Підлітковий вік - це майже завжди складний період життя, як у самих дітей, так і у батьків. Це час підвищеної тривожності, дратівливості, перепадів настрою. Підліткам складно контролювати та розбиратися у власних емоціях, навіть якщо поруч люблячі близькі. В такі періоди у підлітків можуть бути прояви аутоагресії та інколи це має дуже шкідливі наслідки.
Що таке селфхарм, чому підлітки наносять собі подряпини та на що варто звернути увагу батькам, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler).
У підлітковому віці діти проходять складний період розставання з дитячими мріями та фантазіями, щоб зіштовхнутися з реальністю дорослого життя. Маленькій людині доводиться шукати своє місце у світі повному боротьби та конкуренції.
Підліток - це вже не дитина, але й ще не дорослий. У навколишніх до нього багато вимог, йому вже додають обов'язки, його перестають сприймати дитиною і часто говорять: "ти вже дорослий".
Батькам у цей період знайти спільну мову з підлітком дуже складно. У батьків є досвід і розуміння світу, але підлітку здається, що його ніхто не розуміє, не чує і не може надати допомогу. Важко всім: підлітку, батькам, братам та сестрам, бабусям і дідусям, вчителям. І цей шлях дорослішання підлітка доводиться проходити всім разом.
Дуже багато залежить від того, які стосунки батьки побудують з дитиною - відкритість та доступність у будь-яких ситуаціях дозволяють пройти цей період без сильних потрясінь.
Підтримка близьких допомагає увійти підлітку в доросле життя психологічно здоровою людиною, яка приймає і любить себе, вміє любити, прагне до прояву своїх можливостей і талантів.
Це найпоширеніший у підлітків прояв аутоагресії. Проявляється нанесенням собі подряпин та порізів. Підліток може пошкоджувати будь-які ділянки тіла, найчастіше - кисті, зап'ястя, передпліччя, стегна, живіт, зона ребер.
Пошкодження наносяться гострими предметами: голками, канцелярським ножем, лезом, ножицями та навіть нігтями. Глибина таких ушкоджень - від подряпин до пошкодження вен та сухожиль. Однак такі самоушкодження наносяться без мети вчинити суїцид.
Також можуть бути обпалення шкіри, висмикування волосся, перетискання та удари по частинах тіла, перешкоджання загоєнню ран.
Основна мета - викликати фізичний біль. Бо він на час притупляє емоційний біль, відчуття провини, тривоги, депресії, болісні спогади.
Фізично, при нанесенні порізів, в організмі виділяється велика кількість ендорфінів, які здатні зменшувати біль і покращувати емоційний стан.
Однак такий спосіб призводить тільки до тимчасового душевного полегшення, і після згасання фізичного болю і припинення дії ендорфінів емоційні страждання повертаються і самоушкодження повторюється знову.
Психолог Ольга Тодоровська назвала поширені причини селфхарму:
1. Сильний емоційний стрес або тривале психологічне напруження, яке відчуває підліток
Причиною переживань підлітка в таких ситуаціях найчастіше бувають відносини з батьками, друзями, вчителями. Не знаходячи виходу своєї агресії, підліток переносить агресію на себе, тим самим переносить увагу від складних життєвих ситуацій
Наприклад, підлітка насварили або покарали за щось. У відповідь на це у нього природним чином виникає образа, він вважає, що все це несправедливо стосовно нього. Навіть якщо він і був винен, він може вважати, що з усіх дітей в сім'ї частіше всіх карають його.
Підліток не може висловити агресію стосовно старших. "Не кричи на матір", "Я твій батько, не смій так зі мною розмовляти", "Як ти розмовляєш зі старшими" - зазвичай ці фрази вимовляються підвищеним голосом, якщо не надривним криком і можуть супроводжуватися фізичним покаранням.
Інколи батьки виховують дитину, маніпулюючи на почутті провини - щоб мати важелі тиску на дитину з метою маніпуляції нею. Приклади фраз, за якими дорослі можуть розпізнати у себе ознаки маніпулятивної поведінки стосовно дітей:
Буває і таке, що підлітка ні в чому не звинувачують, практично не маніпулюють, не сварять, але сама атмосфера в сім'ї не зовсім сприятлива.
Підлітки можуть переносити на себе відповідальність за те, що відбувається в родині, зокрема, між батьками.
Наприклад, підліток звинувачує себе в тому, що його батьки часто сваряться або розлучаються. Те, що його провини в цьому немає, він зрозуміє набагато пізніше, коли виросте.
2. Неприйняття свого тіла
У підлітковому віці хлопчики та дівчатка часто бувають незадоволені своєю зовнішністю, соромляться її, іноді це переростає в ненависть підлітка до самого себе і свого тіла. Швидше за все в даній ситуації до самоушкодження приєднається розлад харчової поведінки, який може супроводжуватися переїданням, обмеженням певного виду продуктів, викликанням блювоти, прийомом проносних.
3. Заклик про допомогу
Іноді аутоагресивні дії можуть мати демонстративний характер - підліток хоче привернути до себе увагу близьких, отримати допомогу, співчуття і розуміння. В цьому випадку порізи частіше наносяться на відкриті ділянки тіла, щоб оточуючі могли їх помітити.
"Як давно вашу дитини дряпає кішка?" - найбільш часте питання, що задається батькам в такій ситуації. Але дорослі не завжди звертають увагу на ушкодження, а іноді вважають, що це все кішка або собака подряпала їх дитину, навіть якщо кішки немає, вони можуть думати, що це сусідська, вулична або кішка іншого.
Часто, на ділянках шкіри, яка знаходиться постійно під одягом, ми зможемо також побачити безліч більш глибоких порізів.
Небезпека полягає в тому, що не завжди підліток може контролювати процес нанесення порізів і, трохи сильніше натиснувши, може пошкодити вени. У такому випадку може знадобитися медична допомога і чим швидше, тим краще.
Варто згадати, то найчастіші причини суїцидів серед підлітків саме демонстративні, з метою покарати кривдника, щоб він страждав.
4. Внутрішня порожнеча, самотність
У деяких випадках самоушкодження може бути викликано відчуттям внутрішньої емоційної порожнечі та самотності. В цьому випадку фізичний біль допомагає підлітку відчувати, що він живий.
"Коли я ріжу себе і відчуваю біль, я відчуваю себе живим, що я існую, що я є". Часто підлітки кажуть, що біль, краплі проступаючої крові, викликають у них дуже приємні переживання, вони перебивають ті почуття, які мучили їх до нанесення порізів.
Спокій
Спокійний голос, спокійна поведінка. Не потрібно криків, скандалів, висміювання, принижень. Вдихніть та видихніть, якщо потрібно - повторіть 3 рази. Скористайтеся правом побути наодинці з собою, щоб придумати, як поводитися далі. Зараз ваше основне завдання - допомогти своїй дитині.
Поговоріть з дитиною
Скажіть їй, що ви знаєте, що це таке (бачили передачу, дивилися статтю, хтось розповідав). Проговоріть свої власні переживання і зізнайтеся у безпорадності. Запропонуйте звернутися за допомогою: "Мені здається, що це тебе не кішка дряпає, і ти не випадково подряпалась. Схоже це ти сама собі так робиш. У підлітків таке часто буває і мені страшно таке бачити у тебе. Я не знаю, як тобі можу допомогти. Варто звернутися до психолога, як думаєш?"
Ви повинні показати підлітку, що любите його, підтримуєте і ні в чому не звинувачуєте. Не бійтесь показати, що ви перелякані чи розгублені. Вам потрібно зав'язати діалог, щоб ви змогли запропонувати йому кваліфіковану допомогу.
Психологи допомагають підліткам зрозуміти, що саме стало причиною аутоагресії, і які ситуації їх провокують. А ще - вчить підлітка любити себе таким, який він є, допомагає знайти та впровадити в життя інші, безпечні способи зняття емоційної напруги.
Крім того, психолог обов'язково працює з батьками, бо це допомагає не тільки знайти причину самопошкоджень, а й знайти спільну мову з дитиною для створення теплих і довірчих відносин.
Головна помилка, яку часто роблять батьки - сварять, засуджують, говорять неприємні речі, вимагають припинити, починають слідкувати, грубо перевіряють руки та тіло. Це неприпустимо!
Такий підхід зі сторони батьків викликає негативну реакцію у підлітка і бажання сховатися, закритися і зробити собі шкоду. Налагодити розмову чи взагалі контакт після такої реакції буде вкрай складно.
Небезпека селфхарму в тому, що сильна травматизація може викликати більш серйозні пошкодження та необхідність звернутися до лікаря негайно. А у деяких випадках навіть смерть.
Саме тому важливо вчасно звернутися по допомогу до кваліфікованих спеціалістів.
Раніше ми писали про те, що обов'язково мають знати батьки про самогубство у підлітків.
А також розповідали, як батькам реагувати на підлітка-бунтаря і при цьому не зіпсувати з ним стосунки.
Під час підготовки матеріалу використані джерела: Голоси дітей, Не дрібниці та стаття психолога Олексія Удовенка, Facebook-сторінка психолога Олени Тодоровської, Вікіпедія, Практична психологія.