Війна значно ускладнила доступ до соціальних послуг, особливо для родин, які виховують дітей із порушеннями розвитку. У таких обставинах вчасна підтримка фахівців стає для батьків не просто допомогою, а необхідною умовою для відновлення стабільності та виходу з кризи.
Ми розповідаємо чотири історії про те, як системні зміни допомагають конкретним людям: від Києва та Миколаєва до прифронтової Харківщини. Це розповідь про десятирічну Єву, яка вчиться підкорювати світ попри інтелектуальні порушення; про багатодітну маму Тетяну, яка знаходить шлях до порозуміння з дітьми; про шестирічного Артема, який подолав наслідки пережитого стресу, та маленьку Анастасію, що вчиться вимовляти свої перші слова.
Денний догляд, соціальний супровід та раннє втручання - у межах ініціативи SPIRIT ці терміни перетворюються на реальну силу. Силу, що повертає родинам спокій, а дітям - право на гідне майбутнє.
Як послуга денного догляду допомагає десятирічній Єві та іншим дітям із інтелектуальними порушеннями соціалізуватися й розвиватися
Єва / Фото: UNICEF
"Коли Єва сюди прийшла, вона не вміла читати, писати, рахувати", - розповідає мати десятирічної дівчинки Оксана.
Вони разом щоранку приїжджають до центру денного догляду з іншого кінця Києва.
Послуги центру полягають у наданні якісної соціальної підтримки, завдяки якій діти опановують практичні життєві навички в підтримуючому середовищі.
Для Оксани та інших батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна, послуги, які надає громадська організація "WeCan", дають можливість приділити увагу власному благополуччю, професійному розвитку та домашнім справам тоді, коли їхні діти розвиваються під наглядом команди фахівців.
"Зараз вона читає, рахує, пише, друкує на комп'ютері, стала дуже гарно малювати. У Єви колосальний прогрес у соціалізації: вона перестала боятися чужих дітей, стала дуже самостійною вдома. Те, чого ми очікували від неї як родина, не спрацьовувало, поки вона не прийшла сюди", - говорить Оксана.
Оксана, мама маленької Єви з синдромом Дауна / Фото: UNICEF
Нестача спеціалізованих послуг для дітей із інтелектуальними порушеннями спонукала Наталію Друзенко, яка також виховує доньку з інвалідністю, та її подругу заснувати у 2020 році ГО "WeCan" - організацію, націлену на те, щоб надавати інклюзивні соціальні послуги, адаптовані до потреб дітей, і навчити їх жити якомога самостійніше.
Діти здобувають навички комунікації та самообслуговування, наприклад, вчаться дбати про особисту гігієну, готувати їжу, прибирати свою кімнату, дізнаються, як поводитися в разі надзвичайної ситуації. Послуга денного догляду доповнюється реабілітаційним та освітнім складниками: діти вивчають математику, українську мову, географію та інші предмети у викладі, адаптованому для дітей із синдромом Дауна.
До складу мультидисциплінарної команди входять фахівець із соціальної роботи, вчитель-психолог, арттерапевт, психолог-каністерапевт та вчителі-дефектологи, що забезпечує індивідуальний підхід до кожної дитини й таку необхідну підтримку для родин.
"У нас усі послуги надаються в комплексі. Я вважаю, що це той мінімум, який має бути в кожній громаді. Програма адаптується відповідно до життєвих потреб та індивідуального плану розвитку дітей. Наприклад, математика тут потрібна не для абстрактної теорії, а для того, щоб дитина змогла самостійно піти в магазин", - пояснює Наталя Друзенко.
Наталя зазначає, що коли батьки вперше приводять дитину у їхній центр, спеціалісти кілька днів вивчають її потреби, після чого формують індивідуальний план надання соціальної послуги, який періодично оцінюється й коригується.
"Ми даємо зворотний зв'язок батькам щодо соціальної поведінки, розвитку, навчання дитини. Це дарує родинам спокій і впевненість, що їхня дитина потрапила в правильне місце", - каже Наталя.
Наталя Друзенко, засновниця ГО "WeCan" / Фото: UNICEF
Для зміцнення своєї спроможності команда організації подала заявку й отримала малий грант для місцевих надавачів соціальних послуг у межах ініціативи "Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та трансформації (SPIRIT)".
Програма малих грантів має на меті зміцнити систему соціального захисту на місцях. Вона упроваджується Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України за підтримки ЮНІСЕФ та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю й за фінансової підтримки уряду Великої Британії.
Центр "WeCan" змінює життя дітей із синдромом Дауна / Фото: UNICEF
Завдяки грантовому фінансуванню громадська організація змогла покрити понад 75% своїх потреб для якісного надання соціальної послуги й адаптувати послугу денного догляду до державного стандарту.
"У секторі соціальних послуг нині відбуваються важливі трансформації, і наша програма покликана підтримати ці зміни у громадах, щоб забезпечити якомога краще піклування для родин у цей надзвичайно складний час. Зміцнюючи потенціал місцевих надавачів послуг, ми покращуємо доступ для дітей і родин до підтримки, якої вони потребують, водночас розвиваємо ринок соціальних послуг, робимо його більш прозорим", - зауважує спеціалістка ЮНІСЕФ із захисту дітей Наталія Датченко.
Покращений доступ до якісних соціальних послуг на місцях забезпечує рятівну підтримку для родин у складних життєвих обставинах
Тетяна самотужки виховує дітей в умовах постійного стресу / Фото: UNICEF
"Через війну стало важкувато і фізично, і морально", - говорить Тетяна про своє теперішнє життя з чотирма дітьми.
Загалом у жінки їх п’ятеро. Родина мешкає у приватному секторі на півдні Харківщини.
"Діти знервовані: десь щось - і вони вже на зводі", - розповідає жінка.
Коли вона на роботі й діти чують, як над їхнім селищем летять дрони, то одразу телефонують мамі.
До стресу, який родина переживає через війну, додаються й інші складнощі. Тетяна розповідає, що вони ледве вкладаються в її зарплату, адже продукти сильно подорожчали. А для дітей одним із найбільших викликів є те, що цієї суворої зими через складну енергетичну ситуацію у їхньому селі часто вимикають світло - тоді онлайн-уроки скасовують.
Вже майже чотири роки діти Тетяни навчаються дистанційно з дому. На час уроків вони розходяться по різних кімнатах, щоб не заважати одне одному. Брати Сергій та Ярослав кажуть, що вже не пам'ятають, як воно - ходити до школи: вчителів і однокласників вони бачать здебільшого через екран монітора.
Тоді як діти намагаються навчатися й підтримувати контакт із друзями, Тетяна переживає стрес щодня, що спричинило алкогольну залежність.
Будні дітей у селі на Харківщині / Фото: UNICEF
Останні півроку благополуччя Тетяни і її родини почало покращуватися завдяки послузі соціального супроводу, яку забезпечує центр надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради. Соціальні послуги у громаді значно підсилила участь у програмі малих грантів.
Ця програма є частиною проєкту "Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та трансформації (SPIRIT)", який реалізується в межах Угоди про сторічне партнерство між Великою Британією та Україною, підписаної в січні 2025 року.
Програму координує Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України у співпраці з ЮНІСЕФ, Світовим банком, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та урядом Великої Британії.
"Завдяки участі у програмі малих грантів ми запустили курси відповідального батьківства, фінансової грамотності, психологічної допомоги для родин. Ми допомагаємо батькам формувати практичні навички, проводимо тренінги з ненасильницького спілкування", - зазначає керівниця центру надання соціальних послуг Аліна Бухвостова.
Аліна Бухвостова, керівниця центру надання соціальних послуг / Фото: UNICEF
Тетяні надали комплексний соціальний супровід. Їй вдалося відновити контроль над своїм життям, отримати навички планування сімейного бюджету, покращити спілкування з дітьми-підлітками, долучитися до тренінгів з психологом, працевлаштуватися.
"На курсах мені розповіли, як триматися, щоб не потрапити знову в залежність, як заробити копієчку, як її правильно витратити. Мені допомогли і морально, і емоційно", - говорить багатодітна матір.
13-річна Любава, донька Тетяни, розповідає, що стосунки в родині покращилися.
"Раніше ми майже не спілкувалися, були сварки. Її постійно не було вдома. А зараз у неї є робота. Стосунки з мамою змінилися дуже сильно. Ми почали часто розмовляти", - свідчить дівчина.
Селищна рада також допомагає багатодітній сім'ї покращити побут: облаштували сучасну теплу ванну кімнату, забезпечили молодших дітей ліжками.
Соціальний супровід допоміг змінити майбутнє сім'ї / Фото: UNICEF
Нині в цій громаді понад 20 сімей, у яких зростає 65 дітей, отримують послугу соціального супроводу.
"Ми їх вчимо долати проблеми. Це мінімізує ризик вилучення дітей із сімей і підтримує родини", - каже Аліна.
За підтримки програми малих грантів центр надання соціальних послуг також розпочав надавати послугу раннього втручання для дітей від народження до чотирьох років. Фахівчиня пояснює, що мами не завжди здатні помітити, що дитина має певні відставання в розвитку, натомість спеціалісти можуть виявити такі проблеми на ранній стадії.
"Ця нова послуга вже має певний успіх у нашій громаді. Ми бачимо потреби наших дітей, наших сімей і починаємо їх задовольняти. Ми залучили ще одного психолога, який виїжджає в малі сільські громади й точково працює з кожною сім'єю, з кожною дитиною", - пояснює Аліна.
Як послуга соціального супроводу допомагає дітям і родинам долати травми війни
Артем / Фото: UNICEF
Шестирічний Артем із Херсона півтора року поспіль прокидався щоночі й питав: "Ми вже можемо їхати додому?" А його старша сестра Вероніка майже перестала розмовляти. Сильний стрес, який вони пережили під час окупації міста, серйозно вплинув на їхній психологічний стан.
Разом із мамою Іриною діти вимушено переїхали до Миколаєва. Проте на новому місці легше не стало, і їхня матір зрозуміла, що дітям потрібна фахова психологічна підтримка.
Так родина почала відвідувати центр для дітей та сімей, де отримує послугу соціального супроводу.
"Коли ми почали працювати з цією родиною, емоційний стан обох дітей був дуже важкий. Вони були закриті, не могли повноцінно спілкуватися, будувати стосунки з однолітками", - згадує керівниця центру для дітей та сімей на базі Миколаївського центру соціальної реабілітації "Відновлення" Тетяна Тимошенко.
Тетяна Тимошенко, начальниця відділу Денного центру для дітей та сімей БО Миколаївський центр соціальної реабілітації "Відновлення" / Фото: UNICEF
Після оцінювання потреб сім’ї фахівці центру визначили необхідність у психологічній підтримці й більшій стабільності в житті.
"Саме оцінка дає нам розуміння, яких ресурсів не вистачає і яку послугу треба сформувати. Ми не пропонуємо однакові рішення для всіх, а формуємо індивідуальний план відповідно до ситуації конкретної сім’ї", - пояснює пані Тетяна.
Соціальний супровід для родини включав індивідуальні консультації психолога для мами, психосоціальні заняття й арттерапію для дітей.
Заняття з психологом допомогли Артемові подолати страхи та відновити повноцінний сон.
"Він перестав прокидатися, і все налагодилося. Артем знову почав спілкуватися з іншими дітьми", - розповідає Ірина.
Мама Ірина з Артемом та Веронікою / Фото: UNICEF
У центрі брат із сестрою не лише отримали фахову психологічну підтримку, а й відвідують заняття з надолуження освітніх втрат, творчі майстеркласи та гурток робототехніки.
"Коли я приходжу в цей центр, відчуваю спокій. Тут можна поговорити, пограти. Це щастя!" - зізнається Вероніка.
Мультидисциплінарна команда центру комплексно працює з усією родиною.
"Тут є творчий хаб для матусь. Нас збирали на майстеркласи, де ми робили поробки - це дуже відволікає. Також я відвідувала групові заняття з психологом. Мій емоційний стан став набагато кращим", - розповідає Ірина.
Спільні хвилини спокою та ігор / Фото: UNICEF
Завдяки участі в державній програмі "Малі гранти для розвитку соціальних послуг", що ЮНІСЕФ реалізує за підтримки уряду Великої Британії, місцевий надавач послуг підсилив команду п’ятьма спеціалістами - до неї доєдналися соціальний працівник, фахівець з роботи з сім'ями, два асистенти соціального працівника та тьютор. Тож тепер центр має змогу брати на соціальний супровід більш складні випадки й якісно працювати з усією родиною.
"В умовах війни багато миколаївців опинилися у складних життєвих обставинах. Тому послуга соціального супроводу має неабиякий попит”, - пояснює директор департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради Сергій Власенко.
Програма малих грантів підтримує місцевих надавачів соціальних послуг - з-поміж громадських, благодійних та комунальних організацій, малих та середніх бізнесів - заради розвитку доступного ринку соціальних послуг для дітей і родин, які найбільше цього потребують.
Послуга раннього втручання підтримує дітей із порушеннями розвитку у прифронтових громадах
Анастасія / Фото: UNICEF
Сніжана живе у віддаленому селі на Миколаївщині й самотужки виховує трьох малюків. На початку повномасштабної війни їхня громада опинилася посеред активних бойових дій та була частково окупована. Ці події залишили глибокий слід у житті місцевих родин, особливо сімей із маленькими дітьми, які досі живуть у стані постійної тривоги та невизначеності.
Нещодавно Сніжана помітила, що її найстарша донька - трирічна Анастасія - має затримку мовлення. Матір зрозуміла, що дитина потребує фахової підтримки. Проте родина мешкає за 17 кілометрів від районного центру в селі, з яким немає регулярного транспортного сполучення. Тож сімейний лікар запропонував рішення - візити команди раннього втручання, яка складається з психолога, логопеда й реабілітолога.
Фахівці провели первинну оцінку потреб родини. Вони помітили, що діти неговіркі й дуже напружені.
"На першій зустрічі Сашко - найменший хлопчик - не реагував на мене, просто байдуже лежав у ліжечку", - пригадує фізична реабілітологиня Ірина.
Фізична реабілітологиня Ірина та маленький Сашко / Фото: UNICEF
На той момент Сашкові було лише пів року.
Команда раннього втручання визначила, що всі троє дітей Сніжани потребують послуги раннього втручання.
"Ця послуга надається дітям віком до чотирьох років, які потребують допомоги вузьких спеціалістів. Наша команда допомагає малюкам, у яких є затримка розвитку, та їхнім родинам подолати ці виклики й розвинути навички, які важливо сформувати в ранньому віці", - пояснює психологиня команди Тетяна.
Раннє виявлення затримок розвитку в дитини та своєчасне реагування допомагають мінімізувати ризик значних порушень, зокрема можливої інвалідності, в майбутньому.
"Ми співпрацюємо з лікарнею, яка на ранній стадії виявляє дітей, які потребують послуги раннього втручання, і надає нам інформацію про такі родини", - пояснює керівниця відділу соціальних питань та ветеранської політики Баштанської міської ради Лариса Гаврилюк.
Зустріч фахівців "Вітри змін" із малюками / Фото: UNICEF
Раннє втручання - нова послуга для маленьких дітей і родин у Баштанській громаді. Вона з’явилася у 2025 році в межах упровадження програми малих грантів - частини ініціативи "Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та трансформації (SPIRIT)", що координується Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України, фінансується урядом Великої Британії і підтримується ЮНІСЕФ та Світовим банком.
Щотижня Сніжану з дітьми навідує команда раннього втручання благодійного фонду "Вітри змін".
"Як психолог я допомагаю дитині сформувати бажання й уміння вступати в контакт. У віці до чотирьох років комунікація нерозривно пов'язана із сенсорикою та емоціями. Я допомагаю дитині почуватися комфортно під час спілкування, розвивати невербальні способи комунікації - зоровий контакт, жести, міміку, емоційну саморегуляцію", - пояснює пані Тетяна.
Нова надія для Сніжани і її діток / Фото: UNICEF
Війна спричинила тривалу нестачу соціалізації в дітей. Дитячі садочки закриті, а можливості для спілкування поза домом обмежені. Завдяки тому, що соціальні послуги стають доступнішими, родини отримують не лише якісну та інклюзивну підтримку, а й емоційну опору.
Під час кожного візиту команда не лише працює з дітьми, а й підтримує маму: відповідає на її запитання щодо харчування, режиму та розвитку дітей. Ці поради Сніжана впроваджує щодня під час годування, догляду, ігор та спілкування з дітьми. Вона повторює з молодшим сином вправи для стимуляції фізичного розвитку, поступово закріплює з Веронікою навички самообслуговування й заохочує Анастасію більше говорити. Між візитами фахівці консультують маму телефоном, адже важливо, щоб робота з дітьми не припинялася.
"За ці два місяці я вже бачу результат: Анастасія та Вероніка почали набагато більше розмовляти. Сашко почав повзати, сидіти, стояти й навіть ходити", - ділиться прогресом Сніжана.