Волоцюги та алкоголіки зі зброєю: українка розповіла страшну історію про "орків" на Донбасі
Окупований Донбас (Фото з відкритих джерел)
Жителька Донбасу розповіла моторошні історії про звірства і тортури
Розведення сил на Донбасі може захопити селище Зайцеве, а також його околиці – Майорск, Жованку і Бахмутку. Якщо найближчим часом на Нормандської зустрічі підтвердять цю ділянку, то вже навесні українські військові звідти підуть, а місцеве населення буде охороняти МВС.
Частина жителів підтримує розведення військ, через те, що вважають, що це припинить військові дії, але є й ті, які категорично проти. Трагічну історію 56-річної Ірини Борисової з Жованки розповіли в рамках проєкту "Радіо Свобода".
Жінка поділилася спогадами про те, як у 2014 році на Донбасі з'явилися дивні люди зі зброєю в руках.
"Незабуте з дитинства почуття біди охопило мене у 2014-му. Тоді я вперше побачила в селищі російських військових. Чому я стверджую, що це були саме російські офіцери? Вони були в формі, в дорогих куртках, шапках, взутті. Росіяни були на дорогущих машинах, спілкувалися з характерним акцентом. Їх легко можна було ідентифікувати", - зазначила Ірина Борисова.
Про Жованку майже не згадували в новинах, до тих пір, поки селище офіційно не зайняли українські військові.
"Перші обстріли почалися ще в березні 2014-го. Вже пізніше я дізналася, що це були 120-мм міни. У мене, знаєте, склалося враження, що бойовики тоді просто стріляли та просто попадали. Це не часто – раз прилетів снаряд і бабааах...Пошкодив будинок", - розповіла Борисова.
До початку війни сім'я Борисової займалася бізнесом. В Горлівці у них були магазини та торгові бази. І як розповіла Ірина, перші росіяни почали з'являтися у Горлівці ще у 2013 році. Вони з'явилися з нізвідки й почали займатися гуртовою торгівлею рибою.
"Вони їздили на величезних американських доджах, поводилися розкуто і постійно повторювали ось мовляв, скоро сюди прийде Росія, тоді все стане добре, тоді заживете. Я не розуміла...яка така Росія? Куди прийде? У мене взагалі мама росіянка, тато з-під Києва. Я з дитинства спілкувалася з мамою російською, а з татом – виключно українською. Він говорив мені: "Я не розумію російську, українською говори". Ніколи раніше не сприймала росіян, як ворогів, але все одно щиро не могла зрозуміти, куди вони та навіщо прийдуть", - додала жінка.
Після цього, в Горлівці стала з'являтися велика кількість зброї. Ходили чутки, що незрозумілі торговці рибою купили однокімнатну квартиру в місті та доверху набили її зброєю.
"Де-то в березні у Жованці почали стріляти мінами, приїхали російські офіцери й почали з'являтися місцеві "орки" – бездомні, пияки та волоцюги, але зате зі зброєю в руках. Вони тут бігали, я навіть не знала, як це називається, а тепер знаю – бігали з РПГ, ручним протитанковим гранатометом", - підкреслила жінка.
Ірина Борисова (Фото: Ольга Омелянчук)
Потім снаряд потрапив у будинок матері Ірини, в будинок, де вона сама виросла і який став першим зруйнованим будинком в Жованці. Ірина каже, що вони з чоловіком продовжували працювати, але обстріли стали ставати все частіше і сильніше.
"Одного разу ми їхали з боку Майорска і просто на наших очах в Жованці почали розриватися снаряди. Один з них потрапив в сарай моєї мами. Вона в той момент, як раз, приймала ванну в будинку. Її викинуло вибуховою хвилею на підлогу. Пощастило, що ванна була за твердопаливним котлом, якби він не прикрив, маму б побило осколками", - додала Борисова і розповіла, що маму після цього зібрали й відвезли до рідних в Костянтинівку.
У 2018 снаряд прилетів у двір Ірини Борисової. До нещастя, її мама в ті дні гостювала у неї та сильно злякалася. Ірина знову відвезла її до рідних у Київ, де вона невдовзі й померла. Поховати на батьківщині маму вона не змогла – кладовище знаходиться під контролем бойовиків.
Поїхати разом з чоловіком вони не могли – у них на руках залишалися батьки Юрія, які теж сильно хворіли.
Від бізнесу Борисових залишилося небагато – одна з точок в Жованці, кіоск з солодкою водою та шоколадкою. Ірина часто там торгує сама. Якщо в кіоску нікого немає, то люди натискали на спеціальний дзвінок і до них виходив продавець. У 2015 році цим скористалися бойовики, які викрали сім'ю і відвезли в підвали, в Єнакієвому.
"Коли подзвонили в дзвінок, відкривати пішов чоловік. Його не було досить довго, а потім до нас на кухню зайшли озброєні люди. Один з них приставив до моєї голови автомат і сказав: "Повільно". Я не відразу зрозуміла, що відбувається, але тут завели побитого Юру. Сказали збиратися, зараз будемо їхати. "Куди?" – питаю. "Куди треба – туди й поїдеш", – відповідають. Я попросила надіти спортивні штани і якусь кофту. Дозволили. Поки одягалася, увірвався один з бойовиків, став підганяти. Не знаю, як він не помітив у спальні портрет сина з присяги, де Олег стоїть з автоматом в руках і біля величезного прапора України", - зі сльозами розповіла Ірина.
Її, чоловіка Юрія і її сестру завантажили в машину і вивезли у невідомому напрямку. Пізніше з'ясувалося, що їх вивезли в "підвали" в Єнакієвому за те, що сусіди розповіли про сина Борисових. Він пішов на фронт у 2014 році добровольцем.
Ірина розповіла, що її не били, а тільки пхали та штовхали прикладом, могли стукнути, але не били. А сестру били сильно. Як зазначила Ірина, били українці, які перейшли на бік "ДНР".
"Пам'ятаю, як збіглися ці орки". Брудні, смердючі, в гумових капцях. Якщо є пекло, то воно було там. В Єнакієвому. Сестрі вивертали суглоби. А у мене так піднявся цукор, що все пересохло в роті. Сестра потім запитувала, як я змогла опанувати себе. А я просто фізично не могла говорити", - додала жінка.
Бойовики зажадали номер сина Ірини та зателефонували йому, але хлопець швидко зорієнтувався і сказав, що він в Одесі з дівчатками. Після цього всю родину Ірини кілька днів тримали в КПЗ і відпустили, давши 12 годин на те, щоб виїхати з Жованки.
"На "підвалі" найстрашніше було чути крики. Тепер вже думаю, це були українські військовополонені. Від тих стогонів волосся дибки ставало. Потім говорили, що їх різали на шматки. І їх дійсно різали. Я чула таке. Людина не може кричати, коли їй просто боляче. Так кричать, коли дійсно рвуть на частини. Ще пам'ятаю розмову наглядачів про те, як розстріляли сім'ю з двома дітьми. Один розповідав іншому, як взяли сім'ю, знайшли в них карти, вирішили, що ті коригувальники вогню і розстріляли. "Батьків відразу, старшу дівчинку потім, а потім малого. Хлопчик не плакав – вив. Ось і пристрелили", – говорив один з бойовиків. А потім додавав: "А потім приїхали фахівці із Донецька, подивилися карти та сказали, що це карти грибників. Просто сім'я ходила по гриби в Червоний Лиман", - розповіла Борисова.
