Вбивство Аркадія Бабченко: як жив і чому виїхав з Росії опозиційний журналіст

Колеги вбитого журналіста Аркадія Бабченко запевняють, що після переїзду в Київ він все ще отримував погрози на свою адресу, проте не звертався до української влади з проханням надати йому держохорону.

У Києві у вівторок ввечері був убитий російський опозиційний журналіст Аркадій Бабченко. З минулого року він проживав в Україні, працюючи ведучим на каналі ATR. З РФ Бабченко був змушений виїхати на початку минулого року, отримавши ряд погроз на свою адресу та адресу своєї родини. У Росії журналіст здобув славу критика Кремля і політики Володимира Путіна. Його громадянська позиція і професійна діяльність поки розглядаються як основні версії вбивства. Докладніше про те, хто такий Аркадій Бабченко, його роботу в РФ і причини еміграції – в матеріалі РБК-Україна.

Біля порога свого будинку в Києві у вівторок ввечері, 29 травня, трьома пострілами в спину було вбито російського журналіста і письменника Аркадія Бабченко. Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею "умисне вбивство". Поки основні версії злочину - професійна діяльність і громадянська позиція журналіста.

Сам Бабченко раніше заявляв, що отримує погрози на свою адресу. Але в Національній поліції запевнили, що журналіст не звертався до правоохоронців із заявою про можливі ризики для його життя і не просив надати йому охорону.

Солдатів, таксист, журналіст

Аркадій Бабченко народився в Москві. За його плечима участь у двох чеченських війнах. Вперше на Північний Кавказ він потрапив в 1995 році, коли його призвали на строкову службу в армію. "Що говорили - робив, куди наказували - йшов, що вішали - ніс, на що садили - їхав, у що показували - стріляв. Хоча толку від цього не було ніякого. Обійшлося без поранень і нагород", - так про свою участь у першій чеченській війні говорив сам Бабченко.

Після звільнення в запас Бабченко вступив до університету, навчався на юриста. Але в 1999 році, коли почалася друга чеченська війна, він повернувся в армію служити за контрактом. "У людей без потреби не стріляв, розумну ініціативу не виявляв, від наказів не ухилявся, старався бути ближче до кухні і подалі від начальства, мав свою думку, місцями думав. Обійшлося без поранень і нагород", - розповідав журналіст про другий військовий досвід.

З 2000 року, звільнившись зі служби, Бабченко присвятив своє життя журналістиці, спеціалізувався на військовій тематиці. Пропрацювавши деякий час військовим кореспондентом для "Московського комсомольця", російських телеканалів НТВ, "Першого каналу" і ТВЦ, Бабченко ненадовго залишив професію. Після чого, як він сам зізнавався, близько трьох років таксував. "У пристойні місця мене не брали, з непристойних йшов сам, довго ніде не затримувався, знімав низькопробну ширпотребную документалістику в стилі ура-патріотизму для РТР, у підвалах на Китай-Місті монтував правду про жовтень 93-го для НТВ, півроку пропрацював в "Армійському Магазині" з Даною Борисовою на Першому, пару місяців м'яв дупу у Пушкова в "Постскриптумі" на ТВЦ, робив киношку для "Зірки", ліпив епічні репортажі про будівництво гаражів на окружному кабельному - поки гадючник під назвою ТБ не запарив остаточно. Пішов", - писав він у своєму профілі онлайн-видання Сноб.

Пізніше журналіст співпрацював з "Новою газетою", зокрема був військовим кореспондентом під час збройного конфлікту в Південній Осетії в 2008 році. "Ліз на рожен, виявляв ініціативу, брав на себе відповідальність, різав правду-матку і говорив все що думав. Обійшлося без нагород. І практично без поранень", - згадував він. З "Нової газети" був звільнений у 2011 році, як він сам говорив, "за нехлюйство".

Бабченко вважається одним із засновників сучасної військової прози, видав чотири книги в цьому жанрі. Також він був автором і видавцем журналу Art of War (Мистецтво війни), заснував проект "Журналістика без посередників".

Критик Кремля

У Росії за Бабченко закріпився образ опозиційного журналіста. Левову частку своїх публікацій він розміщував в соціальних мережах. У 2012 році московська прокуратура порушила проти нього кримінальну справу за пост, в якому журналіст пропонував опозиційним силам "або знайти кошти, щоб відбиватися від поліції на Луб'янці, або розбити на одній з площ наметовий табір, пробиватися на телебачення, залучати до протесту регіони, а потім переходити до страйків, громадянської непокори, саботажу".

Останні роки життя журналіст також не приховував своїх опозиційних і критичних поглядів по відношенню до влади РФ. З початку війни на сході України Бабченко висловив відкриту підтримку української армії, яка воює на Донбасі. Він відкрито критикував і гостро висловлювався як про російських чиновників, так і про військових. У грудні 2016 року він, приміром, заявив, що загиблі в авіакатастрофі над Чорним морем артисти військового ансамблю, які прямували до Сирії, не гідні жалю. У зв'язку з цим деякі російські депутати закликали порушити проти нього кримінальну справу і позбавити громадянства РФ.

У лютому минулого року журналіст повідомив, що через численні погрози на свою адресу і на адресу його родини він вирішив тимчасово покинути Росію. В інтерв'ю Жанні Нємцовій у Празі Бабченко заявив, що в РФ тиск на нього продовжувався тривалий час. "Це офіційна репресивна машина. З кількох джерел, мене попередили, що цькування почнеться по всіх фронтах. І сказали, що будуть труїти мене і Божену Ринську. Вийшло рівно так. У вихідні нас почали бити з усіх калібрів... Перший канал, "Лайфньюз", сенатор Клинцевич, депутат Мілонов, "Московський комсомолець", "Комсомольская правда"... Депутати вносять закон, позбавити громадянства, петиції, бла-бла-бла. Це, повторюся, вже не перше цькування, але воно було дійсно найпотужнішим, найбвльш скоординованим", - розповідав тоді Бабченко.

Перебуваючи за кордоном Бабченко зізнався, що дуже насторожено ставиться до людей, які радіють, дізнавшись, що він з Росії. "Ну, знаєте, такий тип людей, які радісно-настирливо декларують "о, руссо, горілка-матрьошка-оселедець" і взагалі всіляко показують дружба-фройндшафт. Ти чого радієш, товаришу? Може, ти ще й Путіна любиш? За Марін Ле Пен голосуєш? Або просто не хочеш включати голову?" - написав він на своїй сторінці в Facebook, додавши, що більше не асоціює себе з Росією. "...Я росіянин, але я русофоб", - так в 2017 році назвав себе Аркадій Бабченко.

Поживши кілька місяців в Чехії, влітку минулого року журналіст недовго перебував в Ізраїлі, а з серпня 2017 року влаштувався в Києві. Через два місяці він запустив авторську програму на кримськотатарському телеканалі ATR.

У своїй останній публікації в Facebook, розміщеної вранці в день вбивства, Аркадій Бабченко згадав про катастрофу з вертольотом, який збили в небі над Донбасом рівно чотири роки тому. Журналіст звернув увагу, що тоді генерал Кульчицький не взяв його на борт вертольота через перевантаження. Після зльоту вертоліт був збитий проросійськими бойовиками біля гори Карачун. Бабченко зазначив, що йому, мабуть, пощастило, і що це був його другий день народження.

В одному зі своїх постів у соціальних мережах приблизно рік тому Бабченко написав наступне: "Вмирати завжди страшно. І 20 років тому, і зараз, і, підозрюю, навіть через сто. Я жити хочу більше, ніж померти".

Російський слід

Після переїзду в Київ Аркадій Бабченко продовжив отримувати погрози на свою адресу, кажуть його колеги. "Він завжди говорив, що в Росії йому небезпечно, говорив, що йому погрожували. Тут же він говорив, що йому постійно йдуть погрози і в ФБ, і в коментарях, в соцмережі, але він на це не реагував", - заявила в ефірі телеканалу ATR журналіст Ірина Ромалійська.

Волонтер Мирослав Гай також підтвердив, що Бабченко отримував погрози з РФ. "Він не раз про це говорив і писав. Аркаша їздив по світу і вів публічні конференції та зустрічі, де розповідав про злочини путінського режиму", - зазначив волонтер.

Примітно, що буквально напередодні вбивства журналіст у своєму мікроблозі в Twitter розповів про погрози з боку довіреної особи президента Росії Володимира Путіна. Він розмістив посилання на відповідний пост, що містить погрози, Facebook, однак пізніше пост був видалений.

Деякі українські політики також заявили про російський слід у цій справі, назвавши Бабченко "послідовним противником путінського режиму". "Очевидно, що однією з версій буде - дії російських спецслужб щодо усунення осіб, що заважають і далі отруювати свідомість росіян правдою про те, що насправді відбувається в Росії і Україні", - написав у Facebook екс-радник міністра внутрішніх справ, народний депутат Антон Геращенко.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін, у свою чергу, зазначив, що поки рано говорити про те, хто стоїть за цим убивством, але зазначив, що "розуміння аналогічних випадків змушує нас думати про те, що Росія використовує і інші види тактики для дестабілізації України, зокрема, проводить теракти, підривну діяльність і політичні вбивства". У подібному тоні висловився прем'єр-міністр Володимир Гройсман, зазначивши, що російська тоталітарна машина не пробачила Бабченко чесності і принциповості.

Реакція РФ

У Москві в ніч з вівторка на середу біля меморіалу пам'яті загиблого опозиційного політика Бориса Нємцова зібралися люди, щоб вшанувати пам'ять Аркадія Бабченко. Як повідомила російська "Нова газета", кілька десятків людей принесли квіти, свічки і таблички з написами в пам'ять про Бабченко. У середу ввечері також планується провести акцію пам'яті Бабченко біля Соловецького каменя в Москві.

Після вбивства також послідувала реакція офіційної влади і правоохоронних органів РФ. Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу за фактом вбивства Аркадія Бабченко, оскільки він був громадянином РФ. Причому російська сторона, коментуючи те, що трапилося, не упустила можливість вказати на ряд інших гучних замовних вбивств громадян РФ на території України. "За останні кілька років на території України були вбиті вже кілька російських громадян: журналіст Павло Шеремет, екс-депутат Денис Вороненков. Слідчий комітет не має наміру залишати без уваги жорстокі злочини відносно громадян Росії", - заявили в СК. У міністерстві закордонних справ РФ стандартно для подібних випадків зажадали "докласти всі зусилля до оперативного розслідування" вбивства журналіста.