного функціонування ринку тютюнових виробів необхідно забезпечити впровадження електронної системи контролю за обігом тютюнових виробів (системи Track&Trace),яка має базуватися на положеннях Директиви 2014/40/ЄС щодо контролю над тютюном. Вимоги цієї Директиви необхідно імплементувати в українське законодавство у повному обсязі, без змін та доповнень. Спроби "покращити" вимоги цієї Директиви в українському законодавстві лише стимулюватиме "тінізацію" обороту тютюнових виробів та провокуватимуть позови до України в міжнародних судах.

Для приведення до європейської практики сплати акцизу на тютюнові вироби слід ввести процедуру нарахування та його сплати в момент першого відвантаження готової продукції від виробника чи митного складу.

Також має бути врегульовано питання оподаткування новітніх продуктів (електронні сигарети і ТВЕНи) і внесені зміни в оподаткуванні сигарил. Є підстави сподіватись, що президентом України буде все ж таки підписано законопроект №1210, який передбачає вирішення цих питань. Як зазначалося вище, підвищення акцизу в 4 рази для новітніх тютюнових продуктів може призвести до шоку для ринку та негативних наслідків, тому існуючі перехідні періоди мають бути збільшені.

Окремого розгляду законодавців потребує питання скасування чи реформування 5% акцизу на роздрібний продаж тютюнових виробів, а також запроваджена зміна платника ПДВ для тютюнових виробів (податковим агентом може бути виробник/імпортер) для ліквідації "скруток по ПДВ".

Для протидії контрабанді товарів, у тому числі тютюнових виробів, в Україну та з України, потрібно якнайшвидше відновити кримінальну та посилити фінансову відповідальність за контрабанду товарів. Скасування кримінальної відповідальності за контрабанду призвело до стрімкого зростання її обсягів.

Міжнародний досвід свідчить, що забезпечити поєднання стабільного функціонування обороту тютюнових виробів в країні (із забезпеченням суттєвих податкових надходжень) з одночасним поступовим зменшенням тютюнопаління можливо. Але для цього необхідно проводити відповідальну регуляторну, податкову та просвітницьку політику, які базуються на усвідомлені, що досягти позитивних результатів можна лише шляхом багаторічної, кропіткої, послідовної професійної діяльності, яка потребує виважених рішень, а не піар-активності.