Виховання дитини може стати складним випробуванням, особливо, якщо ви молоді батьки й поруч нема нікого, хто міг би допомогти. Одним з методів виховання є встановлення певних обмежень та правил поведінки - саме так діти навчаються, як поводитися в різних ситуаціях. І помилково батьки вносять до таких правил деякі заборони.
Що категорично не повинні забороняти батьки своїм дітям, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler).
Обмеження в емоціях - одна з речей, які батьки не повинні забороняти своїм дітям. Біг, стрибки, радість, крики, плач, сльози, сум - це способи, якими діти виражають свої емоції.
Інколи їм це потрібно, щоб виплеснути зайву енергію чи просто відпочити. Для дорослих така поведінка може бути неприйнятною, а для дитини - це спосіб життя. Тому важливо пояснювати дітям їхні емоції, а не забороняти їх.
Звертайте увагу на поведінку дитини - коли вона сильно збуджена, багато рухається, сміється або навпаки - перестає стрибати чи бігати, посміхатися.
Навіть, якщо дитина зовсім маленька, в неї вже є свій погляд на певні речі та власна думка. Тому ніколи не забороняйте дитині її висловлювати.
Їм потрібен простір для самовираження і не варто їх стримувати, коли вони намагаються щось розповісти, поділитися або висловити власну думку.
Батькам варто уникати фраз: "я знаю, що тобі зараз потрібно", "ти занадто малий, щоб зрозуміти", "та що ти там можеш знати", "не мели дурниць".
Важливо слухати дітей уважно й без засуджень, бо вони не тільки відчувають, що їх слухають, а й сприймають реакцію дорослого. Страх або висміювання може спонукати дитину приховувати власну думку та намагатися мовчати в оточенні дорослих.
Часто батьки забороняють дітям користуватися фарбами, кольоровими олівцями, тістом для гри - бо це може забруднити територію. Однак заборона на творчість може викликати затримку психомоторного розвитку дитини.
Навпаки, дорослі мають заохочувати дитину до творчості у будь-якому прояві. Це допомагає розвивати уяву та психомоторну сферу.
Деякі батьки вважають, що помічати помилки та одразу про них говорити - правильний підхід для виховання дитини. Але психологи впевнені, що постійно такий підхід - неприпустимий.
Варто інколи ігнорувати недоліки та помилки у певних ситуаціях. Постійне акцентування на помилках може викликати негативні наслідки у вихованні особистості та зруйнувати віру дитини у себе.
І навпаки, батьки повинні завжди визнавати та цінувати добрі вчинки дитини. Ви маєте хвалити дитину, робити добрі зауваження - навіть за дуже прості речі, такі як прибирання у своїй кімнаті, регулярна чистка зубів, спорт чи успіхи в школі.
Є певні наслідки, коли дітям батьки часто говорять "ні" або "так". В обидвох випадках це може завдати шкоди особистості вашої дитини. Завжди все дозволяти - не менш погано для розвитку дитини, як і часте "ні".
Батьки повинні бути достатньо мудрими, щоб розрізняти потреби та бажання дітей. Якщо питання стоїть про здоров'я дитини (наприклад, вибір між фастфудом та здоровою їжею), то батьки мають обирати те, що для дитини найкраще.
Маленькі діти відчувають все набагато яскравіше, ніж дорослі. Тому не забороняйте дитині плакати, не соромтеся її сліз та не сваріть її за це. Найкраще - допомогти їм зрозуміти, чому вони плачуть, і знайти спосіб з цим впоратися.
Не завжди треб вказувати дитині на те, що вона має зі всіма ділитися всім, що у неї є. Ваша дитина має право мати власні речі, як і дорослі. І має право не мати бажання тими речами з кимось ділитися.
Дитина не є вашою власністю чи предметом, вона окрема людина, хоч й маленька. Заборонити їм казати батькам "ні" - це порушити їхні кордони. Спробуйте знайти компроміс, домовитися або шукайте спосіб пояснити, чому вони іноді повинні робити те, чого не хочуть.
Діти можуть злякатися лікаря, незнайомця, собаку чи темряви - не варто їх за це соромити, бо боятися того, чого не знаєш - нормально. Дайте дитині зрозуміти, що ви поруч і зможете її захистити.
Чим старше дитина, тим більше їй потрібна приватність. Батьки мають знати, що відбувається у житті дитини, але не порушувати її кордони. Довіра вашої дитини безцінна, і краще нею не ризикувати, читаючи щоденники, повідомлення або перевіряючи шухлядки.
Від помилок ніхто не застрахований, а діти - тим більш. Вони ще тільки навчаються пізнавати світ, тому роблять помилки. І найгірше, коли дорослі за це сварять, кричать та дають покарання. Варто не тільки соромити дитину за помилку, а й ще пояснювати, де вона помилилася, чому і як не треба робити у майбутньому.
Звісно, батьки нагодують дитину значно швидше і ризик каші опинитися на підлозі - мінімальний. Але ви позбавите дитину емоцій та радощі від того, що вона змогла самостійно донести ложку до рота чи з'їсти все у тарілці без допомоги. Нехай підлога буде брудна, а дитина - задоволена.
Поширена помилка - батьки забороняють допомагати, а потім скаржаться, що ті не хочуть помити посуд чи винести сміття. Це природній інтерес - бути такими, як дорослі. А це: скласти речі, донести чашку, витерти пил, помити тарілку чи позамітати. Не все вийде одразу, але нехай дитина вчиться. Хваліть за зусилля та дозволяйте дитині все робити разом з вами.
Раніше ми писали про те, які 4 способи допоможуть виховати психічно сильну дитину.
А ще розповідали про те, як зранку підняти дитину без сліз та капризів.
Під час написання матеріалу використані джерела: Mintbook, Наша Мама, Parents, Brightside.